Рішення № 42927638, 24.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 р. Справа № 914/4332/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП", м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про: стягнення 27 683,32 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець;

В судовому засіданні 24.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору:

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю промисловим підприємством "ЗІП" (м.Дніпродзержинськ) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення 27 683,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором поставки не виконав, зокрема, не провів оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 11.12.14 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 15.01.15р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 15.01.2015 року забезпечив, на виконання вимог ухвали суду подав витяг про включення відповідача до Єдиного реєстру, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1097/15 від 15.01.2015 року).

Судом відкладено розгляд справи на 05.02.2015 року.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 05.02.2015 року забезпечив, позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. № 516/15 від 05.02.2015 року), в якому просить продовжити строк розгляду спору та відкласти розгляд справи з метою надання додаткових обгрунтованих пояснень та доказів по справі.

Відповідач в судове засідання прибув, позовні вимоги заперечив. надав оригінали видаткового касового ордеру від 21.05.2014 року та видаткового касового ордеру від 04.06.2014 року.

Крім того, в судовому засіданні відповідач заявив клопотання про виклик для дачі пояснення з питань, що виникають під час розгляду справи, працівника Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" ОСОБА_2.

Судом відкладено розгляд справи на 20.02.2015 року, продовжено строк її розгляду на підставі ст. 69 ГПК України та зобов'язано позивача забезпечити участь в судовому засіданні працівника Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" ОСОБА_2 для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

В судове засідання 20.02.2015 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

Позивачем через відділ обліку та документального забезпечення суду подано письмові пояснення (вх.№ 7268/15 від 20.02.2015 року та № 7272/15 від 20.02.2015 року), довідку про наявність заборгованості відповідача в розмірі 16941,68 грн., Положення про Львівську філію ТзОВ "ЗІП", посадову інструкцію менеджера по логістиці філії, посадову інструкцію торгового представника, Довідку про розірвання трудового договору з торговим представником ОСОБА_2 та пояснювальну записку ОСОБА_2 про отримані ним кошти від відповідача.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.02.2015 року.

В судове засідання 24.02.2015 року позивач участь повноважного представника не забезпечив, з додатковими заявами чи клопотаннями не звертався.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

25.12.2012 року між позивачем (постачальником згідно договору) та відповідачем (покупцем згідно договору) було укладено договір поставки № 02-107-Л, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах цього договору продукцію виробництва ТОВ ПП "ЗІП" (далі - товар), кількість асортимент і ціна якої зазначені в Специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє товар у кількості і асортименті, обумовленому в специфікаціях (накладних), окремими партіями, згідно заявок покупця, протягом 3 днів з моменту формування заявки.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 22941,68 грн., що підтверджено видатковими накладними № 02-0001735 від 25.004.2014 року на суму 11250,82 грн. та № 02-0002261 від 19.05.2014 року на суму 11690,86 грн.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

У п. 4.2 договору сторони визначили, що покупець оплачує вартість товару або шляхом 100% попередньої оплати, або з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач представив суду докази часткової оплати товару в розмірі 2000,00 грн. та 4000,00 грн. по накладній № 1735. Факт оплати позивач підтвердив банківськими виписками з особового рахунку за 25.06.2014 року та за 01.07.2014 року.

Відтак, позивач стверджує про наявність заборгованості в розмірі 16941,68 грн.

На дану суму позивачем на підставі п. 5.2 договору нараховано 24% річних в розмірі 2329,83 грн., 1786,79 грн. інфляційних втрат, 1542,52 грн. пені та 5082,50 грн. штрафу

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на погашення ним заборгованості в розмірі 22941,68 грн., що підтверджує видатковими касовими ордерами від 21.05.2014 року на суму 11250,82 грн. та від 04.06.2014 року на суму 11690,86 грн., оригінали яких оглянуті судом.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом позивач 25.04.2014 року та 19.05.2014 року здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 22941,68 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 02-0001735 та № 02-0002261.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У п. 4.2 договору сторони визначили, що покупець оплачує вартість товару або шляхом 100% попередньої оплати, або з відстрочкою платежу до 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Позовну заяву позивач обґрунтовує простроченням відповідачем оплати в розмірі 16941,68 грн. (по накладній № 02-0001735 в сумі 5250,82 грн., по накладній № 02-0002261 - 11690,86 грн.), наслідком чого стало нарахування інфляційних втрат, 24% річних, пені та штрафу, передбачених п. 5.2 договору.

Відповідач надав суду докази виконання зобов'язання по оплаті вартості отрииманого ним товару згідно видаткових касових ордерів від 21.05.2014 року на суму 11250,82 грн. та від 04.06.2014 року на суму 11690,86 грн. Одержувачем коштів є ОСОБА_2, який згідно Довідки позивача від 17.02.2015 року вих. № 149 був торговим представником Львівської філії ТзОВ ПП "ЗІП". 13.01.2015 року трудовий договір із ОСОБА_2 розірвано відповідно до п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України згідно із наказом по підприємству від 13.11.2015 року № 2-П.

При цьому, позивач завив про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на ведення касових і розрахункових операцій на отримання готівкових грошових коштів від контрагентів-покупців, оскільки посада торгового представника, згідно долученої посадової інструкції не передбачає такої можливості.

Приймання готівки в каси підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, а видача готівки - за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями (пункти 3.3 та 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 (далі - Положення). Усі надходження і видачу готівки підприємства відображають у касовій книзі, записи в якій здійснюються касиром на підставі касових ордерів (пункти 4.2 та 4.3 Положення).

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, зі змінами (далі - Положення N 637) у п. 3.11 визначає, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості".

У п. 1.2 ст. 1 Положення, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Положенням визначено порядок здійснення касових операцій особами, до посадових обов'язків яких належить оформлення касових документів, прийняття та видача готівки тощо. Так, відповідно до пункту 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, які мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Як вбачається із представлених суду відповідачем доказів, видаткові касові ордери від 21.05.2014 року на суму 11250,82 грн. та від 04.06.2014 року на суму 11690,86 грн., видані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, однак будь-які підписи особи, яка видала видаткові касові ордери відсутні.

Відповідно до п. 3.10 Положення прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дослідивши вказані видаткові касові ордери, суд не приймає їх до уваги як належний та допустимий доказ оплати відповідачем та отримання позивачем коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження факту оплати вартості отриманого товару відповідач надав видаткові касові ордери, оформлені із порушення їх оформлення. Крім цього, суду не представлено доказів реєстрації видаткових касових ордерів в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Відповідно до п. 4.3 договору моментом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази надходження коштів в розмірі 16941,68 грн. на рахунок позивача.

Крім цього, із матеріалів справи вбачається, що вищезазначені видаткові касові ордери на загальну суму 22941,68 грн. містить підпис одержувача готівкових коштів, а саме ОСОБА_2.

Відповідно до п. 3.5. Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості (п.3.6 Положення).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент видачі видаткових касових ордерів був працівником Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП". (довідка № 149 від 27.02.2015 року). Однак, згідно представленої позивачем посадової інструкції, до повноважень торгового представника не включено отримання коштів від клієнтів чи контрагентів.

Із врахуванням викладено, суд вважає позовні вимоги про стягнення неоплаченої вартості товару правомірними та підставними.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору у випадку прострочки оплати товару з вини покупця, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індекса інфляції за весь час прострочення, 24 відсотки річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 календарних днів, покупець зобов'язаний також сплатити постачальнику штраф в розмірі 30 відсотків від вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із врахуванням викладеного, суд вважає правомірними нарахування позивачем 24% річних в розмірі 2329,83 грн., 1786,79 грн. інфляційних втрат, 1542,52 грн. пені та 5082,50 грн. штрафу.

Відтак, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79069, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (51901, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А, ідентифікаційний код 21875464) 16941,68 грн. основного боргу, 24% річних в розмірі 2329,83 грн., 1786,79 грн. інфляційних втрат, 1542,52 грн. пені, 5082,50 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя Король М.Р.