Постанова № 42930086, 18.02.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/108/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріЮхименко А. Г. за участі:представників позивача Мартинів А.І., Мороз К.А. представників відповідача Ткачук М.П., Денисюк М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Хмельницький" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Агро-Регіон Хмельницький " звернулось в суд з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201, яким збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ на 197078,0 грн.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базуються на необґрунтованих висновках документальної позапланової невиїзної перевірки, відображених в акті від 12 вересня 2014 року № 1402/2201/37504806, про заниження суми податку на додану вартість 157662,0 грн.

Вважає, що як сільськогосподарське підприємство - виробник, зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, правомірно скористався наданим йому ст. 209 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) правом на застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки вирощеної ним на орендованих землях сільськогосподарської продукції та відобразив суму податку на додану вартість, нараховану на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів у складі ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 законним, оскільки факт порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187, ст.192, п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п.209.1, п.209.2, 209.6, п.209.7 ст.209 ПК України, п.6 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого, наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 р. №1492 (надалі - Порядку №1492), та п.6 розділу 1 Порядку заповнення подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 р. №678 (надалі - Порядку №678), та заниження податку на додану вартість в сумі 157662,0 грн., встановлений під час документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 12 вересня 2014 року № 1402/2201/37504806.

Зазначає, що за даними перевірки, поставлена ним сільськогосподарська продукція вирощена не безпосередньо позивачем, а в результаті придбання від інших суб»єктів господарювання відповідних послуг, пов'язаних з вищуванням сільськогосподарських культур.

Вважає, що позивач втратив право на віднесення сум ПДВ, нарахованих на вартість зазначеної продукції, до скороченої декларації з податку на додану вартість за пільговими умовами, яке за змістом п. 209.6 та п.209.7 ст. 209 ПК України та Згідно Закону "Про державну підтримку сільського господарства України" віл 24.06.2004 N 1877-ІУ, виникає у сільськогосподарського підприємства, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) при умові що такі товари вирощені ним безпосередньо. Згідно до п.6 розділу 1 Порядку №678 (аналогічна норма містилась і в наказі Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011р. №1492), платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123", яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Крім того, вказує, що факт порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187, ст.192, п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п.209.1, п.209.2, 209.6, п.209.7 ст.209 ПК України та заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 157662,0 грн., встановлений постановою Старокостянтинівського районного суду від 23.12.2014 року по справі №683/3125/14-к про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький» ОСОБА_1

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Хмельницький" зареєстроване 26.05.2011 року, що підтверджується Витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №317264. З 27.05.2011 року перебуває на обліку як платник податків у Красилівській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві та тваринництві; розведення великої рогатої худоби молочних порід та свиней.

З 01.02.2013 року позивач зареєстрований як сільськогосподарське підприємство - суб»єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію №200099150 НБ 074727). Для ведення господарської діяльності позивач використовує орендовані основні засоби та земельні ділянки.

У вересні 2014 року на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України відповідно до повідомлення №19 від 11.08.2014 року та наказу №771 від 11.08.2014 року Красилівською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання норм податкового законодавства, достовірності формування показників податкових декларацій з податку на додану вартість, правильності та повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2013 року по 30.06.2014 року. Результати перевірки оформлені актом від 12 вересня 2014 року № 1402/2201/37504806.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201, яким збільшено суму грошового зобов"язання з ПДВ на 197078,0 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 197078,0 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 позивач оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 18.11.2014 року №15166/10/22-01-10-03-14 Головне управління ДФС у Хмельницькій області скасувало податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 в сумі 157622,0 грн. штрафної санкції, застосованої згідно п.123.2 ст.123 ПК України, та збільшило вказане податкове повідомлення-рішення в сумі 157622,0 грн. основного платежу з ПДВ. Податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 з урахуванням рішення від 18.11.2014 року №15166/10/22-01-10-03-14 залишене без змін Рішенням Державної фінансової служби України про результати розгляду скарги від 18.12.2014 року №8990/6/99-99-10-01-25. Зазначені Рішення про результати апеляційного розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 позивач не оскаржив.

Податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 базується на викладених в акті перевірки від 12 вересня 2014 року № 1402/2201/37504806 висновках відповідача щодо порушення позивачем п. 187.1 ст.187, ст.192, п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п.209.1, п.209.2, 209.6, п.209.7 ст.209 ПК України, п.6 розділу 1 Порядку №678 і п.6 розділу 1 Порядку №1492 та заниження суми податку на додану вартість за лютий - березень 2013 року і червень 2014 року на загальну суму 157662,0 грн. у за»язку з безпідставним застосуванням спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість операцій з постачання сільськогосподарської продукції, вирощеної не безпосередньо позивачем, а іншими господарюючими суб»єктами відповідно до договорів про надання послуг з вирощування цієї продукції, та включенням податку на додану вартість у зазначеній сумі до суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок (рядок 25.2).

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0003542201 суд враховує наведене нижче.

01.06.2011 року позивач та ПрАТ «Племінний Завод «Агро- Регіон» уклали Договір про співробітництво №010611/5, відповідно до умов якого на період з 01.06.2011 року по 31.12.2013 року, у який відбувається поступове переоформлення договорів оренди земель сільськогосподарського призначення, укладених ПрАТ «Племінний Завод «Агро- Регіон», на позивача, ПрАТ «Племінний Завод «Агро- Регіон» обробляє земельні ділянки та збирає з них урожай 2011-2013 років, право власності на який належить зазначеному товариству (п.п.1.1 і 1.2 договору). Пунктом 1.3 договору передбачено, що позивач може купити у ПрАТ «Племінний Завод «Агро - Регіон» частину незавершеного виробництва (посівів сільськогосподарських культур) на підставі договорів купівлі - продажу незавершеного виробництва.

У зв»язку з переукладанням договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (станом на 01.02.2013 року загальна площа, орендована позивачем, склала 1 364,1426 га) відповідно до договору купівлі - продажу незавершеного виробництва від 05.02.2013 року № 050213/5/НЗВ позивач придбав у ПрАТ «Племінний Завод «Агро - Регіон» незавершене виробництво сільськогосподарської продукції а саме: посіви кукурудзи на 1034 га та посіви пшениці на 197 га (п.1.1 договору).

В подальшому з метою забезпечення вирощування, збирання та зберігання урожаю, позивач уклав ряд договорів на виконання сільськогосподарських робіт та надання послуг, зокрема: договір купівлі-продажу сільськогосподарських послуг №210113 від 21.01.2013 року, договір на авіаційно-хімічні роботи від 01.06.2013 року, договір перевезення вантажу від 01.12.2013 року, договір №01/07/13/5ПС від 01.07.2013 року про надання послуг з підготовки товару до реалізації, договір купівлі-продажу сільськогосподарських послуг №200114 від 20.01.2014 року, договір на авіаційно-хімічні роботи від 01.06.2014 року договір транспортного перевезення №01/1004-14 від 10.04.2014 року, договори підряду на внесення мінеральних добрив №АРХ 3/04.08.14 від 04.08.2014 року та №05-05-14/1 від 05.05.2014 року, договір про надання послуг із збирання врожаю №061014 від 06.10.2014 року, договір перевезення вантажу №20141103 від 03.11.2014 року, договір складського зберігання зерна №101/113 Х від 10.11.2014 року, договір складського зберігання зерна №490 від 10.10.2014 року, тощо.

Вирощений урожай позивач реалізував відповідно до договорів купівлі-продажу.

Відповідно до розрахунків частки сільськогосподарського виробництва за 2011-2013 роки частка сільськогосподарського виробництва у позивача складає 100%.

Протягом 2013 -2014 років позивач застосовував спеціальний режим оподаткування з ПДВ операцій з придбання сільськогосподарських послуг та постачання вирощеної на орендованих земельних ділянках сільськогосподарської продукції.

В силу п.209.1 ст.209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 ст.209 ПК України).

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За змістом пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За визначенням п. 209.7 ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Отже, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної п. 209.17 ст. 209 ПК України.

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість. Зазначену позицію висловив Вищий адміністративний суд України у Інформаційному листі від 28.12.2012 року N 2614/12/13-12.

За змістом пп. 209.17.1 п. 209.17 ст.209 ПК України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства поширюється на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД).

Таким чином, об»єктом застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ є операції з поставки сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) ним на власних або орендованих основних фондах сільськогосподарських товарів, зазначених у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає 01.11.0 КВЕД.

Позивач є сільськогосподарським підприємством, що відповідачем не заперечується. Основним видом діяльності позивача відповідно до відомостей з ЄДРПОУ станом на 01.11.2014 року є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11.0 КВЕД).

В силу пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 14.1.244 статті 14 ПК України товари, це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях з їх випуску (емісії) та погашення.

За змістом п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 року N 790, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.12.2005 р. за N 1456/11736, біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди; сільськогосподарська продукція - актив, одержаний у результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання; сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів; біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів.

Зазначене вище свідчить, що для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарськими товарами є товари, вказані у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, які отримані в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності, тобто в процесі управління біологічними перетвореннями біологічних активів метою якого є отримання урожаю сільськогосподарської продукції.

При цьому, ані п. 209.7 ст. 209 ПК України, ані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", не встановлюють будь-яких застережень щодо провадження сільськогосподарської діяльності, яка дає право на застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ. Відтак, Управління біологічними перетвореннями біологічних активів, яке полягає, зокрема, у виконанні комплексу робіт з вирощування сільськогосподарської продукції (обробіток грунту, посів, підживлення рослин, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю тощо), може здійснюватись сільськогосподарським підприємством як власними трудовими ресурсами та основними засобами, так і залученими відповідно до господарських договорів на орендованих земельних ділянках. Однак, обов»язковою метою та результатом такого управління біологічними активами є отримання сільськогосподарської продукції, вказаної у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД.

Суд вважає, що створення сільськогосподарської продукції, яке відбувається в результаті управління сільськогосподарським підприємством біологічними перетвореннями біологічних активів, є сільськогосподарським виробництвом, а підприємство, яке здійснює вказану діяльність - виробником сільськогосподарської продукції.

Задекларовані в п.209.7 ст. 209 ПК України положення щодо безпосереднього здійснення платником податку діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування, означають, що сільськогосподарські товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, повинні бути створені в результаті самостійного управління біологічними активами, а не придбані відповідно до договорів купівлі-продажу чи поставки від інших сільськогосподарських товаровиробників.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечив той факт, що в результаті господарської діяльності позивача, як сільськогосподарського підприємства, створена сільськогосподарська продукція, вказана у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД. Відтак позивач є виробником вказаної продукції. Зазначений факт відповідачем не спростований.

Застосування п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачає наявність факту поставки вироблених сільськогосподарським підприємством товарів, вказаних у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, як умови віднесення сум податку на додану вартість до спеціальної декларації, і як наслідок, зменшення податкових зобов'язань в загальній декларації.

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Таким чином, для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є обов»язковим дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Основним видом доходу позивача є дохід від постачання вироблених ним яких сільськогосподарських товарів, питома вага яких складає 100% вартості всіх товарів, поставлених позивачем протягом звітних податкових періодів, які були предметом перевірки.

Таким чином, суд вважає, що позивач виконав умови, передбачені ст.209 ПК України, для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки сільськогосподарських товарів, вирощених ним на орендованих землях.

Пунктом 6 розділу 1 Порядку №678 передбачено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123", яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Застосовуючи спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, позивач дотримувався вимог Порядку №678 та до податкової декларації з позначкою "0121"/"0122"/"0123" включав лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого ст.209 ПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187, ст.192, п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п.209.1, п.209.2, 209.6, п.209.7 ст.209 ПК України та заниження податку на додану вартість в сумі 157662,0 грн.

При цьому, суд відхиляє як безпідставне, посилання відповідача на постанову Старокостянтинівського районного суду від 23.12.2014 року по справі №683/3125/14-к про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький» ОСОБА_1 за порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187, ст.192, п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п.209.1, п.209.2, 209.6, п.209.7 ст.209 ПК України та заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 157662,0 грн., оскільки під час розгляду вказаної справи судом не досліджувались обставини, які слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а його висновки базуються лише на визнанні головним бухгалтером вини у порушенні ведення бухгалтерського (а не податкового) обліку ТОВ «Агро-Регіон Хмельницький».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В процесі судового розгляду справи відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 16.10.2014 року №0003542201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Хмельницький" 394,17 грн. судового збору.

394,17 грн

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2015 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук