Постанова № 42929307, 11.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 804/407/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 р. №0001401702.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що з 21.10.2014 р. по 30.10.2014 р. податковим органом проведено фактичну перевірку філії Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (код ЄДРПОУ 25881833) з питань дотримання норм чинного трудового та податкового законодавства України в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 р., за результатами якої складено Акт №77/26-50-17-02-19/25881833 від 31.10.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Акт перевірки підписаний позивачем із запереченнями.

Актом перевірки встановлено порушення пп.169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 205327,36 грн.; Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. №49.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач 07.11.2014 р. надав відповідні заперечення (лист від 06.11.2014 р. №2226), за результатом розгляду якого з урахуванням додатково наданих документів пп.3.1.3.1 Акту перевірки викладено в інші редакції, в іншій частині залишено без змін (лист Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 19.11.2014 р. №908/10/20-50-17-02-11).

18.11.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001401702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму у розмірі 351739,26 грн. (за основним платежем - 205327,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146411,90 грн.).

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення.

В ході проведення перевірки з працівниками, які знаходилися на момент перевірки на території підприємства проведено письмове опитування щодо оформлення трудових відносин та оплати праці. По зазначених працівниках посадовими особами філії ТОВ «АЛЛО» надано відповідні документи, зокрема, штатний розклад, накази по особовому складу підприємства, трудові книжки та розрахункові відомості нарахування заробітної плати.

Згідно наданих письмових пояснень найманих працівників щодо оформлення трудових відносин та оплати праці встановлено, що сума заробітної плати, період трудових відносин та фактичний робочий графік працівників суперечить відомостям нарахування заробітної плати, табелям обліку робочого часу та звітності підприємства, наприклад: за даними перевірки - ПІБ ОСОБА_3, дата початку трудових відносин 01.03.2013 р., заробітна плата за період, що перевірявся 20900,00 грн., фактичний режим роботи (год/добу) 11; ПІБ ОСОБА_2, дата початку трудових відносин 01.11.2009 р., заробітна плата за період, що перевірявся 31500,00 грн., фактичний режим роботи (год/добу) 9; ПІБ ОСОБА_1, дата початку трудових відносин 01.06.2013 р., заробітна плата за період, що перевірявся 20800,00 грн., фактичний режим роботи (год/добу) 11; ПІБ ОСОБА_4, дата початку трудових відносин 01.01.2013 р., заробітна плата за період, що перевірявся 23604,00 грн., фактичний режим роботи (год/добу) 11; ПІБ ОСОБА_5, дата початку трудових відносин 01.04.2014 р., заробітна плата за період, що перевірявся 6744,00 грн., фактичний режим роботи (год/добу) 8; за даними платника - ПІБ ОСОБА_3, дата початку трудових відносин 01.07.2013 р., заробітна плата за період, що перевірявся 17520,37 грн., згідно табелів обліку робочого часу (год/добу) 8, ПІБ ОСОБА_2, дата початку трудових відносин 01.04.2014 р., заробітна плата за період, що перевірявся 3753,91 грн., згідно табелів обліку робочого часу (год/добу) 4, ПІБ ОСОБА_1, дата початку трудових відносин 18.09.2014 р., заробітна плата за період, що перевірявся 0,00 грн., згідно табелів обліку робочого часу (год/добу) 11, ПІБ ОСОБА_4, дата початку трудових відносин 03.02.2014 р., заробітна плата за період, що перевірявся 9804,89 грн., згідно табелів обліку робочого часу (год/добу) 8, ПІБ ОСОБА_5 - інформація відсутня. Всього за даними перевірки - 103548,00 грн., за даними платника - 31079,17 грн., відхилення - 72468,83 грн.

Перевіркою відомостей нарахування заробітної плати та податкової звітності за ф. 1-ДФ встановлено, що підприємство до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати застосувало податкову соціальну пільгу у розмірах, передбачених ст. 169 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки посадовими особами філії ТОВ «АЛЛО» був додатково вручений запит від 23.10.2014 р. №13705/10/26-50-17-02-11 щодо надання належним чином завірених заяв платників податків (працівників) про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Листом від 24.10.2014 р. №2159 філією ТОВ «АЛЛО» надано належним чином завірені заяви на застосування податкової соціальної пільги по 199-ти працівникам. При зіставленні кількості працівників, яким застосовувалась податкова соціальна пільга згідно відомостей нарахування заробітної плати та звітності за ф.1-ДФ та наданих заяв встановлено, що по значній кількості працівників заяви на застосування податкової соціальної пільги відсутні, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення підприємством пп.169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме застосувалася податкова соціальна пільга до нарахованого платникам податку місячного доходу у вигляді заробітної плати за відсутністю заяв від платників податку про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого утриманий не у повному обсязі податок на доходи фізичних осіб на загальну суму у розмірі 205327,36 грн.

За таких обставин, додатково до підприємства було застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно п.119.2 ст. 119, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України у розмірі 149411,90 грн.

З приводу встановлених порушень суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до абз.2 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Як зазначено у пп.168.1.1-168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

У відповідності до п.169.2 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 171 Податкового кодексу України визначені особи, відповідальні за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Так, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Порядком подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1227 (надалі - Порядок №1227) визначено правила подання платником податку з доходів фізичних осіб (далі - платник податку) документів для отримання (застосування) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно з Податковим кодексом України.

Так, платник податку подає роботодавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за встановленою Державною податковою службою формою.

Підставою для отримання (застосування) платником податку (якщо розмір нарахованого (отриманого) місячного доходу у вигляді заробітної плати не перевищує суми, визначеної відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Кодексу) пільги у розмірі, встановленому підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Кодексу, є заява про застосування пільги (з урахуванням положень абзаців першого, другого, четвертого підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Кодексу).

Як вбачається з Акту перевірки підставою для визначення грошового зобов'язання підприємства став висновок відповідача про відсутність значної кількості заяв на застосування податкової соціальної пільги.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на таке.

Під час судового розгляду справи позивачем надано заяви на призначення податкової соціальної пільги по співробітникам за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 р.

Такі заяви надавалися до податкового органу згідно запиту №13705/10/26-50-11-02-11 від 23.10.2014 р. супровідним листом №2159 від 24.10.2014 р., який отримано відповідачем 24.10.2014 р. згідно штемпелю вхідної кореспонденції.

Отримання даних документів підтверджується також висновками на заперечення позивача.

Згідно відповіді на заперечення, податковий орган вказав, що ТОВ «АЛЛО» додатково надано до заперечення заяви на застосування податкової соціальної пільги, які в Акт перевірки зазначені, як відсутні. При розгляді додатково наданих до заперечення документів та матеріалів податковим органом встановлено, що працівники по яких встановлено розбіжність зазначили в бланках опитування дату початку трудових відносин з ТОВ «АЛЛО». При перевірці трудових книг було виявлено, що зазначені працівники дійсно прийняті на роботу до ТОВ «АЛЛО» згідно зазначених у бланках дат, проте були переведені до Київської філії ТОВ «АЛЛО» з інших регіонів та відокремлених підрозділів ТОВ «АЛЛО». Таким чином, дати зазначені у поясненнях працівників не відповідають датам працевлаштування у філії ТОВ «АЛЛО» у зв'язку з тим, що зазначені працівники були переведені з інших відокремлених підрозділів. У зв'язку з додатково наданими документами пп.3.1.3.1 Акту перевірки щодо узагальненої інформації по виявлених розбіжностях викладено у іншій редакції, відповідно до якої сума відхилення відкориговано до 22924,83 грн.

Відповідно до п. 44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Не зважаючи на викладене, податковим органом не було змінено визначену суму грошового зобов'язання та вказано на недоліки в оформлення заяв на призначення податкової соціальної пільги.

Так, відсутня дата заповнення заяви на застосування податкової соціальної пільги, у зв'язку з чим не можливо встановити дату отримання заяви та моменту з якого вона повинна застосовуватися відповідно до вимог ст. 169 Податкового кодексу України; відсутні реєстраційні номери платників податків (працівників підприємства) в заявах на застосування податкової соціальної пільги; відсутні підписи працівників в заявах на застосування податкової соціальної пільги; частина заяв на застосування податкової соціальної пільги надані по працівникам, які в період, що перевірявся відсутні в звітності філії ТОВ «АЛЛО».

Судом встановлено, що усі надані заяви на застосування податкової соціальної пільги містять підпис платників податків (працівників підприємства).

Слід звернути увагу, що податковим органом ані у Акті перевірки, ані у відповіді на заперечення не наведені норми законодавства, які встановлюють форму заяви на надання податкової соціальної пільги, не визначено, заяви яких платників податків (працівників) не надані, які оформлені з недоліками, не наведено жодного розрахунку.

Викладене унеможливлює ідентифікувати виявлені порушення з фактичною їх наявністю.

Суд критично оцінює посилання податкового органу на відсутність дат заповнення заяв на застосування податкової соціальної пільги, у зв'язку з чим не можливо встановити момент з якого вона повинна застосовуватися, оскільки у відповідності до п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку, що не ставить в залежність наявність дати заповнення заяви з моментом застосування податкової соціальної пільги.

Щодо проведення податковим органом письмового опитування працівників підприємства слід зазначити наступне.

Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 80 Податкового кодексу України, згідно п. 80.10 якої встановлено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Згідно п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Разом з цим, цією нормою визначено, що податковий орган при проведені фактичної перевірки з цих підстав повинен перевірити облік витрат на оплату праці та відомості про оплату праці працівника.

Податковим кодексом, також, чітко визначені матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, та вимоги щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Таким чином, виключно пояснення співробітників, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження податку з доходів фізичних осіб, не можуть свідчити про допущення порушень податкового законодавства в розумінні статті 83 Податкового кодексу України.

Відтак, зазначені паперові носії інформації (пояснення громадян) не можна вважати належними і допустимими доказами податкового правопорушення, оскільки твердження вказаних осіб про перебування в трудових відносинах з ТОВ «АЛЛО», а також про нарахування та (чи) виплату їм заробітку не підкріплено та не підтверджено жодними належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами.

Водночас норми діючого законодавства з питань оподаткування, не передбачають права податкового органу на відображення у актах перевірок необґрунтованих та непідтверджених даних, а відтак, і на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів іншими доказами.

Крім того, за поясненнями позивача при опитуванні працівників, останні під питанням «режим роботи» зрозуміли режим роботи магазину/офісу, а не облік свого часу роботи, про що податковому органу разом з запереченнями на Акт перевірки було надано відповідні пояснення співробітників, які підтверджують дані обставини.

Матеріалами справи підтверджено та відображено у Акті перевірки, відповіді на заперечення до Акту перевірки, супровідному листі про надання документів до перевірки №2177 від 29.10.2014 р., супровідному листі №2159 від 24.10.2014 р., що позивачем було додано відповідачу усі необхідні первинні документи, а саме: розрахунково-платіжні відомості нарахування заробітної плати за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 р.; документи, що свідчать про виплату найманим працівникам заробітної плати за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 р.; табелі обліку робочого часу; штатний розпис; накази по особовому складу підприємства; трудові книжки найманих працівників; заяви про застосування податкової соціальної пільги.

Враховуючи наявність заяв на застосування податкової соціальної пільги, відсутність законодавчо визначеної форми заяви на застосування податкової соціальної пільги, а також те, що окремі недоліки таких заяв не можуть слугувати підставою для визначення податкового зобов'язання підприємства з податку на доходи фізичних осіб, суд приходить висновку про безпідставність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 18.11.2014 р. №0001401702, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 15-А) в особі Філії у м.Києві (код ЄДРПОУ 25881833) були нараховані грошові зобов'язання у сумі 351739,26 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять дев'ять грн., 26 коп.), в тому числі: 205327,36 грн. основного зобов'язання, 145901,90 грн. штрафних санкцій за п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, 510,00 грн. штрафних санкцій згідно п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 11.02.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун