Ухвала суду № 42928190, 25.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4859/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.судді -Лукянчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції в м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - Позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №00018811702 від 18.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75395,91 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 60316,73 грн. та за штрафними санкціями в сумі 15079,18 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 26.01.2001 року.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №63217967, позивач з 29.01.2001 року є платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки з Головного управління статистики у Херсонській області, види діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; консультування з питань комерційної діяльності та управління; організація перевезення вантажів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; надання інших індивідуальних послуг.

У період з 26.02.2013 року по 04.03.2013 року фахівцями ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП «КФ «Агротранс» за серпень та вересень 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 12.03.2014 року №1584/17-2/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із контрагентом як порушення п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 60316,73 грн. у т.ч. у серпні 2011 року на суму 29723,73 та у вересні 2011 року на суму 30593,00 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 року №0001881702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 75395,91 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 60316,73 грн. та за штрафними санкціями в сумі 15079,18 грн..

За актом перевірки підставою для нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «КФ «Агротранс», оскільки, як вважає ДПІ, враховуючи реальний час операцій, місцезнаходження майна, відсутність необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності, неможливо підтвердити факт отримання послуг/товарів від ПП «КФ «Агротранс», а тому правочини позивача з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «КФ «Агротранс» обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в актах перевірки ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 18.11.2011 року №424/23-2/36009123 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП «КФ «Агротранс» за серпень 2011 року», та від 30.01.2012 року №331/23-6/36009123 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «КФ «Агротранс» за серпень 2011 року», згідно яких у ПП «КФ «Агротранс» не виявлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідний технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із ПП «КФ «Агротранс» відсутній об'єкт оподаткування, а тому такі операції не мають реального характеру.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з ПП «КФ «Агротранс» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентом є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагента позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з ПП «КФ «Агротранс» підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ зазначає, що позивачем не було надано документів по операціям із ПП «КФ «Агротранс» для проведення перевірки, а тому ДПІ було використано інформацію системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, дані додатку 5 до податкової декларації з ПДВ в період, за який проводилася перевірка, та базу даних АРМ «БЕСТ ЗВІТ» ДПІ у м. Херсоні.

В той же час в акті перевірки не зазначено, що ДПІ для проведення невиїзної перевірки позивача витребувала або намагалась витребувати у позивача документи по операціям із ПП «КФ «Агротранс».

Також відсутні в акті перевірки і посилання на незнаходження позивача за місцем реєстрації, що робило б неможливим направлення позивачу запиту про надання необхідних документів по операціям із вказаним контрагентом.

Отже, твердження перевіряючих в акті перевірки про ненадання позивачем документів є безпідставними.

На підтвердження факту проведення операцій із ПП «КФ «Агротранс» позивач долучив до матеріалів справи первинні документи по операціям із вказаним контрагентом, а саме: договір поставки №13-ІІ, договір перевезення №25/07, договір поставки №70/2011, видаткові накладні , податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, тощо (т.1 а.с.40-73, 88-245; т.2 а.с.1-46).

З наданих позивачем документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ольвіялатінвест» укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №13-ІІ від 05.09.2011 року. Предметом даного договору є те, що Постачальник (ТОВ «Ольвіялатінвест») зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець (позивач) прийняти і оплатити сільськогосподарську культуру: пшеницю фуражну, українського походження, врожаю 2011 року (надалі - Товар).

Для транспортування придбаного товару між позивачем укладено договір перевезення вантажу з ПП «КФ «Агротранс» №25/07 від 25.07.2011 року. Предметом даного договору є те, що перевізник зобов'язується доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Одержувачеві), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

18.07.2011 року між ТОВ «Нібулон» (Покупець) та позивачем (Продавець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №70/2011. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у Договорі та в Додатках до Договору, а Покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Вказані документи згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Факт того, що контрагент позивача на момент проведення операцій мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платник податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг у ПП «КФ «Агротранс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

Крім посилань на вищезазначені акти перевірки ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби №424/23-2/36009123 від 18.11.2011 року «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП «КФ «Агротранс» за серпень 2011 року», та №331/23-6/36009123 від 30.01.2012 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «КФ «Агротранс» за серпень 2011 року», відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг/товару у ПП «КФ «Агротранс».

Сама по собі інформація з наведеного вище акта перевірки стосовно обставин діяльності вказаного контрагента позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «КФ «Агротранс» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами.

Отже, оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «КФ «Агротранс» свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення №00018811702 від 18.04.2013 року підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лукянчук