Рішення № 42927595, 23.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015 р. Справа № 914/328/15

За позовом: Приватного підприємства «Веста», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укртрангаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрангаз», м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 89 438,71 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Саланська І.Л. - представник за довіреністю №8 від 02.09.2014р.;

Від відповідача: Гудима А.О. - представник за довіреністю №798 від 26.12.2014р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Веста» до Публічного акціонерного товариства «Укртрангаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрангаз» про стягнення заборгованості в сумі 89 438,71 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.02.2015р. прийнято справу до розгляду та призначено на 23.02.2015р.

В судовому засіданні 23.02.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в позовній заяві. Просить позов задоволити повністю. При чому надав довідку, що станом на 03.02.2015р. залишок боргу відповідача перед позивачем становить 89 438,71 грн., а саме: 70 106,58 грн. заборгованість за договором, 17 246,22 грн. втрати від інфляції та 2 085,91 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 23.02.2015р. представник відповідача не заперечує існування заборгованості перед позивачем за договором поставки в сумі 70 106,58 грн., що вбачається з відзиву (вх. № 7522/15 від 23.02.2015р.) та поданого ним Акту звірки від 13.02.2015р., що підписаний сторонами та скріплений печатками. Крім цього, згідно поданої заяви про відстрочку виконання рішення (вх. № 7523/15 від 23.02.2015р.) просить відстрочити на три роки виплату заборгованості в сумі 70 106,58 грн.

Представник позивача заперечує проти відстрочки виконання рішення.

В судовому засіданні 23.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20.12.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1312000374 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачаль ник (позивач у справі), який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність Покуп ця (відповідач у справі), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування (номенклатура, сортамент, асортимент), кількість і ціни товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації, яка є невід'ємною части ною цього договору. Відповідно до п. 5.1 зазначеного Договору, товар повинен бути повніс тю поставленим покупцю по мірі потреби згідно письмових замовлень покупця у строк 30 днів після наданої заявки на умовах СРТ центральний склад с. Угерсько Стрийського р-ну Львівської області, згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інко-термс-2010».

На виконання умов Договору, відповідно до видаткової накладної № РН-68 від 25 грудня 2013 року було здійснено поставку товару на суму 83 106,58 грн. Товар отриманий Коцюбою А.М., що уповноважений на отримання товару довіреністю № 322 від 24.12.2013 року.

Строк оплати даної партії товару відповідно до п. 7.1. Договору становить 30 днів пі сля отримання кожної партії продукції та закінчився 24.01.2014 року.

Відповідачем було оплачено товар на суму 3 000,00 грн., що підтверджу ється платіжним дорученням № 10768 від 22.05.2014 року та на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14686 від 14.07.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього заборгованість за поставлений товар в сумі 70 106,58 грн., що підтримується позивачем та визнається відповідачем.

Доказів оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Крім цього, сума заборгованості відображається в Акті звірки від 23.09.2014 року та Акту звірки від 13.02.2015 року, що підписаний сторонами без жодних застережень.

20.11.2014р. позивач надсилав відповідачу претензію, яка відповідно до відповіді відповідача №4507/6-05 від 18.12.2014р. була залишена без відповіді.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 085,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 246,22 грн.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач визнає існування боргу в сумі 70 106,58 грн. перед позивачем, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 70 106,58 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку, встановив, що нараховані позивачем 3% річних від прострочення грошового зобов'язання в сумі 2 085,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 246,22 грн. (в межах заявлених позовних вимог), нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач у своїй заяві (вх. № 7523/15 від 23.02.2015р.) просить суд відстрочити виконання рішення у справі строком на три роки, у зв'язку із несприятливою фінансовою ситуацією та скрутним матеріальним становищем.

В обґрунтування поданої заяви заявник покликається на складне фінансове становище та недостатністю обігових коштів. Відповідач в своїй заяві вказує на те, що сума, присуджена до стягнення сума може призвести до повної втрати платоспроможності відповідача.

Позивач в судовому засіданні заперечує проти відстрочки виконання рішення, просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заяви з підстав того, заборгованість у відповідача (боржника) виникла у зв'язку не виконанням ним у 2014р. своїх зобов'язань по договору. Однак зобов'язання в повній мірі не було виконано, у зв'язку з чим звернувся до суду. Перенесення строку виконання відповідачем зобов'язання у повному обсязі на більш пізній термін може призвести до блокування роботи підприємства позивача, а відтак - і припинення його підприємницької діяльності, банкрутства та інших негативних наслідків. Зазначає, що за весь час прострочки відповідачем не здійснено навіть спроб для погашення боргу по зобов'язанню взятому на себе. Крім цього, зазначає, що відстрочка виконання рішення це лише затягування виплати заборгованості і ніщо більше.

Відповідно до п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні цього питання суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем (боржником) не подано належних та допустимих доказів свого фінансового стану.

Однак, самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що він не може вчасно виконати рішення суду з підстав відсутності грошових коштів, оскільки така відсутність не може спричиняти неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших способів виконання рішення суду, крім звернення стягнення на грошові кошти у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Крім того, заявник у своїй заяві не наводить жодних доказів того, що виконати рішення суду неможливо, чи з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву негативними наслідками виконання такого рішення для боржника, які можуть настати в майбутньому.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача (стягувача), оскільки відстрочка може позбавити позивача від того, на що він очікував при укладенні із відповідачем Договору, а саме вчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої заяви суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку сплати заборгованості на три роки.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрангаз» (79053, м. Львів, вул. Рубчака, 3; ідентифікаційний код 25560823) на користь Приватного підприємства (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9 офіс 412; ідентифікаційний код 31497301) 70 106,58 грн. - основного боргу, 2 085,91 грн. - 3% річних, 17 246,22 грн. інфляційні втрати та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. У задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «Укртрангаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Львівтрангаз» про відстрочку - відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2015 року.

Суддя Коссак С.М.