Постанова № 42928091, 23.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа№ 910/21181/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Кирищук В.П.

від відповідача: Коблай І.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014р.

у справі №910/21181/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 5 638,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення з останнього суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 39 874,81 грн., 3% річних в розмірі 1 966,07 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 672,13 грн. та витрати по сплаті судового збору.

До прийняття рішення по суті позивач надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, за якою просив суд стягнути з відповідача на його користь 3% річних в сумі 1 966,07 грн., інфляційні витрати в розмірі 3 672,13 грн., а також судовий збір, яка була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» інфляційні витрати в розмірі 3 605,88 грн. та 3% річних у розмірі 1 864,84 грн. в іншій частині позову відмовлено. Також стягнуто з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 1 772,73 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує про те, що згідно умов укладеного з позивачем Договору №820271 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.06.2011р. він не брав на себе грошового зобов'язання, а лише зобов'язувався вжити всіх заходів для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України та забезпечувати своєчасне надходження коштів від мешканців за спожиту теплову енергію.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направив до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та призначено її до розгляду на 23.02.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. Андрієнка В.В., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №910/21181/14 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

26.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», як постачальником, та Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», як споживачем, був укладений Договір №820271 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачеві для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

В п. 2.1. Договору зазначено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керувати тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2. Договору позивач, як постачальник, зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3. Договору відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

У відповідності до п. 4.1. Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2012р.

Відповідно до п. 4.3. Договору Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буд письмово заявлено однієї із сторін про його припинення.

Предметом розгляду у даній справі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1 966,07 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3 672,13 грн. за період з грудня 2011р. по червень 2014р.

При цьому відповідач заперечує проти заявлених вимог, вважаючи, що за умовами Договору він не брав на себе грошового зобов'язання, а лише зобов'язувався вжити всіх заходів для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України та забезпечувати своєчасне надходження коштів від мешканців за спожиту теплову енергію.

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що платіжним дорученням №1385 від 31.07.2014р. відповідачем було сплачено позивачеві 39 874,81 грн. як оплату заборгованості за використану теплову енергію за 01.11.2011 - 01.05.2014р. (мешканці) по Договору №820271.

Позивачем нараховано відповідачеві 3% річних та інфляційні витрати за період з грудня 2011р. по червень 2014р. 1 966,07 грн. та 3 672,13 грн. відповідно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, як встановлено вище, за умовами Договору відповідач зобов'язався, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

В п. 9 Додатку №2 до Договору вказано про те, що відповідач, як споживач, щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Отже, за пунктом 10 Додатку №2 до Договору відповідач взяв на себе зобов'язання саме забезпечити оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію, яке є негрошовим зобов'язанням, а тому неможливим є застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Вимоги позивача не підтверджені належними засобами доказування, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. у справі №910/21181/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, Код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 913,50 (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/21181/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко