Постанова № 42928102, 26.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р. Справа № 917/1566/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача- Демчук О.В. (довіреність №14-94 від 18.04.2014 року),

відповідача- Токар Є.А. (довіреність №01-11/16062 від 31.12.2014 року), Ісаєв С.А. (довіреність №01-11/4200 від 03.04.2014 року),

представник ДВС - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 652П/1-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р., винесену за результатами розгляду скарги позивача на дії ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області при виконанні наказу господарського суду Полтавської області від 03.02.2014 року у справі №917/1566/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Полтава,

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,

про стягнення 43 620 472,66 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В судовому засіданні 17.02.2015 р. Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 26.02.2015 р. об 11:00 год.

Ухвалою ХАГС від 17.02.2015 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів - до 04.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2014 року у справі №917/1566/13 (суддя Тимощенко О.М.) було задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" частково: визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області щодо винесення постанови від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.02.2014 року у справі №917/1566/13; визнано незаконною та скасовано постанову від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.02.2014 року у справі №917/1566/13; в частині вимог за скаргою про зобов"язання Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області поновити виконавче провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.02.2014 року у справі №917/1566/13 скаргу відхилено.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати в частині визнання незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області щодо винесення постанови від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.02.2014 року у справі №917/1566/13 та визнання незаконною та скасування постанови від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 03.02.2014 року у справі №917/1566/13.

В судове засідання 17.02.2015 року представник ДВС не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 122-2 ГПК України, неявка представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Судова колегія також приймає до уваги, що листом від 07.11.2015 року № 11573 Державна виконавча служба просила суд першої інстанції розглядати справу без участі її представника (а.с. 165, т.2). В поясненнях від 31.10.2014 р. № 11350 вказувала, що при розгляді даної справи покладається на розсуд суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представника ДВС, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року у справі №917/1566/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8 623 306,93 гривень пені, 1 724 661,39 гривень 3% річних, 10 590 904,43 гривень 7% штрафу, 747 187,43 гривень інфляційних нарахувань, 50 923,35 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 15 жовтня 2013 року у справі №917/1566/13 скасовано частково, а саме в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 073 605,64 грн. пені, 8 796 203,05 грн. 7% штрафу, 1 104 780,87 грн. 3% річних та 747 187,43 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 549 701,29 грн. пені, 1 794 701,38 грн. 7% штрафу та 619 880,52 грн. 3% річних. В частині стягнення 837 597,15 грн. інфляційних втрат відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі. В іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення та постанови суду 03.02.2014 р. господарським судом Полтавської області було видано наказ (а.с.22).

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 05.09.2014 року відкрито виконавче провадження ВП 44618033 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/1566/13 від 03.02.2014 року про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ " НАК "Нафтогаз України" боргу в сумі 7979489,73 грн., боржнику надано 7-денний строк для самостійного виконання рішення (а.с.36).

Постановою ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області від 12.09.2014 року виконавче провадження було зупинено на підставі п. 15 ст. 37 Закону Україні "Про виконавче провадження" (а.с.20).

Вказана постанова мотивована тим, що боржник включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Позивач звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, оскільки, на його думку, з положень ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», ЗУ «Про виконавче провадження» та враховуючи рішення конституційного суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 слідує, що зупинення виконавчого провадження можливе лише щодо тієї заборгованості, яка підтверджена учасниками розрахунків станом на розрахункову дату - 01.01.2013 року. Однак, на думку скаржника, заборгованість, стягнута за рішенням суду у справі №917/1566/13 не була підтверджена станом на 01.01.2013 року, у зв'язку з чим органом ДВС було безпідставно зупинено виконавче провадження.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно положень п. 15 ч. 1 ст. 37, абзацу 5 ч.2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження": виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплекс до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на визначений вказаним Законом строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу;(офіційне тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 див. в рішенні Конституційного Суду №18рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі-Закон), його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно п.3.7 вказаного Закону, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процесі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону, заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка, зокрема, підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Поняття розрахункової дати наведено у п. 1.8. статті 1 Закону, відповідно до якого розрахункова дата - дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів; розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року.

Конституційним судом України в рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 року зазначено, що в аспекті конституційного звернення (в тому числі з питання чи є факт внесення підприємств до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до закону № 2711, безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження) положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV, з наступними змінами, треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З урахуванням наведеного, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в порядку п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» за таких умов:

-підприємство внесено до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості;

-заборгованість підпадає під її визначення в розумінні п.1.4 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

-заборгованість підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Полтавської області та постановою Харківського апеляційного господарського суду стягнуто з відповідача суму пені, штрафу 7%, інфляційні нарахування та 3% річних за період з листопада 2012 року по квітень ( включно) 2013 року.

Вказані рішення та постанова господарських судів були прийняті (відповідно) 15.10.2013 року та 17.01.2014 року.

Враховуючи, що стягнення штрафних санкцій та 3% річних є правом сторони, неможливо вважати узгодженою таку суму заборгованості до винесення судового рішення з цього приводу, оскільки сторона могла і не звернутись до суду з відповідним позовом. У такому разі заборгованість зі сплати таких сум взагалі б не існувала.

Поняття боргу зі сплати штрафних санкцій пов'язано з періодом їх нарахування та певними сумами, які мають бути визначеними остаточно та не оспорюватися на дату визначену законом - 01.01.2013 р.

Отже, суми неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань не були підтверджені учасниками розрахунків станом на 01.01.2013 року, як того вимагає закон та про що зазначає в своєму рішенні Конституційний суд, оскільки між сторонами виник спір стосовно цих сум. Суми неустойки, інфляційних нарахувань остаточно були визначені тільки в постанові Харківського апеляційного господарського суду.

Судова колегія не приймає доводи апелянта про те, що заборгованість за поставлений газ була підтверджена до 01.01.2013 року актами приймання-передачі поставленого газу, оскільки по-перше, у даній справі рішення судів не стосуються сум за основним боргом; по-друге, між сторонами виник спір щодо періодів нарахування штрафу, 3% річних, які були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції; по-третє, остаточно суми у даній справи були визначені тільки за постановою ХАГС від 17.01.2015 р.

Отже, станом на 01.01.2013 року заборгованість в розумінні Закону № 1711 не була підтверджена учасниками розрахунків (а також судом), і тому не існувала.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державним виконавцем було неправомірно винесено постанову від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 44618033 з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 03.02.14 у справі № 917/1566/13.

Відповідно до п.2 ст.1 ЗУ «Про державну виконавчу службу України» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 6 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та у порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Колегія суддів враховує, що зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень, яке полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках та на підставі, визначених законом.

Враховуючи, що постанова від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 44618033 винесена державним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невиконання в повній мірі державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Полтавській області обов'язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження».

Стосовно вимог скаржника відновити виконавче провадження ВП №44618033 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

Таким чином, питання відновлення виконавчого провадження входить до компетенції державного виконавця, відсутня необхідність у спеціальному судовому акті щодо відновлення виконавчого провадження.

Суд не може підміняти державного виконавця у його професійній діяльності.

Крім того, пунктом 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» передбачено, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Доказів безпідставного ухилення від передбачених законом дій суду не надано, а тому, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів відмовляє скаржнику у задоволенні заяви в частині відновлення виконавчого провадження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р. у справі № 917/1566/13 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 року у справі №917/1566/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 917/1566/13 підписано 02.03.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Шепітько І.І.