Постанова № 42927818, 24.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р.Справа № 916/2571/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Шивцова С.А. - посвідчення №005251,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Остапенко Н.М. - за довіреністю,

Дехтяренко О.О. - за довіреністю,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2014 року

у справі №916/2571/14

за позовом Котовського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Енерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Котовської районної ради

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,

встановив:

У липні 2014 року Котовський міжрайонний прокурор Одеської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог від 31.07.2014р., до товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Енерго» (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Котовської районної ради про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки №03 (кадастровий номер 5122980800:01:003:0344), розташованої на території Борщівської сільської ради, загальною площею 10,3000 га, який укладено між позивачем та відповідачем 27.08.2013р. на підставі наказу ГУ Держземагентства в Одеській області від 27.08.2013р. на №ОД/5122980800:01:003/00000039 та зобов'язання ТОВ «Петра Енерго» повернути зазначену земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагентства в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 грудня 2014 року (головуючий суддя: Малярчук І.А., судді Погребна К.Ф., Лічман Л.В.) у задоволенні позову Котовського міжрайонного прокурора Одеської області відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що статтями 15, 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено необхідність визначення сторонами розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі».

Як зазначив суд, ні приписи Закону України «Про оренду землі», ні положення Податкового кодексу України (288.4, 288.5, 288.5.1, 288.5.2 статті 288) не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а ці норми лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін. Податковим кодексом України встановлено можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім того, за твердженням суду, прокурор взагалі не обґрунтував та не надав жодного доказу того, що сторони, уклавши спірний договір без проведення нормативно грошової оцінки земельної ділянки, створили умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження до бюджету коштів через неправильний розрахунок орендної плати на підставі земельного податку.

Суд також послався на наявну практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 24.06.2003р. у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії», відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Визначення сторонами в договорі №03 від 27.08.2013р. розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку, із використанням нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по Одеський області, відповідає нормам п.276.6 ст.276, п.п.271.1.2 ст.271, п.278.1 ст.278 ПК України, а тому були відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги заступника Котовського міжрайонного прокурора Одеської області задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.13, 15 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст.43, 111-28 ГПК України.

Як стверджує прокурор, спірний договір між сторонами у справі було укладено з порушенням ст.13 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), а, отже, господарським судом помилково при прийнятті оскарженого рішення не застосовано до спірних правовідносин зазначеної статті, оскільки саме в ній визначені випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Судом в оскарженому рішенні зроблено висновок, з посиланням на ст.ст.271.1, 271, 278, 288 Податкового кодексу України, ст.13, ч.1 ст.20 Закону України «Про оцінку земель», щодо можливості визначення орендної плати за користування землями державної власності у договорі оренди землі за відсутності розробленої нормативної грошової оцінки.

Проте, прокурор не погоджується з такими доводами суду, з огляду на наступне.

Статтями 276.6, 271.1.2, 278.1 Податкового кодексу України регламентовано особливості встановлення ставок земельного податку, у тому числі щодо земель енергетики, які є предметом спору у даній справі.

При цьому, поза увагою господарського суду залишились приписи п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України, в якій встановлено, що плата за землю-загальнодержавний податок, який справляється не лише у формі земельного податку, а й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок та орендна плата, як зазначає прокурор, за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування.

Отже, застосування судом норм Податкового кодексу України, які регламентують встановлення земельного податку до розрахунку орендної плати за землі державної власності є невірним.

Є незрозумілим висновок суду стосовно можливості визначення орендної плати за користування землями державної власності у договорі оренди землі за відсутності розробленої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, судом належним чином не проаналізовано норми ст.15 Закону України «Про оцінку земель», на яку він посилався в рішенні та на умови договору (підпункти 9.4., 9.4.8., пункту 9.4), які, навпаки, свідчать про свідоме невиконання вимог Закону України «Про оцінку земель».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач її не визнав, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

ГУ Держземагентства в Одеській області та Котовська районна рада Одеської області не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу та не забезпечили явку своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №1327/А-2012 від 06.12.2012р. надано ТОВ «Петра Енерго» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду на 49 років для будівництва та експлуатації сонячної електростанції на території Борщівської селищної ради Котовського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 20,00 га із земель сільськогосподарського призначення (пасовища), які не надані у власність або користування та перебувають у запасі, (пункт 1 розпорядження).

19.04.2013р. Одеською обласною державною адміністрацією прийняте розпорядження №357/А-2013, яким внесено зміни до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06.12.2012р. №1327/А-2012, а саме: у назві і тексті розпорядження слово «селищної» замінено словом «сільської»; у п.1 розпорядження слова та цифри «площею 20,00 га із земель сільськогосподарського призначення (пасовища)» замінено словами та цифрами «площею 20,00 га із земель сільськогосподарського призначення, з них 10,30 га - пасовища та 9,70 га - рілля».

У 2013 році на замовлення відповідача приватним підприємством «Бюро проектування та експертизи» був розроблений «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Петра Енерго» для будівництва та обслуговування сонячної електростанції за адресою: Борщівська сільська рада (за межами населеного пункту), Котовський район, Одеська область».

Висновком Управління Держземагентства у Котовському районі Одеської області ГУ Держземагентства в Одеській області №14-06-09/2178 від 13.08.2013р. було погоджено зазначений вище проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Петра Ернего» у довгострокову оренду.

Наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області №ОД/5122980800:01:003/00000039 від 27.08.2013р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду на 49 років ТОВ «Петра Енерго» для будівництва та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Борщівська сільська рада (за межами населеного пункту), Котовський район, Одеська область (п.1 наказу).

Згідно з п.2 наказу надано ТОВ «Петра Енерго» в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 10,3000 га пасовищь із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5122980800:01:003:0339, для будівництва та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за адресою: Борщівська сільська рада (за межами населеного пункту), Котовський район, Одеська область.

До проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік (п.3 наказу).

Після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку встановлено річну орендну плату у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (п.3.1 наказу).

На підставі зазначеного наказу, 27.08.2013р. між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «Петра Енерго» (Орендарем) укладено договір оренди землі №03, згідно п.1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та експлуатації сонячної електростанції, розташовану на території Борщівської сільради Котовського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Пунктом 2.1. договору оренди сторони встановили, що в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації сонячної електростанції загальною площею 10,3000 га (дев'ять цілих сім десятих гектарів), у тому числі: пасовища - 10,3000 га.

У п.2.2 договору оренди зазначено кадастровий номер земельної ділянки: 5122980800:01:003:0344; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 14.01 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій.

Пунктом 2.4. договору оренди визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договір оренди укладений строком на 49 років та право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону, про що свідчать наявні в матеріалах справи Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.09.2013р. за №9764333, від 27.09.2013р. за №10064253.

Сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Борщівської сільської ради в ВДК у Котовському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 28979,40 грн. за один рік, що складає 2414,95 грн. за один місяць. Після проведення та затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.п.4.1, 4.2 договору).

Пунктом 9.4.7 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний після законодавчого врегулювання порядку проведення нормативної грошової оцінки протягом 1 (одного) року здійснити заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Орендар (відповідач) зобов'язаний самостійно, щорічно обчислювати орендну плату з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі станом на 1 січня поточного року та, враховуючи вимоги п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, не пізніше 20 лютого поточного року подавати відповідному органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями (п.9.4.8. договору).

Предметом спору у даній справі є вимога Котовського міжрайонного прокурора до ПП «Петра Енерго» про визнання недійсним договору оренди землі №03 від 27.08.2013р. на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України та повернення до земель державної власності в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області земельної ділянки, загальною площею 10,3000 га, що орендується за цим договором, в порядку ст.216 ЦК України.

Прокурор оспорює дійсність спірного договору оренди, вважаючи, що при його укладанні грубо порушені вимоги ст.ст.13, 23 Закону України «Про оцінку земель», оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за спірним договором, не розроблялась та не погоджувалась, а також не затверджувалась Котовською районною радою, а, отже, не має юридичної сили.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням про відмову у позові, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст.13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.15 вказаного Закону (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Із змісту спірного договору оренди землі вбачається, що сторони дійшли згоди відносно всіх вищенаведених істотних умов договору оренди землі, які передбачені ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), а також договір містить усі невід'ємні частини договору.

Нерозроблення на час укладення договору технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та її незатвердження Котовською районною радою в даному випадку не має своїм наслідком визнання договору оренди недійсним з цієї підстави з огляду на наступне.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачена обов'язковість проведення оцінки землі у разі визначення розміру орендної плати земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оцінку земель» розроблення відповідної документації проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частиною 2 ст.23 цього Закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Як вже було зазначено, п.4.1 договору оренди сторони визначили, що після проведення та затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.9.4.7 договору оренди орендар зобов'язаний протягом 1 (одного) року здійснити заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується та забезпечити відповідно до вимог законодавства використання результатів нормативної грошової оцінки земельної ділянки при визначенні орендної плати.

Із наданих до відзиву на апеляційну скаргу документів вбачається, що у 2014 році ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок ТОВ «Петра Енерго» для будівництва та експлуатації сонячної електростанції на території Борщівської сільської ради (за межами населеного пункту) Котовського району Одеської області. Кадастровий номер земельної ділянки 5122980800:01:003:0344, 5122980800:01:003:0345.

Згідно вищезазначеної технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5122980800:01:003:0344 площею 10,3000 га складає: до початку будівництва та введення в експлуатацію- 11441240,00 грн., на період будівництва- 5720620,00 грн., після введення в експлуатацію- 8008250,00 грн.

Котовська районна рада, відповідно до Закону України «Про оплату за землю», ЗУ «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», розглянувши технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та експлуатації сонячної електростанції на території Борщівської сільської ради за межами населеного пункту, розроблену ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», керуючись п.21 ст.4.3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч.2 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» своїм рішенням №414-VІ від 23.01.2015р. вирішила: затвердити технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ «Петра Енерго» для будівництва та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Борщівська сільська рада (за межами населеного пункту) Котовський район. Одеська область (пункт 1 рішення); Управлінню Держземагентства у Котовському районі Одеської області забезпечити застосування нормативної грошової оцінки при складанні витягу про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, відповідачем у справі були вчинені відповідні дії на виконання умов п.п.4.1, 9.4.7 договору оренди, а саме здійснені заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Колегія суддів вважає помилковим обґрунтування відмови у позові в оскаржуваному судовому рішенні необов'язковістю проведення грошової оцінки земельної ділянки для передачі її в оренду, оскільки вимоги ст.13 Закону України «Про оцінку земель» є імперативними. Визначення розміру орендної плати для земельних ділянок державної та комунальної власності має відбуватись саме виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому органом Держземагентства видається відповідний Витяг із даними з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Норми Податкового кодексу України застосовуються для обчислення, а не визначення розміру орендної плати, не спростовують та не змінюють норму спеціального закону - ст.13 Закону України «Про оцінку земель».

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Частиною 5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент звернення заступника прокурора до господарського суду з даним позовом) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до положень ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Отже, виходячи із наведених приписів, прокурор, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує або загрожує порушенням інтересів держави, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Тобто, порушення або загроза порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звертається до суду, є обов'язковими; обов'язком прокурора, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення /підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або загрози порушення інтересів держави.

Разом з тим, як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, прокурор не зазначив, яким чином порушуються інтереси держави продовженням дії оспорюваного ним договору оренди земельної ділянки, а лише стверджує про невідповідність оспорюваного ним договору нормам діючого земельного законодавства.

Однак, уявлення прокурора про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень інтересів держави, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки, відповідно до ст.2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів.

Норма ч.3 ст.215 ЦК України визначає визнання договору недійсним як право суду, яким він користується з урахуванням конкретних обставин справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності за правилами ст.43 ГПК України.

Охоронюваний законом інтерес держави в даному випадку полягає, на думку колегії суддів, в продовженні дії договору оренди (з урахуванням тієї обставини, що наразі вже розроблена та затверджена нормативна грошова оцінка земельної ділянки), збереженні орендних відносин, оскільки орендна плата потрапляє у місцевий та Державний бюджети та втрата цих надходжень негативно позначиться на їх поповненні.

Колегія суддів також враховує, що позовні вимоги не підтримані ГУ Держземагентства в Одеській області та проти їх задоволення всупереч позиції прокурора заперечує третя особа.

Визнання договору недійсним та застосування відповідних наслідків за ст.216 ЦК України саме й порушить баланс інтересів сторін спору, не сприяє та не забезпечує захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

На думку колегії суддів охоронюваний законом інтерес держави в даному випадку може полягати у продовженні дії вже укладеного договору оренди земельної ділянки, адже при наявності затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (виконання відповідачем зобов'язань згідно із п.п.9.4.7 п.9.4 договору) Орендар згідно п.4.1. договору оренди зобов'язаний вносити орендну плату в розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Таким чином, прокурором не обґрунтована наявність підстав, з якими закон (ст.215 ЦК України), пов'язує недійсність правочинів, а також порушення інтересів держави або завдання шкоди державі внаслідок укладення спірного договору, чим обумовлено звернення до суду із заявленим позовом з метою захисту інтересів держави, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та похідної вимоги про повернення земельної ділянки до земель державної власності в особі ГУ Держземагентства в Одеській області.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції прокурором не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які прокурор посилався, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладаються згідно ч.3 ст.49 ГПК України на ТОВ «Петра Енерго» - відповідача по справі, оскільки суд виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 грудня 2014 року у справі №916/2571/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2015р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.