Постанова № 42927907, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року № 826/17671/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також - відповідач1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі також - відповідач2), Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі також - відповідач3), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 879 від 11.08.2014 року в частині накладення на заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 ( М-022515) дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року в частині звільнення заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 ( М-022515) з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 (М-022515) на посаді заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області;

- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 ( М-022515) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, звільнення зі служби за наказом МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року та наказом МВС України №879 від 11.08.2014 року, здійснено з порушенням чинного законодавства та у спосіб, який не передбачено Законом, оскільки було порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування та накладення дисциплінарних стягнень, а сам факт, який в них визначений підставою для звільнення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу), не існував або не був доведений.

Відповідач1 проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідачі2,3 позиції щодо заявленого позову не виклали, у судове засідання явку повноважних представників не забезпечили.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, наказом № 209 о/с від 27.09.1996 року, ОСОБА_1, був з 23.09.1996 року прийнятий на службу до Артемівського МВ УМВС України в Донецькій області.

Наказом начальника Головного Управління МВС України в Донецькій області № 300 о/с від 12.08.2013 року позивача призначено заступником начальника штабу Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом МВС України № 1667 о/с від 26.08.2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Позивач вважаючи звільнення з органів внутрішніх справ звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Спірні відносини регламентовано Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію»; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Як встановлено приписами статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

З огляду на вищевикладене, обумовлюється висновок проте, що звільнення з органів внутрішніх справ за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу полягає у вчинення таких дій (бездіяльності), які підривають довіру населення до співробітників органів внутрішніх справ та до органів внутрішніх справ в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Частиною 9 ст. 17 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівники міліції складають Присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Присяга працівника органів внутрішніх справ України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

У тексті Присяги зазначено, що особа, яка вступає на службу до органів внутрішніх справ України клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ; мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Фактичні обставини справи свідчать, що службовим розслідуванням було встановлено перевищення повноважень заступником начальника штабу Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1

Так встановлено, що 11.06.2014р. працівниками Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області на березі річки Бахмутка у м. Артемівськ вилучено: пістолети Макарова у кількості 18 штук, гвинтівку ТОЗ-18, набої, магазини до пістолету Макарова та до автомату Калашникова, за фактом чого складено протокол огляду місця події.

Того ж дня, слідчим СВ Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області Седіною Г.С. зазначені відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за ч. 1 ст. 263 КК України.

Пунктом 16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом ГПУ, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, передбачено, що зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ, Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ, управлінь Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України , Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.

Згідно висновку службової перевірки, пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_4, 11.06.2014р., вбачається, що позивач разом із начальником штабу Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_5 у супереч вимогам законодавства України та у перевищення своїх службових повноважень здали зазначену зброю на зберігання до Артемівського слідчого ізолятору, при цьому акт передачі було складено без відображення індивідуальних номерів, що унеможливлює встановлення їх кількості та ідентифікацію.

В подальшому, зі слів начальника Артемівського слідчого ізолятора Лисакова П.В., зазначена зброя та набої були викрадені невстановленими особами, чим було заподіяно значної шкоди державним інтересам, шляхом підриву авторитету правоохоронного органу.

Також з матеріалів службового розслідування вбачається, що 30.05.2014р. приблизно 7-10 осіб у масках зі зброєю захопили будівлю Артемівського міськвідділу ГУМВС України в Донецькій області.

Крім того службовим розслідуванням було встановлено, що станом на 12.04.2014р. в кімнаті зберігання зброї знаходилося 374 пістолети Макарова (далі ПМ), з яких 103 на тимчасовому зберіганні, 954 магазини до ПМ, з яких 206 на тимчасовому зберіганні, 7740 патронів до ПМ, з яких 1756 на тимчасовому зберіганні, 36 автоматів АКСУ-74, з яких 14 на тимчасовому зберіганні, 102 магазини до автоматів АКСУ-74, 560 патронів калібру 5,45 мм, 100 патронів калібру 5,6 мм, 2 пістолети Марголіна, 2 гвинтівки ТОЗ, 2 пістолети «Форт-12», 100 патронів цільових калібру 5,6 мм, 2 сигнальних пістолети, 2 навчальних автомати АК-74.

Відповідно до абзацу третього ст. 2 Закону України «Про міліцію» одним із основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1, як особа, яка відноситься до керівного складу Артемівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, у порушення вимог ст.ст. 2, 10 Закону України «Про міліцію, а також Присяги співробітника органів внутрішніх справ України не вжив заходів щодо запобігання і припинення, а також у подальшому - розслідуванню кримінальних правопорушенням вчиненим групою осіб в приміщенні Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області серед яких: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. ПО КК України), погроза вбивством (ст. 129 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК України), незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України), захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК України), втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби (ст. 343 КК України), погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України) та інші.

Також, службовим розслідуванням було встановлено співпрацю ОСОБА_1 з представниками незаконних збройних формувань, яка полягала у надання останнім допомоги, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції так і громадян, які мешкають в м. Артемівськ та Артемівському районі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд погоджується з доводами відповідача1, що ОСОБА_1 вчинив дії та бездіяльність, що не відповідають Присязі співробітника органів внутрішніх справ України, а також вимогам законодавства України, що у свою чергу підривають авторитет органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, в тому числі підстави та умови звільнення особового складу з органів внутрішніх справ визначені розділом VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача щодо незаконності наказу про його звільнення у зв'язку з порушенням вимог ст. 40 КЗпП України, є необґрунтованим, оскільки норми цього матеріального закону на працівників міліції, що проходять службу в органах внутрішніх справ, не поширюється, оскільки урегульовані приписами вищевказаних норм спеціального законодавства.

Правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, відображеної в ухвалі від 02.10.2013, винесеній у справі К/9991/64031/11.

Також, в межах розгляду справи підтверджено, що оскаржуваний наказ був виданий з дотриманням вимог Положення.

Так, зі змісту наказу МВС України від 26.08.2014р. № 1667о/с вбачається, що підставою його видання є наказ МВС України від 11.08.2014 № 879, в якому були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Артемівського МВ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, у тому числі і ОСОБА_1, до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ, які свідомо зрадили інтереси служби, що виразилося у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України.

Щодо твердження позивача про видання наказу про звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України під час його перебування на лікарняному, як підставу його протиправності та відповідно і скасування, суд зазначає, що Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, не містить припису щодо заборони звільнення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу під час перебування на лікарняному.

Вищенаведене узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладених у постанові від 19.06.2013р. у справі № К-37395/10.

Водночас, порядок та умови нарахування та виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова).

Пунктом 12 даної Постанови доручено державним органам привести власні нормативно-правові акти у відповідність.

На виконання вищезазначеного доручення Уряду МВС України був виданий наказ від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі - Наказ), яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Як вбачається із витягів з наказів ГУМВС України в Донецькій області від 08.08.2013 № 300 о/с та МВС України від 26.08.2014 № 1667о/с позивач у період з 12 серпня 2013 року до 26 серпня 2014 року проходив службу в Артемівському МВ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області, який йому і здійснював виплату грошового забезпечення у цей період, про що свідчить видана ОСОБА_1 довідка про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття від 21.10.2014.

Таким чином виплата грошового забезпечення працівникам Артемівським МВ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області здійснюється цим міськвідділом.

Окрім того, враховуючи, що суд дійшов до висновку про законність наказів № 879 від 11.08.2014 року та № 1667 о/с від 26.08.2014 року в частині звільнення позивача з посади заступника начальника штабу Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, позовна вимога про стягнення з МВС України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, як похідна, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин