Рішення № 42926723, 23.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015 р. Справа № 914/4621/14

За позовом: Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Львів

до відповідача: Турківської міської ради Львівської області, м.Турка Львівської області

про стягнення 159 740,07 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Рісний М.Б. - представник за довіреністю від 28.08.2014р.; Іваницький Я.О. - представник за довіреністю від 15.01.2015р.;

Від відповідача: Набоков Р.В.- представник за довіреністю від 05.02.2015р. № 117.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Турківської міської ради Львівської області про стягнення заборгованості у сумі 159 740,07 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.01.2015р. та відстрочено сплату позивачем судового збору до початку розгляду справи.

Ухвалі суду від 21.01.2015р. відстрочено сплату позивачем судового збору до прийняття судом рішення по справі та відкладено розгляд справи на 09.02.2015р.

В судовому засідання 09.02.2015р. оголошено перерву до 23.02.2015р.

20.02.2015р. позивачем подано додаткові пояснення (вх.№7147/15).

В судовому засіданні 23.02.2015р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві. Просять позов задоволити повністю.

В судовому засідання 23.02.2015р. представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві (вх.№ 5120/15 від 09.02.2015р.).

В судовому засіданні 23.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Підставою позову слугують обставини, що встановленні у рішенні господарського суду Львівської області від 16.09.2014 року у справі №91/2887/14.

Зокрема, у серпні 2012 року Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" виконано роботи згідно актів приймання виконаних робіт на користь Турківської міської ради Львівської області, а саме:

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 217,62 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 2 650,26 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 79 741,66 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 28 118,81 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка у м. Турка Львівської області на суму 515 688,54 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка у м. Турка Львівської області на суму 438,84 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка у м. Турка Львівської області на суму 49 405,19 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка у м. Турка Львівської області на суму 5 936,52 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка та вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 52 256,90 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка та вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 207 956,40 грн.

- згідно акту приймання виконаних робіт капітальний ремонт вул. Ів. Франка, вул. Молодіжна та вул. В. Стуса у м. Турка Львівської області на суму 700 477,00 грн.

Загалом роботи виконано на суму 1 642 887,68 грн.

Як зазначив у рішенні суду, заборгованість Турківської міської ради у Львівській області перед Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" складає 1 642 887,68 грн.

Згадані акти були завізовані відповідальною особою Турківської міської ради, об'єми виконання робіт перевірено та погоджено, про що свідчить наявність гербової печатки виконавчого комітету Турківської міської ради на актах.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.09.2014 року у справі №91/2887/14 позовні вимоги позивача задоволенні, та стягнуто з Турківської міської ради суму заборгованості у розмірі 1 642 887,68 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням цього рішення суду, а також тієї обставини, що позивач не заявляв вимогу про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 159 740, 07 грн., а саме 21 637,51 грн. 3% річних та 138 102, 56 грн. інфляційних нарахувань.

Доказів повної чи часткової оплати на момент прийняття рішення сторонами не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 7.2. цієї ж постанови передбачено, що наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином вимога позивача правомірна.

Позивач заявляє вимогу про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних з 14.07.2014р. та, відповідно 15.07.2014 року. При цьому початковий відлік відповідних нарахувань без урахуванням строків надсилання поштової кореспонденції починає з 26.06.2014 року, тобто з моменту надіслання вимоги про сплату основної заборгованості за договором. Факт надіслання зазначеної вимоги встановлений у рішенні господарського суду Львівської області від 16.09.2014 року, та міститься в матеріалах цієї справи (а.с.21-22).

Як зазначено вище, вимога надіслана 26.06.2014 року.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України боржник повинен виконати обов'язок щодо сплати заборгованості у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до п.1 нормативів та нормативних строків пересилань поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 року за №173/24950 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, суд доходить висновку, що початок нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних на суму боргу з 14.07.2014 року та, відповідно, 15.07.2014 року є правомірною. При цьому суд наголошує, що відповідач отримав зазначену вимогу, оскільки 17.07.2014 року надіслав відповідь про неможливість оплати існуючої заборгованості, що міститься у матеріалах справи 914/2887/14 (а.с.23).

Щодо стягнення інфляційних нарахувань.

Відповідно до 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. цієї ж постанови передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Щодо сплати 3% річних.

Відповідно до п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Суд здійснивши перевірку, встановив, що нараховані позивачем 3% річних від прострочення грошового зобов'язання в сумі 21 637,51 грн. та інфляційні втрати в сумі 138 102,56 грн. (в межах заявлених позовних вимог, 1 642 887,68грн. * сукупний індекс інфляції 108,7% (100,4% *100,8% *102,9%* 102,4%* 101,9%) - 1 642 887,68 грн. = 142 931,23 грн.), нараховано правомірно та підлягають стягненню.

Суд критично оцінює пояснення відповідача у відзиві на позов, оскільки відсутність коштів у місцевому бюджеті не є підставою звільнення від відповідальності. Крім цього, щодо строків оплати існуючої заборгованості суд зазначає таке. Згідно п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Згідно поданої позивачем банківської виписки, борг відповідача у сумі 279 290, 90 грн. частково зарахований р/рахунок позивача 28.11.2014 року.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Суд приходить до висновку, що судові витрати в сумі 3 194,80 грн. (159740,07*2%), на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в доход Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Турківської міської ради львівської області (82500, Львівська область, Турківський район, м. Турка, пл. Ринок, буд. 26, код ЄДРПОУ 04056026) на користь Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 54 код ЄДРПОУ 31978981) 21 637,51 грн. - 3% річних та 138 102,56 грн. інфляційні втрати.

3. Стягнути з Турківської міської ради львівської області (82500, Львівська область, Турківський район, м. Турка, пл. Ринок, буд. 26, код ЄДРПОУ 04056026) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 3 194,80 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2015 року.

Суддя Коссак С.М.