Рішення № 42932352, 26.02.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/12731/13-ц Номер провадження 22-ц/786/450/15Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.

при секретарі: Колодюк О.П.

за участі:ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Полтавській області, ПАТ "Українська пожежна страхова компанія", Ленінського районного відділу Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області, Автогосподарства підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_10, Головного управління Державної Казначейської служби України у Полтавській області про стягнення витрат на поховання та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 30 вересня 2014 року (а.с. 24-25), просила стягнути солідарно з УМВС України в Полтавській області та Автогосподарства підпорядкованого УМВС України в Полтавській області на її користь витрати на поховання батька в сумі 2790 грн. та моральну шкоду в сумі 500 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що 28 лютого 2012 року біля с. Марківка на 6 кілометрі автодороги Полтава-Селещина-Машівка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля Ленінського РВ ППМУ УМВС України в Полтавській області ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2, яким керував оперуповноважений СКР Ленінського РВ ППМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_10 та маршрутного таксі ГАЗ А 0482 СПГ (РУТА) д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_11, під керуванням водія ОСОБА_12

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ВАЗ 2107 ОСОБА_13, що є її батьком загинув на місці.

Внаслідок цього вона понесла витрати на поховання батька у розмірі 2790 грн., а також їй була завдана моральна шкода у розмірі 500 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено з посиланням на п.6.16 Постанови пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 « Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 та просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме помилкове визначення судом першої інстанції кола суб'єктів, що мають здійснювати відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішеня, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28 лютого 2012 року близько 08 год 00 хв. біля с. Марківка на 6 кілометрі автодороги Полтава-Селещина-Машівка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля Ленінського РВ ППМУ УМВС України в Полтавській області ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2, яким керував оперуповноважений СКР Ленінського РВ ППМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_10 та маршрутного таксі ГАЗ А 0482 СПГ (РУТА) д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_11, під керуванням водія ОСОБА_12

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ВАЗ 2107 ОСОБА_13, що є батьком позивачки загинув на місці.

За фактом ДТП було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 4 лютого 2013 року , який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року винним в ДТП визнано ОСОБА_10 та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки.

Згідно судово-психологічної експертизи № 92 від 10 квітня 2014 року наданого Полтавським відділенням Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Бокаріусам, ситуація загибелі ОСОБА_13 батька ОСОБА_2 внаслідок злочину, вчиненого службовою особою Ленінського РВ ПМУ УМВС україни в Полтавській області ОСОБА_10, яка сталася 28 лютого 2012 року та підтверджується вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2013 року - є психотравмувальною для ОСОБА_2 Характер впливу вказаних обставин на ОСОБА_2 полягає в існуванні у неї інтенсивних негативних переживань непоправної втрати, горя, довічного руйнування структури сім"ї, у втраті значимих емоційних стосунків, порушення життєвих планів, погіршення стану здоров'я. Зазначене суттєво негативно змінило зміст життя та характер соціального функціонування підекспертної, що вимагає від неї надлишкових психофізіологічних зусиль для пристосування до змінених умов життя.

Загибеллю батька ОСОБА_2 внаслідок злочину, вчиненого службовою особою Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_10, події якого мали місце 28 лютого 2012 року та підтверджується вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2013 року - ОСОБА_2 спричинено моральні страждання,які з огляду на їх інтенсивність, тривалість та ступінь негативного впливу на її життєдіяльність є суттєвими. Суттєві моральні страждання, спричинені ОСОБА_2 злочином є психологічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. В разі встановлення судом факту заподіяння моральної шкоди, розмір її відшкодування, визначений за результатами даного дослідження, становить 324 мінімальних заробітних плат, що в грошовому еквіваленті на момент складання експертного висновку становить 394 632 грн.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним в якій визнано ОСОБА_10, позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає в перенесених нею моральних стражданнях в зв'язку зі смертю батька.

Відповідно до вимог ст..23 ,1167 ЦК України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Ухвалюючи рішення про визначення розміру моральної шкоди в сумі 80 000,00 грн. ,районний суд навів переконливі мотиви наявності заподіяння душевних страждань позивачки з врахуванням вимог чинного законодавства та наданих доказів, а тому колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, що заподіяна позивачці, що визначена районним судом.

Матеріалами цивільної справи підтверджується факт перебування ОСОБА_10 на службі в Ленінському РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області на посаді оперуповноваженого ВКР Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та скоєння неумисний злочин на службовому автомобілі, який був закріплений за ним, відповідно до наказу начальника Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 25 серпня 2011 року (т.1 а.с. 207)

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 згідно наказу УМВС України в Полтавській області від 12 листопада 2010 року був закріплений за Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (т.1 а.с. 79).

У відповідності до полісу АВ/0810886 від 25 листопада 2011 року, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 застрахований Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області у ПрАТ «УПСК». Страховий ліміт за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000 грн.. за шкоду заподіяну майну 50 000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент страхового випадку (далі - Закон), шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 2 Закону потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 27.1 Закону, право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Відповідно до ст. 27.5 Закону витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Витрати, понесені позивачкою на поховання батька підтверджуються квитанцією №8 від 2 березня 2012 року на суму 2505 грн. (т.1 а.с.23), а тому мають бути відшкодовані у вказаному розмірі.

Витрати на проведення судово-медичної експертизи не пов'язані із похованням, а тому не можуть бути віднесені до витрат на поховання ОСОБА_13.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на відшкодування витрат на поховання її батька в межах підтверджених відповідними доказами.

Відповідно до ст. 23.3 Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 9.3 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Виходячи з цього, відшкодуванню з боку страховика підлягає моральна шкода у розмірі 2 550 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст.. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, стягненню з боку Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області підлягає на користь ОСОБА_2 77 450 грн. моральної шкоди, що становить різницю між заподіяною моральною шкодою та шкодою, що має біти відшкодована страховиком.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вона не пред'являла вимог до ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія», яка і мала відшкодовувати витрати на поховання та заподіяну моральну шкоду.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, внаслідок залучення судом першої інстанції інших відповідачів в процесі розгляду справи, а саме ПрАТ "Українська пожежна страхова компанія", Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, Автогосподарства підпорядкованого УВС України в Полтавській області, ОСОБА_10, Головного управління Державної Казначейської служби України у Полтавській області, стосуються усіх співвідповідачів.

Крім того, вже під час розгляду справи в апеляційному суді позивачка звернулася до ПрАТ "Українська пожежна страхова компанія" та отримала страхове відшкодування- кошти, витрачені на поховання, хоча належного підтвердження їх отримання суду не надано.

Таким чином, посилання суду на п.п. 6,16 постанови пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» є помилковим та стало підставою для ухвалення по суті невірного рішення, яке унеможливило подальше звертання ОСОБА_2 до суду із позовом з аналогічних підстав.

Виходячи з викладеного, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом ухвалено помилкове рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та ПрАТ "Українська пожежна страхова компанія», яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ч.1,2,5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_2 рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2015 року задоволено частково, то з відповідачів на користь держави підлягають стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 562,71 грн. з Ленінського Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та 36,54 грн з ПрАТ "Українська пожежна страхова компанія».

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія", Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь ОСОБА_2 2 505 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання, 2 550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 5055 грн.

Стягнути з Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 77 450 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежна страхова компанія" на користь держави (Банківські реквізити: Отримувач УДКСУ у м. Полтаві; Код ЄДРПОУ: 38019510; Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області; Код банку отримувача 831019; Розрахунковий рахунок 31217206780002; Код класифікації доходів бюджету 22030001) 36,54 грн. судового збору.

Стягнути з Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь держави (Банківські реквізити: Отримувач УДКСУ у м. Полтаві; Код ЄДРПОУ: 38019510; Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області; Код банку отримувача 831019; Розрахунковий рахунок 31217206780002; Код класифікації доходів бюджету 22030001) 562,71 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: Л.М. Хіль

О.Ю. Кузнєцова

В.А. Чічіль

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: