Постанова № 42930218, 24.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 910/19566/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Шипка В.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хомінська Н.С. - директор

Стукаленко О.Т. - довіреність б/н від 03.10.2014р.

Бірюкова О.М. - довіреність б/н від 03.10.2014р.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи-1: Запорожець Л.Г. - довіреність № 1-8/8566 від 21.11.2014р. від третьої особи-2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец» на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року

у справі № 910/19566/14 (головуючий-суддя Бондарчук В.В.,

судді: Марченко О.В., Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Державна служба інтелектуальної власності України

2. Величко Володимир Васильович

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телец» (далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна служба інтелектуальної власності України про визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 13.09.2011 року; застосування наслідків двосторонньої реституції; відновлення права власності позивача на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами № 27524 та № 56110 шляхом внесення змін до державного реєстру.

В подальшому, 14.10.2014 року ТОВ «Телец» подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсним договір передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 13.09.2011 року, укладений між ТОВ «Телец» та ТОВ «Хліб Інвестбуд».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року, серед іншого, прийнято заяву ТОВ «Телец» про зменшення розміру позовних вимог, а також залучено Величка Володимира Васильовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року (повний текст рішення підписано 15.01.2015 року) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Телец» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року колегією суддів у складі головуючого-судді Остапенка О.М., суддів: Шипка В.В., Верховця А.А. апеляційну скаргу ТОВ «Телец» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2015 року за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.

Представники позивача в судовому засіданні 24.02.2015 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю з підстав викладених вище.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні з приводу апеляційної скарги ТОВ «Телец» поклався на розсуд суду.

В судове засідання 24.02.2015 року представники відповідача та третьої особи-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

24.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Телец» слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Телец» є власником свідоцтв № 27524 від 15.10.2002 року та № 56110 від 15.11.2005 року на знаки для товарів і послуг, зокрема і торгівельної марки «ГЕРКУЛЕС», видані відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

13.09.2011 року між ТОВ «Телец» та ТОВ «Хліб Інвестбуд» укладено договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, умовами якого передбачено, що позивач передає відповідачеві, а відповідач приймає право власності (всі права) на знаки для товарів і послуг, зазначені у свідоцтвах України, для наступних товарів і послуг МКТП:

- на комбінований знак «ГЕРКУЛЕС» для товарів і послуг 29, 30, 31, 39, 42 класів МКТП, зазначених свідоцтвом № 27524;

- на знак «ГЕРКУЛЕС» для товарів і послуг 29, 30, 39 класів МКТП, зазначених свідоцтвом № 56110.

Відповідно до пункту 1.3. договору, власник після передачі права власності на знаки для товарів і послуг, що вказані у п.1.1. договору, немає права використовувати такі знаки без дозволу відповідача на території України.

В п. 1.4. вказано, що всі зобов'язання, які прийняті сторонами, діють і після закінчення строку дії договору.

Договір вступає в силу з дати його реєстрації в державній службі інтелектуальної власності України та діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань (п. 2.6. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна вартість відчужуваних знаків для товарів і послуг становить 2,00 грн., у т. ч. ПДВ 20%.

Даний договір підписаний директором ТОВ «Телец» Хомінською Н.С. і директором ТОВ «Хліб Інвестбуд» Бровді Р.Й. та зареєстрований в державній службі інтелектуальної власності України 25.10.2011 року під № 11828.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначає, що спірний договір був укладений внаслідок застосування до директора та засновників ТОВ «Телец» психічного тиску з боку керівництва ТОВ «Хліб Інвестбуд» і на вкрай невигідних умовах, а тому спірний договір має бути визнано недійсним на підставі ст.ст. 231, 233 Цивільного кодексу України.

За результатами розгляду вказаних вимог, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду в задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтверджень обставин, викладених в позовній заяві.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а тому, на думку скаржника, є незаконним та підлягає скасуванню.

Проте, обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, є недоведеними, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості підстави для задоволення позову позивач стверджує, що спірний договір був укладений внаслідок застосування до директора та засновників ТОВ «Телец» психічного тиску з боку керівництва ТОВ «Хліб Інвестбуд» та інших невідомих осіб, які представлялися представниками інтересів відповідача та на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ч.1 ст. 231 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Частиною 1 статті 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, всупереч вищенаведеним нормам ГПК України, не надав суду належних доказів того, що мало місце застосування до директора та засновників ТОВ «Телец» психічного тиску з боку керівництва ТОВ «Хліб Інвестбуд», направленого на примушування до укладення спірного договору.

На підтвердження своїх доводів скаржник в судовому засіданні надав копію постанови слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві від 09.02.2015 року, якою змінено кваліфікацію злочинних дій по кримінальному провадженню № 12014100060005477 з ч. 1 ст.355 КК України на ч. 1 ст. 189 КК України. На даний час зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування.

Разом з тим, дана постанова не може свідчити про беззаперечність встановлення факту психічного тиску з боку керівництва ТОВ «Хліб Інвестбуд» на директора та засновників ТОВ «Телец», а оскільки інших доказів, окрім пояснень директора ТОВ «Телец» та наданої копії постанови слідчого, позивачем суду не надано, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 231 ЦК України.

Зокрема, доведеність фактів і вини осіб, що вчинили дії, які підпадають під ознаки злочинних відповідно до Кримінального кодексу України, має бути встановлено вироком суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПУ України, вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішені спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Крім того, оскільки судом не встановлено факту укладання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 13.09.2011 року внаслідок застосування до директора та засновників ТОВ «Телец» психічного тиску з боку керівництва ТОВ «Хліб Інвестбуд», то і посилання позивача на його укладення внаслідок цього на вкрай невигідних умовах також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог з цих підстав.

Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством, з огляду на що колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності такого договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец» на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/19566/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/19566/14 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам та третім особам.

4. Справу № 910/19566/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 02.03.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.В. Шипко

А.А. Верховець