Постанова № 42928074, 25.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа№ 910/24361/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Агрикової О.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ханін О.В. представник за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року

по справі № 910/24361/14 (суддя - Трофименко Т.Ю. )

за позовом Фізичної особи-підприємця Панасенко Вадима Володимировича

до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 8 635,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Панасенко Вадима Володимировича задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Фізичної особи-підприємця Панасенко Вадима Володимировича страхове відшкодування у розмірі 8 135 (вісім тисяч сто тридцять п'ять) грн. 12 коп. та 1721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. 12 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року по справі №910/24361/14 та зменшити суму відшкодування, яка повинна складати 6 466,19 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно та неповно з'ясовані обставини справи, а також було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року змінено склад колегії у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці.

Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Альфа-Гарант" у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує, просить суд рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року скасувати.

Фізична особа-підприємець Панасенко Вадим Володимирович своїх представників в судове засідання не направив. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду хоче звернути увагу позивача на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не з'явлення в судове засідання та неодноразові клопотання про відкладення свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.

За таких обставин справа розглядається за відсутності позивача, який повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "АСКОР" (далі - страховик) та фізичною особою Брацейко Віктором Леонідовичем (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 0508№002015, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "CHEVROLET CRUZE", реєстраційний номерний знак АІ 3812 СТ./а.с.10-11/.

Згідно з довідкою №9295249, 04.11.2013 року на перехресті проспекту Палладіна - вулиці Уборевича в м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки "ДАФ", реєстраційний номерний знак АА 5915 ОА, під керуванням водія Ходаківського Валерія Андрійовича та автомобіля марки "CHEVROLET CRUZE", реєстраційний номерний знак АІ 3812 СТ під керуванням водія Браценка В.Л./а.с.13/.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2013р. встановлено вину Ходаківського В.А. у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України. /а.с.14/

Частиною 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Цивільна-правова відповідальність Ходаківського Валерія Андрійовича, водія транспортного засобу марки "ДАФ", реєстраційний номерний знак АА 5915 ОА, застрахована у Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", підтверджується полісом №АС/3762332 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу № 2809/1780 від 25.11.2013р., завданого власнику колісного транспортного засобу "CHEVROLET CRUZE", реєстраційний номерний знак АІ 3812 СТ, вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 9139,14 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в результаті ДТП, становить 7766,19 грн.

У відповідності до рахунку-фактури № 606 від 22.11.2013р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут-Автосервіс", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "CHEVROLET CRUZE", реєстраційний номерний знак АІ 3812 СТ в результаті його пошкодження при ДТП складає 9 435,12 грн. разом з ПДВ.

27.11.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "АСКОР" складено страховий акт № 435, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 8 635,12 грн. виходячи з наступного розрахунку: вартість відновлювального ремонту КТЗ 9 435,12 грн. - 800, 00 грн. франшизи відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 0508.002015 від 23.11.2012 року.

Позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 8 635,12 грн., була перерахована на рахунок авторемонтного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-Автосервіс", що підтверджується платіжним дорученням: № 797 від 10.12.2013 року./а.с.29/.

Разом з цим, між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Панасенко Вадимом Володимировичем (новий кредитор) 20.06.2014 року було укладено договір про відступлення права вимоги./а.с.32/.

Відповдно до п.1.1 договору, первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб (надалі іменуються Боржники), що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування (надалі іменується "Основні договори"), укладеними між Первісним кредитором та Страхувальниками, а Новий кредитор набуває право вимоги та зобов'язується перерахувати Первісному кредитору кошти за переведене (відступлене) право вимоги відповідно до розділу 3 Договору.

Згідно п.1.2 договору реєстр заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги в порядку регресу до яких переводиться (уступається) Новому кредитору (далі - Реєстр) складається Первісним кредитором за формою згідно з додатком 1 до даного Договору та передається Новому кредитору у порядку, встановленому розділом 2 даного Договору.

Позивач виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 8635,12 грн., відповідно до договору права відступлення прави вимоги до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 8635,12 грн.

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3762332 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Псилання апелянта на те, що після отримання права вимоги збоку ТДВ «СК «Аскор», як новий кредитор, не звертався до страхової компанії та не надав жодних доказів набрання права вимоги до ТДВ СК «Альфа -Гарант» до уваги Київським апеляційним господарським судом не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правовідносини Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "АКСОР" і страхувальника - Брацейко Віктора Леонідовича, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту 0508.002015 від 23.11.2012 року, отже є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування", є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статею 25 Закону України "Про страхування", визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до умов договору № 0508.002015 від 23.11.2012 року розмір страхового відшкодування визначається без врахування зносу застрахованого автомобіля "CHEVROLET CRUZE", реєстраційний номерний знак АІ 3812 СТ, у зв'язку з чим посилання відповідача на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні матеріального збитку, завданого застрахованому тз є необґрунтованими.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

При цьому, звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (ктз) № 2809/1780 від 25.11.2013 року, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

З огляду на викладене, належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "CHEVROLET CRUZE", реєстраційний номерний знак АІ 3812 СТ, є саме рахунок-фактура № 606 від 22.11.2013р., виставлений ТОВ "Добробут-автосервіс" власнику вказаного автомобіля, оскільки зазначений рахунок підтверджує реальні витрати, необхідні для проведення відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу. Відтак, визначення позивачем розміру збитків та розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № 606 від 22.11.2013 року відповідає умовам договору № 0508№002015 від 23.11.2012 року.

Поряд з цим у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011р щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 8 135,12 грн. (8 635,12 грн. - 500 грн. франшизи).

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. у справі № 910/24361/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. у справі №910/24361/14.залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/24361/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.В. Агрикова

Л.В. Кропивна