Рішення № 42929048, 23.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015 р. Справа № 914/106/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с.Старичі Яворівського району Львівської області

про стягнення 459359,01грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Данилевський О.М. - представник за довіреністю

від відповідача: Хайнацький А.В. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с.Старичі Яворівського району Львівської області про стягнення 459359,01грн., з яких 256424,21грн. основного боргу, 67881,93грн. пені, 26420,62грн. 3% річних та 108632,25грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 17.01.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2015р. В судовому засіданні 04.02.2015р. оголошено перерву до 23.02.2015р. для надання можливості позивачу подати пояснення щодо заперечень відповідача.

Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 23.02.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив зокрема, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» в грудні 2012 року договору, останньому протягом 2013 року поставлено газ на суму 942142,20грн. Порушення відповідачем встановленого договором порядку проведення розрахунків за отриманий природній газ, зумовило звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» до суду із позовною заявою про стягнення 459359,01грн., в тому числі основного боргу, пені, а також індексу інфляції та 3% річних. Надав усні пояснення з приводу погашення відповідачем суми основного боргу та долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№7588/15 від 23.02.2015р.). Просив позов задоволити. Проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій заперечив, про що подав письмове пояснення (вх.№7521/15 від 23.02.2015р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2015р. проти позову заперечив з мотивів, вказаних у поданому ним запереченні (вх.№3241/15 від 30.01.2015р.). Пояснив, що заборгованість за поставлений протягом 2013 року газ погашена повністю в грудні 2014 року, відтак просив у задоволенні позову в цій частині відмовити. Окрім цього просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, по яких пропущено строк позовної давності, а також розглянути питання зменшення штрафних санкцій або їх повного скасування, про що подав відповідне клопотання (вх.№7331/15 від 20.02.2015р.).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір №13/2843-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 277 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природній газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Договором, а саме п.6.1, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено Українській академії друкарства природнього газу за період з січня по грудень 2013 року на суму 942142,20грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Зважаючи на те, що ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» порушено встановлений договором порядок сплати за отриманий газ, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із позовом про стягнення 256424,21грн. основного боргу, 67881,93грн. пені, 26420,62грн. 3% річних та 108632,25грн. індексу інфляції.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

Однак, всупереч умовам договору, покупцем отриманий у січні 2013 року газ повністю оплачено лише 25.12.2013р., в лютому 2013 року - 02.04.2014р., у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2013 року - 28.10.2014р., а в листопаді та грудні 2014 року - 22.12.2014р. Зазначені обставини підтверджуються копіями платіжних доручень та виписками з рахунку позивача за вказаний період (копії знаходяться в матеріалах справи), та не заперечуються сторонами. Також до матеріалів справи долучено бухгалтерські довідки ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», якими підтверджується відсутність заборгованості ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» перед позивачем за отриманий згідно договору газ.

З аналізу долучених до матеріалів справи документів вбачається, що при проведенні розрахунку суми основного боргу позивачем не враховано оплату на суму 256424,22грн., здійснену відповідачем та проведену Управлінням Державної казначейської служби України в Яворівському районі Львівської області 22.12.2014р. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 256424,21грн. основного боргу слід відмовити, оскільки зазначена заборгованість погашена ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» до моменту звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до суду із позовною заявою.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проаналізувавши долучені позивачем розрахунки, суд, провівши відповідні перерахунки, враховуючи вищенаведене, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 67881,93грн. пені, 26420,62грн. 3% річних та 108632,25грн. індексу інфляції підлягають до задоволення.

Судом відхилено заяву ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, по яких пропущено строк позовної давності, заявленій у поданих запереченнях на позовну заяву (вх.№3241/15 від 30.01.2015р.) виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Така позовна давність застосовується, в тому числі, і до вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних. В той час як до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік. Проте, згідно з ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Як вбачається з умов договору №13/2843-ТЕ-21 від 28.12.2012р., зокрема п.9.3, при його укладенні сторони дійшли згоди про те, що строк, в межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. Відтак, вважаючи на момент настання прострочення боржника за договором, підстав для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не вбачається.

Клопотання ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» про зменшення штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних процесів) або їх повного скасування (вх.№3241/15 від 30.01.2015р.; вх.№7331/15 від 20.02.2015р.) обґрунтоване відсутністю заборгованості за поставлений газ на момент звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до суду із позовною заявою, офіційним працевлаштуванням на підприємстві близько 100 працівників, заборгованістю бюджетних організацій за надані відповідачем як виробником протягом 2014 року послуги із теплопостачання та постачання гарячої води, а також тим, що позивач займає монопольне становище у сфері продажу природного газу, що унеможливлює конкуренцію.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, про що, зокрема, зазначено у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У поданих ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» запереченнях (вх.№7521/15 від 23.02.2015р.) зазначено, що несвоєчаність розрахунків споживачів за поставлений їм природний газ призводить до нестачі коштів та заборгованості ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перед газодобувними підприємствами за закуплений природний газ згідно договорів, якими передбачено жорсткі санкції (штраф, пеня) за прострочення оплат, що спричиняє позивачу значні збитки. ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також звертає увагу на збитковість діяльності згідно зі звітом про фінансові результати за 9 місяців 2014 року та значну кредиторську заборгованість товариства.

Враховуючи вищенаведене, суд, виходячи з майнових та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причин неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем зобов'язання із оплати за газ, отриманий за договором, та наслідків такого порушення умов договору, відсутність доказів на підтвердження вжиття ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» заходів до своєчасного виконання зобов'язання, та зважаючи на те, що позивач, як гарантований постачальник природнього газу, законодавчо зобов'язаний постачати природній газ незалежно від свого фінансового становища, в тому числі, і за наявності заборгованості контрагентів, приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» про зменшення штрафних санкцій або їх повного скасування слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 4058,70грн., а в решті - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (Львівська область, Яворівський район, с.Старичі, вул.Шевченка, буд.23; код ЄДРПОУ 35413749) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) 67881,93грн. пені, 26420,62грн. 3% річних, 108632,25грн. індексу інфляції та 4058,70грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 02.03.2015р.

Суддя Щигельська О.І.