Ухвала суду № 42927330, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2434/14

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Миколаївській області до Відділу освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати п. 2 вимоги про усунення порушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна фінансова інспекція в Миколаївській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Врадіївської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати п. 2 вимоги про усунення порушення від 11.04.2014р. №05-14/393, а саме стягнути з працівників незаконно нараховану заробітну плату (загальна сума 21482,12 грн.), провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо суми єдиного соціального внеску.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Миколаївській області - відмовлено.

В апеляційній скарзі Державної фінансової інспекції в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в березні 2014 року позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.03.2010р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт № 05-24/3 від 28.03.2014 року.

Під час ревізії ДФІ дійшла висновку про завищення підконтрольною установою тарифних розрядів в тарифікаційних списках працівників Врадіївського Будинку дитячої творчості за 2009-2013 р. (семи керівникам гуртків без проходження підвищення кваліфікації) за період 01.03.2010 по 31.12.2013 року), що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати в сумі 21482,12 грн.

За наслідками проведеної ревізії відповідачу направлено Вимогу №05-14/393 від 11.04.2014 року про усунення порушень, пунктом 2 якої вимагається стягнути з осіб, яким незаконно нараховано заробітну плату, 21482,12 грн. та провести перерахунок і відповідні взаємозвірки щодо суми єдиного внеску.

22.05.2014 року Відділ освіти надав інформацію на адресу ДФІ щодо усунення порушень по вимозі № 05-14/393 від 11.04.2014 р., у якій пояснив, що вимогу не виконано у зв'язку з тим, що рішення про присвоєння тарифних розрядів правомірно приймалося атестаційною комісією на підставі діючого законодавства і є законними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.4 п.4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі Положення), Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктом 6 Положення встановлено, що Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також, пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Пунктом 4 статті 54 Закону України "Про освіту" визначено, що педагогічні працівники підлягають атестації за результатами, якої визначаються відповідність займаній посаді, рівень кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання.

Приміткою до Додатку № 8 наказу Міністерства освіти і науки України № 557 від 26 вересня 2005 року "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" визначено, що тарифні розряди спеціалістам установлюються за наслідками атестації.

В свою чергу, порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні працівники, визначається Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, визначено Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, яке затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010р. № 930 (далі - Типове положення).

Відповідно до п.1.2. Типового положення, атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.

Пунктами 1.7. та 1.8 Типового положення встановлено, що атестація може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на п'ять років. Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов'язкове проходження не рідше одного разу на п'ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.

Згідно із п.3.16. Типового положення, педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо:

1) має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти;

2) виконує посадові обов'язки у повному обсязі;

3) пройшов підвищення кваліфікації.

Відповідно до п.4.11. Типового положення, педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, а також керівникам гуртків, секцій, студій, інших форм гурткової роботи, працівникам, які працюють на посадах майстра виробничого навчання; культорганізатора; акомпаніатора; екскурсовода; інструктора з туризму; помічника директора з режиму, старшого чергового з режиму, чергового з режиму у загальноосвітніх школах та професійних училищах соціальної реабілітації; асистента вчителя-реабілітолога; консультанта психолого-медико-педагогічної консультації, незалежно від рівня здобутої ними освіти за результатами атестації встановлюються тарифні розряди.

При встановленні тарифного розряду враховуються освітній рівень працівника, професійна компетентність, педагогічний досвід, результативність та якість роботи, інші дані, які характеризують його професійну діяльність.

У разі прийняття атестаційною комісією позитивного рішення керівник закладу або органу управління освітою протягом п'яти днів після засідання атестаційної комісії видає відповідний наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань (п. 6.1. Типового положення).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, працівникам відповідача на підставі результатів атестації, відповідно до наказу № 10 від 08.04.2011 року, з урахуванням критеріїв, визначених в наведенному вище пункті 6.1. Типового положення, були встановлені тарифні розряди, в тому числі деяким, за умови проходження курсів підвищення кваліфікації у 2014 та 2015 році.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки не вбачає в діях Врадіївського Будинку дитячої творчості наявності порушень норм законодавства при визначенні та присвоєнні своїм працівникам тарифних розрядів за вище вказаних умов та з урахуванням їх освітнього рівня, професійної компетентності, педагогічного досвіду, результативності та якості роботи, що підтверджено матеріалами справи (а.с.98-152).

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що законодавством не передбачено право організації проводити відрахування із заробітної плати працівників у випадку виконання вимоги з наведених контролюючим органом підстав, в свою чергу, позивачем, як контролюючим органом не зазначено спосіб виконання вказаної вимоги, у звязку з чим, вимога, в якій відсутнє чітке посилання на способ її виконання не грунтується на приписах чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ступакова І.Г.

Судді: Лук'янчук О.В.

Градовський Ю.М.