Постанова № 42926767, 25.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/4345/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Головея В.М.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 14.01.2015р. №53)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.02.2015р.:

від позивача: Петров В.-П.С., за довіреністю;

Васильєв А.О., за довіреністю;

від відповідача: Зайцев С.М., за довіреністю;

від прокуратури: Закернична І.П., за посвідченням;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 грудня 2014 року

по справі № 916/4345/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"

до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця"

за участю Прокуратури Одеської області

про відшкодування збитків в сумі 7756239,00 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 25.02.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2014р. по справі №916/4345/14 (суддя Брагіна Я.В.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" до Державного підприємства "Одеська залізниця" про відшкодування збитків в сумі 7756239,00 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: 7841808,00 грн. збитків за втрачений вантаж, 73080,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в решті позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси, стану вантажу згідно залізничних накладних і тому залізниця повинна відшкодувати дійсну вартість втраченого вантажу, при цьому, місцевим господарським судом зазначено, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Державне підприємство "Одеська залізниця" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2014р. по справі №916/4345/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарському підприємству "НІБУЛОН" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено матеріальні та процесуальні норми права, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.

02.02.2015р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позич не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

04.02.2015р. від заступника прокурора Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява про вступ прокуратури до розгляду справи №916/4345/14 для захисту інтересів держави, оскільки предметом спору є стягнення значної суми коштів з Державного підприємства "Одеська залізниця".

25.02.2015р. від Прокуратури Одеської області до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткового документу.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Дочірнього підприємства Державного підприємства "Одеська залізниця", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2013р. між Державним підприємством „Донецька залізниця" (залізниця, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" (вантажовласник, позивач) укладено договір №412713 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1. договору).

Додатковою угодою №6 від 18.06.2014р. до договору №412713 від 23.09.2013р. строк дії зазначеного договору було продовжено із 01.07.2014р. до 30.09.2014р. (том 1, арк.спр.130).

Матеріали справи свідчать, що на виконання договору та додаткової угоди до нього Донецькою залізницею прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" до перевезення насипом вантаж (пшеницю другого класу) загальною масою 2714220кг за маршрутом зі станції Старобільськ Донецької області на станцію «Миколаїв - вантажний» Одеської залізниці, що підтверджується залізничними накладними №50593748 від 05.07.2014р.., №50619246 від 05.07.2014р., №50641109 від 06.07.2014р., №50641190 від 06.07.2014р., №50657907 від 06.07.2014р.

Як вбачається із залізничних накладних, вантажовідправником та вантажоодержувачем вантажу є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство „Нібулон".

Проте, прийнятий залізницею вантаж по залізничних накладних №50593748 від 05.07.2014р., №50619246 від 05.07.2014р., №50641109 від 06.07.2014р., №50641190 від 06.07.2014р., №50657907 від 06.07.2014р. не прибув на станцію призначення: «Миколаїв - вантажний», про що свідчать матеріали справи, зокрема, відмітки станції „Миколаїв - вантажний" на зазначених накладних, про те, що вантаж не прибув, акти загальної форми №2009, №2010 від 12.07.2014р. та №2029, №2031, №2032 від 14.07.2014р., № 2334 від 12.08.2014р., №2335 від 12.08.2014р., №2336 від 12.08.2014р., №2337 від 12.08.2014р., №2338 від 12.08.2014р., і не заперечується відповідачем.

Враховуючи положення ст.ст. 117, 131 Статуту залізниць України та наявність доказів, які підтверджують неприбуття вантажу на станцію призначення, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство „Нібулон" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" збитків в сумі 7756239,00грн. за втрату вантажу при перевезенні залізницею.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявні в матеріалах справи залізничні накладні: №50593748 від 05.07.2014р., №50619246 від 05.07.2014р., №50641109 від 06.07.2014р., №50641190 від 06.07.2014р., №50657907 від 06.07.2014р., що свідчить про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство „Нібулон" (вантажовідправник та вантажоодержувач) і Державним підприємством "Донецька залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З врахуванням положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

За положеннями ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

З врахуванням вимог ст.117 Статуту залізниць відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Як свідчать матеріали справи, залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси, стану вантажу згідно залізничних накладних,отже, залізниця повинна відшкодувати дійсну вартість втраченого вантажу.

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.2.7 роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.09.08. №04-5/225 „Про внесення змін і доповнень в роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", в якому зазначено, що згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Дійсна вартість втраченого вантажу без включення провізної плати підтверджується довідками вантажовідправника від 07.10.14. по кожній залізничній накладній та інформаційно-ціновою довідкою торгово-промислової палати Миколаївської області за №26-122 від 29.09.2014р. (том 1, арк. спр. 25-30) і становить загальну суму 7328394,00грн. (2700,00грн. (ціна за 1т.) х 2714220кг) без включення провізних платежів.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу в сумі 7328394,00грн. та відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, оскільки її не включено до вартості втраченого вантажу згідно ст. 114 Статуту залізниць, яка становить 513414,00грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджується п.34 накладних №50593748 від 05.07.2014р., №50619246 від 05.07.2014р., №50641109 від 06.07.2014р., №50641190 від 06.07.2014р., №50657907 від 06.07.2014р. та довідками АСК ВП УЗ від 05.07.2014р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про обґрунтованість в задоволенні позовних вимог в частині 7841808,00грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач не довів в повному обсязі обставин на які посилався в заявах про збільшення позовних вимог, і його доводи в частині збільшення позовних вимог спростовуються виданими довідками про вартість зданого до перевезення вантажу, згідно яких вартість 1 тони вантажу становить 2700,00грн.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про відсутність вини залізниці при втраті вантажу, оскільки, втрата вантажу відповідачем не заперечується, спростовується матеріалами справи, зокрема, додатковою угодою до договору №6 від 01.07.2014р., яка була укладена залізницею вже під час АТО, а також залізничними накладними, згідно яких залізниця прийняла вантаж для перевезення вже під час існування АТО.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовно того, що станції «Луганськ» та «Лутовинівське селище» Донецької залізниці знаходяться у м. Луганськ, який розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р віднесено до переліку пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція (АТО), тому, як стверджує апелянт, працівники залізниці не мали можливості запобігти заволодінню вантажем озброєними особами, що обумовлює відсутність вини перевізника у втраті вантажу, оскільки факт вчинення кримінального правопорушення та винність особи може підтверджуватися лише певними засобами доказування, а враховуючи відсутність вироку суду, який набрав законної сили, вказане твердження скаржника не підтверджує відсутність вини залізниці у втраті вантажу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2014р. по справі №916/4345/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2014р. по справі №916/4345/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 02.03.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.