Постанова № 42928493, 26.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 лютого 2015 р. Справа № 820/201/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевій І.М.,

за участю: представника позивача - Коломейцевої О.П.,

представника відповідача - Кошіль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд :скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів № 0000014000 за формою "В-1" відносно ПАТ "Завод "Південкабель" щодо зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 р. у розмірі 327313 грн. та стягнення штрафу в сумі 163656,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими; не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, які були надані позивачем представникам відповідача під час проведення перевірки; позивач наполягає на правомірному обчисленні ним податкового кредиту з податку на додану вартість та вважає висновки акту перевірки щодо порушення ним норм Податкового кодексу України не обґрунтованими.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, проти позову заперечував, з посиланням на матеріали перевірки зазначив, що оскаржуване рішення винесено у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на матеріали перевірки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцем податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (податковий номер00214534) з питання достовірності декларування бюджетного відшкодування по декларації на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 4 103 075,0 грн.

За наслідками перевірки складено акт № 587 /28-09-40-14/00214534 від 19.12.2014. Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, встановлені порушення: 1. 198.1,п. 198.2. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК України завищено суму податкового кредиту за вересень 2014 р. на суму 327 313,0 грн., що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою відшкодування ПДВ за вересень 2014р. на 327 313,0 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014р. на суму 327 313,0 грн.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст.77 Податкового кодексу України документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником податкового органу складено податкове повідомлення-рішення № 0000014000 від 06.01.15 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 р. у розмірі 327313 грн. та стягнення штрафу у сумі 163656,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, між позивачем, ПАТ ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (в якості покупця) та ПрАТ "Свинець" (в якості постачальника) було укладено договір поставки № 5/5-12 від 04.04.12р. на придбання свинцю.(а.с.55-56)

На підтвердження реальності операцій, що були проведені в межах договору, укладеного, ПАТ ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» та ПрАТ "Свинець", позивачем надані до суду виписані податкові накладні № 30 від 11.09.14р. на суму 213,28грн.(у т. ч. 35,55грн. ПДВ), №55 від 18.09.14р. на суму 132,14грн.(у т.ч. 22,02грн. ПДВ), № 29 від 11.09.14р. на суму 746 255,72грн.(у т. ч. 124375,45грн. ПДВ), № 49 від 18.09.14р. на суму 805634,58грн.(у т.ч. 134272,43грн. ПДВ), № 74 від 25.09.14р. на суму 391850,00грн.(у т.ч. 65306,33грн. ПДВ), видаткові накладні від 25.09.2014 року №РН09/25/0000000002, від 18.09.2014 р.№РН09/25/0000000009.

Згідно рахунків-фактур №СЧ09/10/01 від 24.09.2014 р., №СЧ09/24/02 від 24.09.2014, №СЧ09/17/01 від 17.09.2014 р. визначено ціну та кількість відвантаженого свинцю.

Відповідно до специфікацій №1 від 09.09.2014 р. , №2 від 16.09.2014 р., № 3 від 24.09.2014 р. до договору №5//-12 від 04.04.2012 року, відвантажено свинець у вересні 2014 року. (а.с.101-103)

В матеріалах справи наявні сертифікати якості на відвантажений товар, в яких зазначено відповідність отриманого товару ДСТУ-3778-98.

Транспортування даного товару, здійснювалося автотранспортом ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" про що свідчать товарно-транспортні накладні. Товар оприбуткований на 98 склад відповідно до прибуткових ордерів. Облік руху матеріалів на складі підтверджується складськими картками. Використання товару підтверджується лімітно- заборонними картками відповідно до яких отриманий товар відпускався у виробництво та був використаний. Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями : № 76 від 25.09.14р., № 192 від 18.09.14р., № 5078 від 11.09.14р.

На отримання зазначеної продукції ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" виписано довіреності, про що свідчить наявний у матеріалах справи журнал довіреностей за 2014 р. (а.с.132-137)

Позивачем, ПАТ ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (в якості покупця) від ТОВ "ПУТК "Кабель-ОК" (в якості продавця) на підставі листа від 17.09.14р. прийняті барабани № 18 УД (б/у) у кількості 10 шт., що підтверджується податковою накладною № 10 від 17.09.14р. на суму 16 280,40грн.(у тому числі 2713,40грн. ПДВ).

Даний товар транспортувався автотранспортом контрагента про що свідчить товарно - транспортна накладна № 35 від 17.09.14р.

Придбаний позивачем товар, оприбуткований на 95 склад відповідно до прибуткового ордеру №551 від 17.09.14р.

Облік руху матеріалів на складі підтверджується складськими картками. Отриманий товар виданий у виробництво відповідно до вимоги № 88 від 20.10.14р. Розрахунок проводився взаємозаліком відвантаженої продукції, про що свідчить акт № 315 від 24.09.14р.

На отримання зазначеної продукції ПАТ "ЗАВОД "ПІВДЕНКАБЕЛЬ" виписано довіреності, про що свідчить наявний у матеріалах справи журнал довіреностей за 2014 р. (а.с.132-137)

Позивачем, ПАТ ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» (в якості покупця) від ТОВ "Промелектроніка" (в якості продавця) придбаний модуль. що підтверджується податковою накладною № 104 від 23.09.14р. на суму 3516,00грн.(у тому числі 586,00грн. ПДВ) Даний товар транспортувався експрес-доставкою "Нова пошта" про що свідчить експрес-накладна № 59000077810080 від 13.10.14р. на територію підприємства товар вносився ручною поклажею, був оприбуткований на 97 склад відповідно до прибуткового ордеру №733 від 15.10.14р. Облік руху матеріалів на складі підтверджується складськими картками. Отриманий товар виданий у виробництво відповідно до вимоги № 49 від 15.10.14р. Розрахунки проводилися в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №5371 від 23.09.14р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг отриманих послуг, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази виконання цього договору.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь контрагентів позивача, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, платіжним дорученням, товарно - транспортними накладними, та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення фінансово-господарський операцій платників податку ТОВ «Перша Універсальна торгова компанія «КАБЕЛЬ-ОК», ТОВ «Промелектроніка», ПрАТ «Свинець» на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не знаходить підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перша Універсальна торгова компанія «КАБЕЛЬ-ОК», та акт про проведення зустрічної звірки ПрАТ «Свинець» то суд вважає зазначені посилання відповідача необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно із змістом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення фінансово-господарських операцій, спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0000014000 від 06.01.2015 винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000014000 від 06.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України ( платник УДКС у Червонозаводському р-ні м. Харкова, код ЄДР 37999628, адреса: 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, буд.16 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" ( код ЄДР 00214534, п/р 2600710395 в ПАТ "МЕГАБАНК",, м. Харків, МФО 351629, вул. Автогенна, 7 м. Харків, 61099,) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.