Ухвала суду № 42929506, 26.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 804/918/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року у справі № 804/918/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

В січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТЕРИНОСЛАВХЛІБ" (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005792203 від 23.12.2013 року, яким Позивачу було зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 314 216,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач правомірно користується залишком від'ємного значення податку з ПДВ, оскільки декларації товариства, в яких заявлено про відшкодування ПДВ шляхом зарахування його в рахунок майбутніх платежів, були подані у межах 1095 днів. Сума ПДВ, що враховується в залишку від'ємного значення бюджетного відшкодування (рядок 24 декларації) не є сумою надмірно сплачених до бюджету грошових зобов'язань і не є сумою відшкодування таких грошових зобов'язань, так як відшкодування цих сум із бюджету може бути здійснене тільки в майбутньому (в наступних податкових періодах) при виконанні певних умов. При цьому норми п. 200.4 ст. 200 ПК України не містять положень, які б обмежували право платника податків на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності до повного його погашення. (том 1 а.с.3-7)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринославхліб" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005792203 від 23.12.2013 року - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005792203 від 23.12.2013 року.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ТОВ «Катеринославхліб» мало право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємних значень податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 314216, 00 грн. Чинне податкове законодавство встановлює, що суми ПДВ, що зазначаються як переплата в картці особового рахунку, задекларовані до відшкодування, не можуть бути списані внаслідок закінчення строку давності, а підлягають відшкодуванню за умови підтвердження їх матеріалами документальних перевірок, у зв'язку з чим за Позивачем зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому. Висновок податкового органу про порушення Позивачем строку в 1095 днів для включення до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року є неправомірним, адже спірна сума не була зарахована до бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, та не є сумою надміру сплачених грошових зобов'язань, а тому до неї не може бути застосований термін «переплата», у зв'язку з чим підстави для застосування приписів п.п.102.5 ст.102 ПК України та п.п15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відсутні. (том 1 а.с.203-207)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що Позивачем було включено до суми від'ємного значення податку на додану вартість залишок від'ємного значення податку, з дати якого минуло 1095 днів. Разом з тим, підприємство мало скористатися правом на бюджетне відшкодування саме у момент виникнення на це такого права.. Приписами чинного законодавства не передбачено права на відстрочення використання такого права з моменту його виникнення. (том 2 а.с.1-5).

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Катеринославхліб" зареєстроване як юридична особа 28.12.2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. (том 1 а.с.8)

Уповноваженим працівником відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринославхліб" з питань правомірності формування залишку від'ємного значення за жовтень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за результатами якої складено акт № 1071/04-61-22-3/35680054 від 02 грудня 2013 року.(том 1 а.с.9-21)

Перевіркою встановлено порушення пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Позивачем завищено залишок від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року у загальному розмірі 314216,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005792203 від 23 грудня 2013 року, яким Позивачу було зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 314 216,00 грн. (том 1 а.с.22)

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Катеринославхліб", суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Катеринославхліб» мало право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємних значень податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 314 216,00 грн. Чинне податкове законодавство встановлює, що суми ПДВ, що зазначаються як переплата в картці особового рахунку, задекларовані до відшкодування, не можуть бути списані внаслідок закінчення строку давності, а підлягають відшкодуванню за умови підтвердження їх матеріалами документальних перевірок, у зв'язку з чим за Позивачем зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому. висновок податкового органу про порушення Позивачем строку в 1095 днів для включення до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року є неправомірним, адже спірна сума не була зарахована до бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, та не є сумою надміру сплачених грошових зобов'язань, а тому до неї не може бути застосований термін «переплата», у зв'язку з чим підстави для застосування приписів п.п.102.5 ст.102 ПК України та п.п15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, спору між сторонами не виникало.

За позицією податкового органу, Позивач мав право отримати бюджетне відшкодування саме у періоді, наступному за тим, в якому відбулася фактична сплата постачальникам. При цьому ДПІ послалась на недотримання Позивачем приписів підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011р. та пунктами 200.1,200.2,200.3 статті 200 Податкового кодексу України. (а.с.55,56)

Проте, такі висновки не ґрунтуються а ні на приписах Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР), у редакції. чинній на час формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування, а ні на приписах Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

З огляду на правила підпунктів 7.7.3, 7.7.4 цього Закону (168/97-ВР), одержання бюджетного відшкодування (в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини) є правом платника податку, та на основі його волевиявлення шляхом подання декларації та відповідної заяви.

При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

За відсутності (такого рішення) залишок від'ємного значення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід вказати, що аналогічні приписи містить стаття 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI. Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24 жовтня 2013 року N 657-VII платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування стало наслідком помилкового застосування ДПІ норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року у справі № 804/918/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник