Рішення № 42931457, 19.02.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13133/14-ц

Провадження №2/369/392/15

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

19.02.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Ткаченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Києво-Святошинського району Київської області про встановлення права користування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до відповідача, посилаючись на те, що після смерті її бабусі будинок АДРЕСА_1 на правах спільної часткової власності став належати ОСОБА_6 63/100 та ОСОБА_7 37/100 частин будинку.

ОСОБА_7 було виділено у користування кімнати №2-5 та № 1-4, коридор № 2-1, ванну № 2-2, туалет № 2-3, кухню № 2-4. Проте він цими приміщеннями не користуався, оскільки ними користувалась вона із своїми дітьми.

Вона та двоє її старших дітей були зареєстровані в будинку ще за життя бабусі.

Після смерті ОСОБА_7 його частку у праві спільної часткової власності успадкувала його дружина ОСОБА_5.

Згодом ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про виселення з приміщень, які були виділені у користування ОСОБА_7, її та її дітей.

Судом було прийняте рішення про виселення з вищеназваних приміщень ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей баз надання іншого жилого приміщення.

12.05.2014 рішення суду було виконано державним виконавцем.

Зараз вона проживає в частині будинку, яка виділена в користування матері позивачки - ОСОБА_6, проте вона заперечує проти їхнього проживання, оскільки її умови проживання значно погіршилися, а вона має хворе серце і, окрім того, поганий психічний стан здоров»я, і сумісне проживання з багатодітною родиною для неї обтяжливе. Зараз ОСОБА_6 змушена проживати на мансарді, яка не має ні опалення, ні теплоізоляції і для проживання в зимовий період взагалі непридатна.

Кімнати першого поверху також не мають газового опалення, котел відсутній, система опалювання розморожена.

Після виселення умови проживання дітей були значно погіршені. Зараз діти проживають в умовах, які не сприяють їх розвитку та зашкоджують їхньому здоров'ю. Троє дітей змушені проживати в кімнаті площею 10 кв.м., в якій відсутнє опалення, немає місця для приготування домашнього завдання.

Від 12.05.2014 ОСОБА_5 не заселялась у звільнену частину будинку та ніяким чином нею не користувалась, бо вона не має в цьому необхідності, так як проживає в м. Києві одна в двокімнатній квартирі.

На даний час ОСОБА_5 сповістила ОСОБА_6 про намір продати свою частку у будинку, чим вважає грубо порушує житлові права її родини з трьома неповнолітніми дітьми. Будинок в натурі не розділений, порядок користування жилими приміщеннями встановлено лише для ОСОБА_6 та ОСОБА_7, спадкоємцем якого є ОСОБА_5

Тому просила встановити за дітьми: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 право користування жилими кімнатами АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

3-я особа в судове засідання не з»явилась, про день слухання справи повідомлялась, згідно заяви просила слухати справу у свою відсутність, вирішити справу у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд, вислухавши позивачку, вивчивши матеріали справи, в позові відмовляє з наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно рішення Києво-Святошинськогорайонного суду Київської області від 10.12.2010 за ОСОБА_7 визнано право власності на 37/100 частин будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, виділивши йому у користування приміщення: коридор №2-1 площею 3, 0 кв.м., ванну №2-2 площею 2, 8 кв.м., туалет №2-3 площею 0, 8 кв.м., кухню 2-4 площею 5, 3 кв.м., кімнату 2-5 площею 11, 7 кв.м., кімнату 1-4 площею 16, 9 кв.м., загальною площею 40, 5 кв.м. вартістю 29598, 00 грн, надвірні будівлі та споруди : ганок вартістю 209 грн., гараж вартістю 6 123 грн. 1/82 частина огорожі вартістю 6 913, 50 грн., разом 13245, 50 грн.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 63/100 частин будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їй у користування приміщення: коридор №1-1 площею 10, 7 кв.м., коридор №1-2 площею 5, 6 кв.м., кімнату №1-3 площею 10, 9 кв.м., кімнату №1-5 площею 11, 6 кв.м., ванну №1-6 площею 2, 9 кв.м., кухню №1-7 площею 6, 4 кв.м., туалет №1-8 площею 1, 0 кв.м., умивальник №1-9 площею 0, 9 кв.м. коридор №1-10 площею 3, 9 кв.м., кімнату №1-11 площею 15, 0 кв.м., кімнату №1-12 площею 11, 7 кв.м., загальною площею 80, 6 кв.м., вартістю 58 906, 00 грн., надвірні будівлі та споруди : балкон вартістю 2816, 00 грн., альтанку, басейн, ? частина огорожі, разом 14 346, 50 грн.

В судовому засіданні позивачка зазначила, що підставою звернення до суду є те, що умови поживання дітей погіршились і інших придатних кімнат для проживання крім кімнат ОСОБА_5 в будинку немає, оскільки в інших кімнатах необхідно провести ремонтні роботи.

Згідно пункту 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.47 Конституції України держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони, особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, на час звернення позивача до суду з даним позовом існує рішення суду, яка набрало законної сили про розподіл житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в натурі між сторонами, яким виділено в користування жилі кімнатами № 2-5 та № 1-4, які просить встановити за дітьми позивачка.

Відповідно до ст.. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є визнання права.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача, яка звернулась до суду в інтересах неповнолітніх дітей, відповідачкою не порушено.

Посилання її, як на підставу звернення до суду на те, що відповідач не користується приміщеннями,які належать їй на праві власності , на які вона просить визнати право користування, не мають під собою ніякого правового підґрунтя.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Враховуючи наведене на підставі Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1, та ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Орган опіки та піклування Києво-Святошинського району Київської області про встановлення права користування, відмовити.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2015 шляхом накладення арешту на відчуження жилого будинку АДРЕСА_1 - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: