Постанова № 42928379, 26.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 року Справа № 904/10072/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача-1: адвокат ОСОБА_1, адвокатська угода про представництво та захист інтересів перед третіми особами у цивільній, господарській, адміністративній та кримінальній справах № б/н від 01.04.2014 року,

від позивача-2: адвокат ОСОБА_1, адвокатська угода про представництво та захист інтересів перед третіми особами у цивільній, господарській, адміністративній та кримінальній справах № б/н від 01.04.2014 року,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: представник ОСОБА_2, довіреність № 920 від 07.10.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/10072/14

за позовом

позивача-1: ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

позивача-2: ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: ОСОБА_6, м. Київ

відповідача-2: ОСОБА_3, м. Київ

про стягнення матеріальних збитків у розмірі 2 743 980, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (позивач-1), ОСОБА_5 (позивач-2) звернулись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_6 (відповідача-1), ОСОБА_3 (відповідача-2) про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на свою користь в рівних частинах матеріальних збитків у розмірі: 1 577 000, 00 грн. - за виконані роботи, 378 480, 00 грн. - дольова участь у створеному проекті, 788 500, 00 грн. - штраф, а всього матеріальних збитків (шкоди) у загальній сумі 2 743 980, 00 грн.

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року порушено провадження у справі № 904/10072/14.

24.12.2014 року від ОСОБА_4 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу-1 - ОСОБА_6, а саме: на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 у Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 300711; на інше рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться у будь-яких фінансових та банківських установах;

накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу-2 - ОСОБА_3, а саме: на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності видане відділом приватизації Деснянської районної у місті Києві держадміністрації, зареєстровано в БТІ від 04.11.2011 року та на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане Київською державною нотконторою № 22 за р. № 2-2020, зареєстровано в БТІ 15.11.2011 року; на інше рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що знаходяться у будь-яких фінансових та банківських установах; на торговельну марку "Клумба", зареєстровану на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг № 124292, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 10.06.2010 року; на торговельну марку "Клумба", зареєстровану на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг № 184376, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 10.04.2014 року;

заборони відповідачу-2 здійснювати переделегування (передачу права власності) доменного імені klumba.ua на користь третіх осіб.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/10072/14 (суддя Ліпинський О.В.) заяву позивачів про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_6 у межах суми позовних вимог у розмірі 2 743 980, 00 грн.; накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 у межах суми позовних вимог у розмірі 2 743 980, 00 грн.; в решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

Приймаючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_6 у межах суми позовних вимог у розмірі 2 743 980, 00 грн., а також шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_3 у межах суми позовних вимог у розмірі 2 743 980, 00 грн., місцевий господарський суд, оцінивши доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, виходив з тих обставин, що позовні вимоги стосуються стягнення значної суми грошових коштів, в умовах вільного розпорядження відповідачами своїми грошовими коштами вони мають можливість витрачати їх на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом, у зв'язку з чим, керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що невжиття заходів до забезпечення даного позову може призвести до відсутності у відповідачів на момент набрання чинності рішенням по справі грошових коштів, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивачів, що утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.

Разом з тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів в підтвердження того, що зазначене в заяві про забезпечення позову нерухоме майно та розрахунковий рахунок належать відповідачам, місцевий господарський суд не вбачав підстав для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на визначеному в заяві рахунку, а також для накладення арешту на конкретно визначене нерухоме майно. Окрім того, суд не вбачав підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на торговельну марку "Клумба" та заборони здійснювати переделегування (передачу права власності) доменного імені klumba.ua в силу того, що такі заходи не перебувають у необхідному (обов'язковому) зв'язку із можливістю виконання рішення суду по даній справі. Відповідно, враховуючи наведене, в решті заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд відмовив.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, на порушення місцевим господарським судом при її прийнятті норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_3 означену ухвалу суду просить скасувати повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 у справі зазначає, що місцевий господарський суд при винесенні ухвали про забезпечення позову не здійснив належної оцінки доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог про забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. На думку заявника апеляційної скарги, пославшись в оскаржуваній ухвалі на наявність між сторонами, які є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, корпоративного конфлікту, місцевим господарським судом не було враховано положення статті 50 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачає, що учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів, та наклав арешт на особисті рахунки фізичних осіб-підприємців (відповідачів), тобто застосував заходи до забезпечення позову, не передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Також, відповідач-2 вважає, що оскільки питання про вжиття заходів до забезпечення позову було вирішене місцевим господарським судом не на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), а після порушення провадження у справі, це питання мало вирішуватись у судовому засіданні з викликом сторін, тоді як наведеного місцевий господарський суд не дотримався, чим позбавив відповідачів можливості надати пояснення по справі. За доводами відповідача-2, вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не надає відповідачу достатніх гарантій того, що вжиті судом заходи забезпечення позову будуть обґрунтованими і правомірними, оскільки порушується загально-правовий принцип audi alteram partem (вислухувати дві сторони) і відсутні процесуально-правові гарантії для реалізації права на справедливий і публічний розгляд справи, порушуються принципи змагальності, рівноправ'я і гласності судочинства, а також той порядок забезпечення позову, що існує, не містить механізму, який би перешкоджав зловживанням під час застосування заходів забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається і на те, що оскаржувана ухвала місцевим господарським судом винесена за відсутності доказів наявності обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, тобто, наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову у даній справі, не є підтвердженою.

Доводи апеляційної скарги підтримані представником відповідача-2 у судовому засіданні апеляційного господарського суду 26.02.2015 року.

Відповідно до наданого позивачами по справі відзиву на апеляційну скаргу та пояснень представника позивачів у судовому засіданні апеляційного господарського суду 26.02.2015 року позивачі вважають, що оскаржувана ухвала, якою накладено арешт на грошові кошти відповідача-1 та відповідача-2, місцевим господарським судом винесена обґрунтовано, з урахуванням обставин справи. Позивачі просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача-2.

В обґрунтування своєї правової позиції позивачі посилаються на ті обставини, що при поданні заяви про забезпечення позову ними зазначалось, що 23.09.2010 року між позивачами та відповідачами була укладена угода про співробітництво, відповідно до якої позивачі сумісно представляли за угодою сторону-1, а відповідачі, в свою чергу, сумісно представляли сторону-2. За доводами позивачів, предметом вказаної угоди є визначення та реалізація положень про співробітництво між сторонами в сфері інтернет-технологій та реалізація спільного інтернет-проекту. Однак, за твердженням позивачів, у вересні 2013 року відповідачі в односторонньому порядку відмовились від виконання обумовлених угодою зобов'язань, внаслідок чого стали єдиними особами, які мають право на отримання прибутку від спільного проекту, до них перейшли права на торговельну марку "Клумба", а згодом право розпорядження доменними іменами klumba.ua та klumba.com. На думку позивачів, відповідачі своїми діями, які носили характер навмисних дій на завдання майнової шкоди позивачам як в частині позбавлення прибутку від спільної діяльності, так і в частині позбавлення результатів діяльності над створеним проектом, спричинили позивачам майнову шкоду на загальну суму 2 743 980, 00 грн. Оскільки предметом поданого до господарського суду позову по даній справі є стягнення майнової шкоди, спричиненої відповідачами позивачам, позивачі вважають, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідачів, якими останні користуються і на які продовжують находити кошти від спільного проекту, та обмеження розпорядження цими коштами є співмірним з предметом спору та розумним. Позивачі зазначають, що численна практика вирішення спорів щодо стягнення грошових коштів свідчить про неможливість після вирішення господарським судом справи на користь кредитора здійснити задоволення вимог кредитора на стадії виконання рішення суду, що зумовлене відсутністю грошових коштів та майна боржника у зв'язку з навмисними діями останнього. Також, за доводами позивачів, вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не є такими, що пов'язані з втручанням у внутрішню діяльність відповідачів, оскільки не перешкоджають їх господарській діяльності, не обмежують їх права, у тому числі право на одержання прибутку, а матеріально-правові обмеження, що пов'язані із забезпеченням цього позову, не можуть нанести можливі збитки відповідачам, при цьому вжиті господарським судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду.

Окрім того, позивачі зазначають про те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 18.02.2015 року їх позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а ухвала суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів гарантує належне виконання вказаного рішення суду.

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не з'явився особисто та не забезпечив явку свого повноважного представника, про поважність причин неявки у судове засідання 26.02.2015 року апеляційний господарський суд не повідомив. Відповідач-1 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, призначеного на 26.02.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення зазначеній особі 16.02.2015 року поштового відправлення, яким направлена в копії ухвала апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у даній справі на підставі клопотання позивачів строк розгляду апеляційної скарги було продовжено терміном на 15 днів, розгляд справи відкладено.

За таких обставин апеляційний господарський суд розглядає апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу у даній справі в межах можливого (з урахуванням ст. 69 ГПК України) строку розгляду апеляційної скарги та за відсутності представника відповідача-1 або безпосередньо відповідача-1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги з 12.02.2015 року на 26.02.2015 року.

У судовому засіданні 26.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали господарського суду, заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача-2, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Так, згідно наведеної правової норми позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернувшись з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на свою користь в рівних частинах матеріальних збитків (шкоди) у загальній сумі 2 743 980, 00 грн., обґрунтували свої вимоги укладенням між позивачами (стороною-1) та відповідачами (стороною-2) угоди про співробітництво, якою визначили порядок та умови створення, а також фінансово-господарську діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Клумба. УА". Погоджене між позивачами та відповідачами співробітництво за угодою передбачало на базі існуючих інтернет-ресурсів з певними інтернет-адресами торговельної марки "Клумба", які належать відповідачам, за рахунок виробничо-технічної участі позивачів та фінансування проекту позивачами, спільно здійснювати розвиток цих інтернет-ресурсів та торгової марки з метою додаткового залучення рекламодавців та отримання додаткового прибутку, починаючи з жовтня 2010 року. Як зазначили позивачі у позовній заяві, укладеною угодою відповідачі підтверджували, що є власниками (в особі відповідача-2) торгової марки "Клумба" на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, а також є законними власниками доменних імен інтернет-ресурсів, зареєстрованих в компанії Imena.Ua; позивачі підтверджували, що мають грошові кошти, а також необхідні досвід та знання в сфері розробки інтернет-ресурсів, достатні для реалізації визначеного угодою проекту. За доводами позивачів, однією з умов угоди є умова про те, що весь отриманий прибуток, в тому числі кошти, отримані від розміщення третіми особами реклами на інтернет-ресурсах, прибуток від торгової діяльності за рахунок інтернет-ресурсів буде розподілений між сторонами: сторона-1: 50%, сторона-2: 50%, при цьому весь зроблений з моменту підписання угоди програмний код та зміст бази даних є спільною власністю та не можуть використовуватись без погодження з іншою стороною. Реалізацією домовленостей за угодою, як стверджують позивачі, було створення товариства з обмеженою відповідальністю "Клумба. УА", яке фактично створене та зареєстроване у встановленому порядку, засновниками (учасниками) якого є позивачі та відповідачі, частка кожного з яких у статутному капіталі товариства становить 25%. Позивачі посилаються також на те, що укладена угода передбачала зобов'язання відповідачів переоформити в Державному департаменті інтелектуальної власності на створене товариство "Клумба. УА" свідоцтво на знак для товарів та послуг, переоформити у реєстратора Imena.Ua на створене товариство доменні імена інтернет-ресурсів. Позивачі стверджують, що на виконання умов угоди ними в період з жовтня 2010 року по жовтень 2011 року було перераховано 24 000 доларів США в якості грошової дольової участі позивачів у створеному проекті за вказаний період. В цей же період позивачами, за їх доводами, були виконані роботи по рефакторингу інтернет-ресурсів (реалізація всієї функціональності проекта на мові програмування РНР), про що складені акти виконаних робіт по спільному проекту з визначенням переліку та об'єму виконаних позивачами робіт на загальну суму 100 000 доларів США. Однак в подальшому, як зазначають позивачі, відповідачі порушили умови угоди шляхом розголошення інформації, яка міститься в угоді, щодо предмета угоди та взаємовідносин сторін, видавши довіреності на сторонніх осіб з повноваженнями на розпорядження частками у статутному капіталі товариства, а далі довіреності на вчинення юридично значущих дій; в порушення угоди в односторонньому порядку відмовилися від виконання її умов, у тому числі шляхом неправомірного позбавлення позивачів корпоративних прав у товаристві "Клумба. УА" шляхом виключення зі складу учасників товариства; за позовом відповідача-1 до відповідача-2 у судовому порядку, на думку позивачів, безпідставно було позбавлено товариство "Клумба. УА" прав на торговельну марку "Клумба" та пов'язане з нею доменне ім'я у зв'язку з визнанням недійсним договору про оплатне передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (в порушення умов угоди торговельною маркою та доменним ім'ям продовжує користуватися відповідач-2). Позивачі зазначили, що така поведінка відповідачів підкреслює їх наміри та чітко визначені умисні дії щодо ухилення в односторонньому порядку від виконання умов угоди про співробітництво, що за умовами цієї ж угоди є підставою для покладення на відповідачів обов'язку повернути позивачам повну суму сплачених позивачами коштів - 24 000 доларів США (в еквіваленті 378 480 грн., а також повну суму грошових коштів за виконану роботу на підставі актів виконаних робіт - 100 000 доларів США (в еквіваленті 1 577 000 грн.), та є підставою для стягнення відповідно до умов угоди з відповідачів штрафу у сумі 50 000 доларів США (в еквіваленті 788 500 грн.). З урахуванням наведеного позивачі визначили загальну суму позову 2 743 980, 00 грн.

Позивачами до позовної заяви, серед інших, були додані в копіях акти виконаних робіт, складені у період з 01.11.2010 року по 01.10.2011 року; рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/14163/13ц (спір про визнання недійсним договору про оплатне передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, укладений між відповідачем-2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Клумба. УА"); рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2014 року у справі № 908/1460/14 (корпоративний спір про визнання недійсними рішень про виключення позивачів зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Клумба. УА").

Подана позивачами заява про забезпечення позову також мотивована обставинами укладення 23.09.2010 року між позивачами та відповідачами угоди про співробітництво, її умовами, відмовою відповідачів в односторонньому порядку від обумовлених угодою зобов'язань та спричинення такою відмовою майнової шкоди позивачам, у зв'язку з чим позивачі вбачають необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів, вважають відповідні заходи обґрунтованими, співмірними з предметом спору та адекватними, такими, що забезпечать збалансованість інтересів сторін та забезпечать фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оцінюючи доводи позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються стягнення значної суми грошових коштів, при цьому, в умовах вільного розпорядження відповідачами своїми грошовими коштами вони мають можливість витрачати їх на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом, а також ті обставини, що як слідує з позовної заяви, між позивачами та відповідачами до звернення позивачів з позовом до суду тривалий час існує конфлікт, пов'язаний з виконанням умов угоди про співробництво, яка обумовлює як створення товариства з обмеженою відповідальністю, так і передбачає ряд зобов'язань сторін (позивачів та відповідачів), пов'язаних з діяльністю цього товариства та з функціонуванням проекту, який є предметом угоди, апеляційний господарський суд вбачає підстави вважати, що у спірних відносинах невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів відповідача-1 та відповідача-2 у сумі позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, і для цього, виходячи з доводів позивачів, у тому числі наведених у позові, та доданих до позову матеріалів, наявне достатньо обґрунтоване припущення.

Забезпечення позову шляхом арешту грошових сум, що належать відповідачу, передбачене статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просять заявники.

Вжиття у наведений вище спосіб заходів забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У зв'язку з наведеним, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1, у межах суми позовних вимог у розмірі 2 743 980, 00 грн. та шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-2, у межах суми позовних вимог у розмірі 2 743 980, 00 грн.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на визначеному в заяві рахунку, шляхом накладення арешту на конкретно визначене нерухоме майно, а також шляхом накладення арешту на торговельну марку "Клумба" та заборони здійснювати переделегування (передачу права власності) доменного імені klumba.ua та вважає, що в цій частині місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав, наведених в оскаржуваній ухвалі.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову, апеляційний господарський суд також враховує, що 18.02.2015 року господарським судом Дніпропетровської області у даній справі прийнято рішення, яким позов позивачів задоволено. Зазначене рішення суду не набрало законної сили. Однак, враховуючи, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав, у даному випадку є достатньо підставним забезпечення позову до набрання законної сили прийнятого місцевим господарським судом рішення у справі чи його скасування.

Таким чином, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду, винесена за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача-2 на цю ухвалу - без задоволення.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача-2, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів у межах суми позову.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача-2 про не врахування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали положень статті 50 Закону України "Про господарські товариства". Відповідно до частин третьої та четвертої зазначеної правової норми учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність в межах їх вкладів; учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Також, відповідно до частини другої статті 140 Цивільного кодексу України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Отже, наведеними правовими нормами врегульоване питання відповідальності учасника товариства з обмеженою відповідальністю за зобов'язаннями цього товариства, тоді як спір, що вирішується у даній справі, не є спором, що виник із зобов'язань товариства, а вимоги позивачів є вимогами до відповідачів щодо виконання безпосередньо відповідачами своїх зобов'язань, передбачених умовами укладеної між позивачами та відповідачами угоди, у тому числі і про створення товариства з обмеженою відповідальністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача-2 про те, що питання про вжиття заходів забезпечення позову після порушення провадження у справі має вирішуватись у судовому засіданні з викликом сторін. Ні статтею 66, ні статтею 67 Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов'язку господарського суду розглядати зазначене питання у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідно до роз'яснень пленуму Вищого господарського суду України, наведених у пункті другому постанови пленуму від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" з подальшими змінами питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки. Отже, призначення судового засідання для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком господарського суду. Відповідно, вирішивши питання забезпечення позову на підставі відповідної заяви без призначення для цього судового засідання, місцевий господарський суд не допустив порушень процесуального закону. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав вважати, що у даному випадку місцевим господарським судом не дотримано вимоги пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР з заявами та застереженнями, адже за змістом однієї із основоположних засад судочинства - принципу законності, суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен неухильно додержуватись норм процесуального права. Так, статтею 6 Конституції України встановлено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Окрім того, вирішення питання про забезпечення позову не є судовим розглядом справи по суті.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, які складаються з витрат на оплату судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/10072/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року у справі № 904/10072/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 03.03.2015р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко