Ухвала суду № 42932637, 24.02.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Ковалевича С.П., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 08 грудня 2014 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № К-3987645 від 02.08.2011 року в сумі 33029 грн.31 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві власності квартиру, загальною площею 62,4 кв.м, житловою площею 36,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такі квартири, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії реалізації цього майна.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 755 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» покликається на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невірну оцінку досліджених доказів.

Зазначає, що внаслідок виникнення прострочки у погашенні заборгованості за договором кредиту, банк скористався своїм правом на дострокову вимогу виконання кредитного зобов'язання.

Вважає, що судом було неправильно визначено розмір заборгованості за кредитним договором.

______________

Справа №569/16243/14-ц Головуючий в суді 1 інст. - Рогозін С.В.

Провадження № 22-ц/787/171/2015 Суддя-доповідач - Шеремет А.М.

Стверджує, що загальна сума заборгованості станом на 11 грудня 2014 року становить 61 139 грн. 34 коп.

Зазначає, що судом не враховано п.42 Постанови Пленуму №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», в якому Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав про можливість одночасної вимоги про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в ситуації, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 ЗУ «Про іпотеку».

Просить рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К-3987645, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру грошові кошти у розмірі 100 000 грн., з кінцевим поверненням заборгованості до 01 серпня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних, а у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань договору -19,5%.

На забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним кредитним договором того ж дня між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № б/н від 02.08.2011 року, за умовами якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на житло від 05.02.2009 року, виданного Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі рішення №10а від 23.01.2009 року та зареєстрованого КП «Рівненське міське БТІ» за реєстром №26439784 про що зроблено запис № 168-71168 в книзі 250 та надано витяг № 21877552 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.02.2009 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користуванням ним ОСОБА_1 не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 06.08.2014 року у неї виникла заборгованість перед банком по поверненню заборгованості за кредитом, відсотках, комісії та пені в розмірі 75 499,81 грн. (48 327,00 грн. - заборгованість за кредитом, 762,31 грн. - заборгованість за відсотками, 1 350,00 грн. - комісія, 25 060,50 грн. - пеня).

Розмір пені рішенням суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України обґрунтовано був зменшений до 5000 грн., оскільки з наданих суду ОСОБА_2 доказів вбачається, що відповідачі дійсно перебувають у скрутному матеріальному становищі, що суд вірно вважав істотною обставиною.

Також відповідно до квитанцій № 38398193, № 40385635, № 42492199, № 39328551, 38336261 вбачається, що відповідачами за час розгляду справи сума заборгованості сплачувалась. 12.08.2014 року було сплачено на рахунок банку 2 800 грн., 10.10.2014 року - 3 000 грн., 04.12.2014 року - 2 600 грн., 10.09.2014 року - 3 100 грн, 09.08.2014 року - 7 600 грн. Крім того, відповідно до квитанції № 11689593 вбачається, що 08.09.2011 року було сплачено 3 310 грн. Разом на рахунок банку було сплачено 22 410 грн.

Судом обґрунтовано зараховано вказану суму, сплачену відповідачами, в рахунок погашення кредитної заборгованості, тому остаточну суму заборгованості відповідача з урахуванням вищевказаних платежів за кредитним договором встановлено в сумі 33 029,31 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначений розрахунок не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до п.8.2, 8.3 кредитного договору невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за кредитним договором, та/або умов договорів забезпечення, зазначених в п.1.5. кредитного договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. 1.1., 1.4., 3.3., 3.5. кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій та штрафів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п. 8.3., 8.4. кредитного договору. Вимога про дострокове повернення Кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання Кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах кредитного договору або адресою, повідомленою позичальником відповідно до п. 5.4. кредитного договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій та штрафів з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.8.4 кредитного договору у випадку невиконання позичальником зазначеної у п. 8.3. кредитного договору письмової вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій та штрафів у строк, зазначений в п. 8.3. кредитного договору. Кредитор має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом за власним вибором кредитора, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору застави чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та/або пред'явити позов у відношенні до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з кредитного договору, з будь-якого майна позичальника.

Відповідно до п.7.1 іпотечного договору №б/н від 02.08.2011 року, іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань, вони не будуть виконані та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцями при укладені цього договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором, а також у інших випадках передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Враховуючи, що такий порядок звернення стягнення передбачений умовами укладеного між сторонами договору, місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки відповідно до ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Доводи апелянта про можливість одночасної вимоги про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки в ситуації, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 є позичальником і іпотекодавцем.

За таких обставин, оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.П. Ковалевич

Н.М. Ковальчук