Постанова № 42930217, 26.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р. Справа № 908/3938/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Ігнатьєва Д.П., за довіреністю № 595 від 20 лютого 2014 року;

відповідача - Череповського В.П. - директор, на підставі протоколу № 7 загальних зборів від 22 листопада 2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 439 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року у справі № 908/3938/14

за позовом Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, м. Бердянськ, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк", м. Бердянськ, Запорізька область

про стягнення 20476, 28 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" про стягнення 20476,28 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року у справі № 908/3938/14 (суддя Топчій О.А.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" на користь Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради основний борг в розмірі 4420,85 грн., пеню в розмірі 2818, 38 коп., 3 % річних в сумі 23,16 грн. та 1827 грн. судового збору. Провадження у справі на суму 9000 грн. - припинено.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові у повному обсязі, оскільки, станом на серпень місяць 2014 року на рахунку позивача була переплата в сумі 72766,30 грн.

Відповідач зазначає, зокрема, що місцевий господарський суд всебічно не дослідив, укладений між сторонами договір №224 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01 червня 2011 року, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність переплати з боку відповідача.

В судовому засідання 17 лютого 2015 року була оголошена перерва до 26 лютого 2015 року.

КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, де просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення (вх. 2816 від 20.02.15р., вх. № 2920 від 23.02.15р.).

Позивач зазначає, що відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, не надано в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів. Акт взаєморозрахунків не є доказом наявності переплати відповідача позивачу за надані послуги з водовідведення. Вважає, що посилання відповідача на те, що КП «Бердянскводоканал» незаконно нараховував за 38 місяців за 190 куб. м. води та 190 куб.м. стоків, необґрунтованими, оскільки це виходить за межі позовних вимог, оскільки предметом даного спору є стягнення боргу за серпень 2014 року.

24 лютого 2015 року відповідач подав через канцелярію суду письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких, зокрема, зазначає, що акт наданих послуг не підписаний уповноваженою особою - директором ТОВ «Почерк», а тому і не свідчить про дійсність господарської операції в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку із чим позов підлягає залишенню без задоволення (вх. 3026).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 року, у зв'язку з відпусткою суддів Івакіної В.О. та Черленяка М.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М., суддя Сіверін В.І.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд встановив, що позивачем заявлена до стягнення сума боргу за липень та серпень 2014 року. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність боргу за липень та, враховуючи часткове погашення заборгованості відповідачем за серпень 2014 року, частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за спожиті послуги. Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, зроблений позивачем, суд також дійшов висновку про часткове їх задоволення. Провадження у справі на суму 9000,00 грн. припинено.

Колегія суддів погоджується з такими твердженнями місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 01 червня 2011 року між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Почерк» (Абонент) був укладений договір № 224 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (Договір), відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти Абонента питною водою, яка відповідає державним санітарним нормам та правилам «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» або дозволу Держспоживстандарту України, згідно з графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (т. 1 а.с. 12-15).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що відповідач бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення та належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови Договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення.

Про знімання показань водолічильників представником Виконавця складається акт у присутності представника Абонента, який повинен сприяти представнику Виконавця у цьому, а також підписати акт (п. 2.10 Договору).

Відповідно до п. 2.12 Договору кількість води, використаної абонентом, визначається за показниками повірених водолічильників.

Пунктом 2.17.3 Договору передбачено, що Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги водопостачання.

В пункті 3.4 Договору визначений розрахунок кількості стічних вод та встановлено, що кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих та власних мереж, згідно з показаннями водолічильників.

Згідно п. 3.15.12 Договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати рахунки, виставлені виконавцем в установленому порядку за скид стічних вод у межах відведених нормативів.

У відповідності до п. 4.4 - 4.6 Договору об'єми поданої води та об'єми прийнятих стоків щомісячно встановлюються підписаними сторонами договору актом.

На підставі акту абоненту виставляється рахунок за надані йому послуги. Рахунок вручається уповноваженій особі абонента за місцезнаходженням виконавця в період з 01 по 03 число місяця, наступного за звітним.

Абонент протягом десяти календарних днів з початку звітного періоду сплачує виконавцю суму у розмірі 50 % від фактично отриманих в попередньому місяці послуг. Остаточний рахунок за отримані послуги абонент здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Договір укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду (п. 7.1).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що договір пролонгований та є чинним.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на надані у липні, серпні 2014 року послуги.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 625 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

26 липня 2014 року сторонами складений акт про відпуск абоненту за період часу з 26 червня 2014 року по 26 липня 2014 рік 218 куб.м води, зазначений 100% - процент водоспоживання для каналізації, відповідно до показань водолічильника (т. 1 а.с. 18).

Акт підписаний представниками сторін, скріплений печатками підприємств.

29 липня 2014року КП "Бердянськводоканал" виставив відповідачу рахунок № 105291 за спожиту воду та прийняті стоки на загальну суму 4420,75 грн., який повинен був сплачений, відповідно до умов договору, до 12 серпня 2014р. (т. 1 а.с. 19).

Рахунок був сплачений відповідачем вчасно та заборгованість за отримані в липні 2014 р. послуги у останнього відсутня, що підтверджується платіжним доручення № 99 від 08 серпня 2014 року, яким ТОВ «Почерк» проведено оплату за воду згідно рахунка № 105291 в сумі 4420,75 грн. (т. 2 а.с.146).

У зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в цій частині позовних вимог.

26 серпня 2014 року сторонами в присутності представника абонента був складений акт, відповідно до якого абоненту відпущено 677 куб.м. води за період з 26 липня 2014 року по 26 серпня 2014 рік та зазначено 100% - процент водоспоживання для каналізації, відповідно до показань водолічильника (т. 1 а.с. 18).

Абонент від підпису акту відмовився, про що на акті зроблена відповідна відмітка в присутності двох свідків.

Знімання показань водолічильників представником Виконавця здійснюється 16 числа кожного місяця, про що складається акт у присутності представника Абонента, який повинен сприяти представникові Виконавця у цьому, а також в забезпеченні безперечного проведення робіт, а також підписати акт. У разі відсутності представника Абонента при складанні акту, Виконавець складає акт з будь-яким робітником Абонента, зазначаючи у акті його прізвище та посаду. У цьому разі цей акт є дійсним (п. 2.10 Договору).

У разі відмови або відсутності представника Абонента підписати Акт, він підписується Виконавцем у присутності не менш як двох осіб і робиться напис «Відмова від підпису». Оформлений таким чином акт є дійсним і тому є підставою для проведення взаєморозрахунків. Або нент має право оскаржити цей акт в Адміністрацію Виконавця або до суду у встановленому законодавством України порядку (п. 2.11 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визна чається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих та власних джерел, згідно з показаннями водолічильників.

Порядок оплати послуг сторонами узгоджений у розділі 4 Договору.

Відповідно до п.п. 4.4 Договору об'єми поданої води та об'єми прийнятих стоків щоміся ця встановлюються підписаним сторонами Договору актом. Порядок визначення об'ємів наданих послуг визначається цим Договором, "Правилами користування системами централізовано го комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Бердянська". Акт підписується уповноваженими особами Виконавця та Абонента. У разі відсутності уповноваженої особи Абонента при складанні акту, Виконавець складає акт у присутності будь-яких двох осіб, зазначаючи у акті «Відмова від підпису». Оформлений таким чином акт є дійсним і обов'язковим до взаєморозрахунків.

На підставі Акту Абоненту виставляється рахунок за надані йому послуги. Рахунок вручається уповноваженій особі Абонента за місцезнаходженням Виконавця в період з 01 по 03 число місяця, наступного за звітним. У реєстрі вручення рахунків представник Виконавця робить запис про те, кому вручено рахунок та дату вручення (п. 4.5 Договору).

Таким чином, складений 26 серпня 2014 року акт відповідає вимогам п. 2.11, 4.4. Договору.

29 серпня 2014 року позивач на підставі цього акту виставив відповідачу рахунок № 105292 за отримані послуги за серпень 2014 року (т. 1 а.с. 20).

Згідно рахунку № 105292 від 29 серпня 2014 року, показання спожитої води відповідно до водолічильника 677 куб.м. та нараховані на цей же обсяг стоки до каналізації.

Як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, рахунок містить нарахування в обсязі 5 куб. м. спожитої води та 5 куб.м. стоки, на загальну суму 82,600 грн. без ПДВ - як зазначено в рахунку "офіс, норма". Загальна сума рахунку, яка підлягає сплаті дорівнює 16072,50 грн. з ПДВ.

В суму рахунку, окрім вказаних нарахувань, включене сальдо на 01 серпня 2014 року та зазначені відомості щодо проведених оплат в липні та серпні 2014 року.

Включення в рахунок за серпень 5 куб.м. за спожиту воду та стоки по офісному приміщенню не передбачено діючим Договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01 червня 2011 року, оскільки, як вже було зазначено раніше в цій постанові, предметом Договору є показання спожитої води та прийнятих стоків, відповідно до лічильників,

Таким чином, ТОВ "Почерк" повинен оплатити за надані йому послуги з водопостачання та водовідведення за серпень 2014 року в розмірі 13420,85 грн. з ПДВ, відповідно до умов договору до 09 вересня 2014 року. Зазначена сума основного боргу за надані послуги за серпень 2014 року позивачем не спростована.

Відповідно до платіжних доручення № 129 від 03 жовтня 2014 року та № 135 від 13 жовтня 2014 року, відповідач перерахував позивачу 5000,00 грн. та 4000,00 грн. відповідно, призначення платежів зазначив акт № 105292 (т.2 а.с. 64-64).

Отже, у зв'язку з частковим погашенням суми основної заборгованості за надані послуги на суму 9000,00 грн., місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у цій частині позовних вимог, що відповідає положенням п.п. 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 4420,85 грн. Доказів протилежного відповідачем не надано ані в суд першої інстанції, ані судовій колегії апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до матеріалів справи та чинного законодавства правильно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 4420,85 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору, позивач нарахував пеню по рахунку № 105291 від 19 липня 2014 року в розмірі 574,70 грн. та по рахунку № 105292 від 29 серпня 2014 року за період з 10 вересня 2014 року по 30 вересня 2014р. на загальну суму боргу - 13519,97 грн. в розмірі 2839,80 грн.

У зв'язку з відсутністю заборгованості за липень, стягнення пені в розмірі 574,70 грн. є необгрунтованим, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В частині стягнення пені по рахунку № 105292 від 29 серпня 2014 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення пені в сумі 2818,38 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У п. 5,1, п. 5.5 Договору, передбачено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до норм діючого законодавства. У разі прострочення оплати виставленого рахунку абонент зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі, встановленому діючим законодавством.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій визначена Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", стаття 1 якого встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок, зроблений судом першої інстанції, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачу нараховані позивачем: 3% річних та інфляційні втрати за неналежне та несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 23,16 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 3% та інфляційних по рахунку № 105291, оскільки такі нарахування є безпідставні.

Таким чином, колегія суддів вважає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних законним та обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені матеріали справи, у зв'язку з чим була встановлена відсутність переплати, то колегія суддів вважає такі твердження відповідача необґрунтованими.

Місцевим господарським судом досліджувалось це питання; встановлено, що як на доказ переплати відповідач послався на акти звірки взаємних розрахунків (т. 3 а.с. 4-5,32), проте, це спростовується платіжними дорученнями, у графі призначення платежу яких, зазначається сплата за спожиту воду та прийняті стоки у відповідності до виставлених позивачем рахунків. Рахунки, в свою чергу виставлялись позивачем до сплати на підставі укладеного між сторонами договору № 224 від 01 червня 2011 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Крім того, слід зазначити, що наявні в справі акти звірки розрахунків, жодним чином не підтверджують заявлену відповідачем суму переплати та не можуть бути визнані належними та допустимими доказами зміни розміру отриманих послуг.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відомості про господарські операції містяться у первинних документами, які і підтверджують її здійснення.

Такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Це можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо. За положеннями цієї статті вони мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, акт звірки взаєморозрахунків не є документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, тобто первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

До того ж, предметом спору у даній справі є стягнення боргу на послуги з водопостачання та водовідведення за липень-серпень 2014 року. Як зазначає заявник апеляційної скарги, позивач за 38 місяців незаконно нараховував відповідачу плату за 190 куб.м. води та стільки же стоків на загальну суму 3 403,13 грн.

Пороте, колегія суддів зазначає, що такі посилання відповідача стосуються іншого періоду, який виходить за межі позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів визнає доводи відповідача в апеляційній скарзі позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків господарського суду Запорізької області, викладених в рішенні від 27 листопада 2014 року у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року у справі №908/3938/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 03.03.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Сіверін В. І.