Постанова № 42929910, 25.02.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року 12 год. 56 хв. Справа № 813/8205/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Візовий Сервіс Центр" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкової вимоги,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПП "Візовий Сервіс Центр" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкової вимоги від 13.11.2014 року № 72-25, надіслану Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 25.02.2015 року відповідно до положень ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані порушенням відповідачем п.п. 54.3.1 - 54.3.6 статті 54 Податкового кодексу України та відсутністю у позивача податкового боргу, оскільки позивач мав право зменшувати суму щомісячних авансових платежів з податку на прибуток підприємств у 2014 році на суму переплати з цього податку, що була вказана у Податковій декларації за 2013 рік. Вважає, що податковий орган неправомірно надіслав позивачу оскаржувану податкову вимогу, оскільки останній повністю сплатив суму узгоджених податкових зобовязань, а відтак відсутній податковий борг.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в поданому в ході судового розгляду справи запереченні на позовну заяву та наданих додаткових поясненнях. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем 26.02.2014 року подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік з відємним значенням податку на прибуток в сумі () 5 705,6 тис. грн. за рахунок зменшення суми податку на 17 295,5 тис. грн.., а саме на суму сплачених протягом 2013 року авансових внесків (1/12) в розмірі 8 296,9 тис. грн.. та суму авансового внеску у звязку із виплатою дивідендів в розмірі 8 998,6 тис. грн. Відповідно до Алгоритму контролю податкової декларації з податку на прибуток підприємства, автоматизованої системи «Податковий блок» автоматично обмежено проведення сум сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів до рівня, при якому сума податку на прибуток склала 0 (а не 5 705,6 тис. грн.). У звязку з цим, згідно з карткою особового рахунку платника податків ПП «Візовий Сервіс центр» виник борг з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5 705,6 тис. грн. у звязку з чим була сформована оскаржувана податкова вимога.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні такого.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

13.11.2014 року СДПІ з ОВП у м. Львові прийнято податкову вимогу № 72-75, відповідно до якої визначено, що станом на 12.11.2014 року сума податкового боргу ПП «Візовий сервіс центр» за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 5780266,88 грн., у тому числі авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач з вищевказаною податковою вимогою не погодився, у звязку з чим оскаржив її до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI ( далі - ПК України).

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Позивач у звітній податковій декларації з податку на прибуток підприємства за річний звітний період 2013 року визначив податкові зобовязання зі сплати в 2014 році щомісячних авансових внесків в розмірі 1/12 з податку на прибуток в сумі 9 132 524, 00 грн. (станом на 01.11.2014 року).

Переплата з податку на прибуток, зазначена у податковій декларації за 2013 рік, становить 5 705 645,00 грн.

Сума грошового податкового зобовязання (за вирахуванням переплати) з 01.01 2014 року до 01.11.2014 року становить 3 426 879,00 грн.

Фактично у 2014 році ( станом на 01.11.2014 року) позивачем було сплачено до бюджету 3 426 879,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що узгоджене податкове зобовязання, визначене платником податку самостійно у податковій декларації було сплачено в повному обсязі. При цьому зазначає, що про будь-які рішення контролюючого органу щодо визначення податкових зобовязань платнику податків позивачу невідомо. Відтак, позивач вважає, що контролюючий орган неправомірно надіслав йому оскаржувану податкову вимогу, оскільки в позивача відсутній податковий борг.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами розяснення.

Згідно п. 56.1. ст. 56. Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобовязання є узгодженим у таких випадках:

а) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим (п. 54.1. статті 54 Податкового кодексу України);

б) податкове зобов'язання платника податків, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення - рішення, якщо платник податку не оскаржує це рішення (п. 57.3. статті 57 Податкового кодексу України);

в) податкове зобов'язання платника податків, визначене контролюючим органом, рішення якого було оскаржене, вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.п. 56.17.5. п. 56.17. статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 54.3. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, передбачених підпунктами 54.3.1 - 54.3.6 цього пункту.

Пунктом 54.3. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Судом взято до уваги, що податкове повідомлення-рішення контролюючим органом, не складалося і позивачу не надсилалося.

Згідно статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Судом взято до уваги, що позивач не є новоствореним платником податку (дата державної реєстрації - 12.09.2011року), виробником сільськогосподарської продукції, неприбутковою установою (організацією). Доходи позивача, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень. Таким чином, на позивача поширюються вимоги закону щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобовязань.

28.02.2014 року позивачем була подана звітна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за річний звітний період 2013 року.

Факт подання податкової декларації у електронному виді та її доставлення до СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів підтверджується квитанцією № 2 від 28.02.2014 року.

Згідно зазначеної декларації податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (код рядка 11 податкової декларації), було задекларовано в сумі 11 589 939, 00 грн.

Також у податковій декларації (код рядка 23) було розраховано і задекларовано авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно (починаючи з березня 2014 року) в сумі 965 828, 00 грн. Відповідно до положень статті 57 Податкового кодексу України ця сума є узгодженою сумою грошових зобовязань.

У податковій декларації (код рядка 13 ЗП) зазначена сума, на яку зменшується нарахована сума податку - 17 295 584, 00 грн. Відповідно до «додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства» відображено суму, на яку зменшується нарахована сума податку 17 295 584, 00 грн., яка складається з: суми нарахованого авансового внеску у звязку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді (код рядка 13.3 Додатку до податкової декларації), що становить 8 998 590, 00 грн. та суми нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1. статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що становить 8 296 944,00 грн.

Таким чином сума переплати податку на прибуток підприємств за 2013 склала 5 705 645,00 грн. Ця сума (відємне значення) відображена у рядку 14 податкової декларації.

Згідно п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Відтак, позивач мав право зменшувати суму щомісячних авансових платежів з податку на прибуток підприємств на суму переплати з цього податку, що була вказана у податковій декларації.

Протягом 2014 року позивач належним чином виконував грошові зобовязання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств.

Судом взято до уваги, що за 2014 рік було сплачено до бюджету 3 426 879,00 грн.

Згідно п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

До дати подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (дата подання 28.02.2014 року) позивач сплатив авансові внески: в сумі 702950,00 грн. - платіжним дорученням № 6941 від 24.01.2014 року; та в сумі 702950,00 грн. - платіжним дорученням № 7224 від 21.02.2014 року. Зазначені суми щомісячних авансових внесків зі сплати в 2013 році були визначені у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Після подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік і, відповідно, визначення переплати податку в сумі 5 705 645,00 грн. (рядок 14 податкової декларації) позивач сплатив до бюджету: 965828,00 грн. - платіжним дорученням № 7560 від 27.03.2014 року; 89 323,00 грн. - платіжним дорученням № 9461 від 29.09.2014 року; 965 828,00 грн. - платіжним дорученням № 9833 від 29.10.2014 року.

Згідно поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012 рік і за 2013 рік сума узгоджених податкових зобовязань станом на 01.11.2014 року становить 9 132 524, 00 грн.

Сума фактично сплачених податкових зобовязань у 2014 році ( 3 426 879,00 грн.) та сума переплати з податку на прибуток, зазначена у податковій декларації за 2013 рік (5 705 645,00 грн.) дорівнює сумі узгодженого податкового зобовязання (9 132 524, 00 грн.)

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позивач повністю сплатив суму узгоджених податкових зобовязань. А відтак, у позивача відсутній податковий борг, оскільки останній мав право зменшувати суму щомісячних авансових платежів з податку на прибуток підприємств у 2014 році на суму переплати з цього податку, що була вказана у податковій декларації за 2013 рік.

Правомірність такої позиції позивача підтверджується, зокрема, розясненнями, які надавалися ОСОБА_4 доходів і зборів України від 17.07.2014 року № 17176/7/99-99-19-02-02-17. В цьому листі податковий орган розяснює: «якщо сума авансових внесків, сплачених у звязку із виплатою дивідендів, перевищуватиме суму податкових зобовязань за 2013 рік, то сума такого перевищення та сума сплачених авансових внесків у звязку із виплатою дивідендів у 2014 році зменшуватиме суми щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягатимуть сплаті у 2014 році.».

Аналогічні за змістом розяснення надавалися позивачу ОСОБА_5 податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, у якій ПП «Візовий Сервіс Центр» у той час перебував на обліку.

Листом вих. № 587 від 16 вересня 2013 року ПП «Візовий Сервіс Центр» звернулося до ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області з проханням зробити зарахування авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок оплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Листом вих. № 5985/10/15-3009/303 від 18.10.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області розяснила, що у платників податку є можливість здійснити залік сплачених протягом 2013 року сум авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення щомісячних авансових внесків по результатам декларування за звітний 2013 рік. Згідно листа: «сплачені протягом 2013 р. авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також не враховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобовязань платника, що підлягають сплаті у декларації за 2013 р. Відповідно суми авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуватимуться щомісяця починаючи з березня 2014 по лютий 2015 р. включно, розраховуються у декларації за 2013 р. у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 р., зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також не врахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.».

Таким чином, правомірність зменшення позивачем суми щомісячних авансових платежів з податку на прибуток підприємств у 2014 році на суму переплати з цього податку, що була вказана у податковій декларації за 2013 рік підтверджується як розясненням ОСОБА_4 доходів і зборів України, так і розясненням ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, яке було безпосередньо надане позивачу.

Отже, у позивача немає несплаченої узгодженої суми грошового зобовязання по авансових внесках з податку на прибуток, що виключає обґрунтування відповідачем наявності податкового боргу платника податків.

Відтак, відповідач під час складання та надсилання позивачу вимоги №72-25 від 13.11.2014 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки на час направлення вимоги позивач не мав несплаченої узгодженої суми грошового зобовязання.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини 3 статті 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність податкового боргу у позивача, а отже у СДПІ з ОВП у м. Львові були відсутні визначені законом підстави для формування та надсилання позивачу податкової вимоги від №72-25 від 13.11.2014 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що спірне рішення субєкта владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 160-163, 167 КАС України суд,

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у Львівській області №72-25 від 13.11.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Візовий Сервіс Центр" (79021, м. Львів, вул. Садова, 2а, ЄДРПОУ 37879678) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.