Постанова № 42926588, 24.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 804/20578/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача - Прокопенко В.М., Соловєвська Н.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр реконструкцій та дизайну» до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій та рішень протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Центр реконструкцій та дизайну», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог - том 3 а.с.10-13) про визнання протиправними дії відповідача в частині необґрунтованого висновку, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 17.10.2014р. № 2791/04-65-22-03/320414365, складеного за результатами перевірки ТОВ «Центр реконструкції та дизайну» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Денекс Груп» (код ЄДРПОУ 38947518) та ПП «Егро-Тех» (код ЄДРПОУ 38923759) за період липень 2014 року, а 19 листопада 2014 року щодо правомірності включення позивачем сум по взаємовідносинам у перевіряємому періоді до складу валових витрат, про визнання протиправними дії відповідача в частині необгрунтованого висновку, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 01.12.2014 р. № 3414/04-65-22-03/32014365, складеного за результатами перевірки ТОВ «Центр реконструкції та дизайну» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Денекс Груп» за період серпень 2014 року, а 19 листопада 2014 року щодо правомірності включення позивачем сум по взаємовідносинам у перевіряємому періоді до складу валових витрат, про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. № 0003982203 на загальну суму грошового зобов'язання у розмірі 49 885,00 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн., що відповідає повноваженням адміністративного суду, що визначені у п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, а як наслідок цього й штрафні санкції, що нараховані відповідачем, про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2015 року № 0000012203 на суму 32 520,00 (тридцять дві тисячі п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) грн., що відповідає повноваженням адміністративного суду, що визначені у п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, а як наслідок цього й штрафні санкції, що нараховані відповідачем. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між ним та ТОВ «Денекс груп», а також ПП «Ерго-тех» у липні 2014 р. та серпні 2014р. були здійснені реальні операції, які економічно необхідні були позивачу для здійснення ним своєї діяльності щодо ремонтно-будівельних робіт в адресу Замовника - ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та ПАТ «Банк Михайлівський», де позивач виконував такі будівельні роботи та звертався у липні та серпні 2014 р. до субпідрядників: ТОВ «Денекс груп», ПП «Ерго-тех», які виконували ці роботи як субпідрядники у ТОВ «ЦРД». Позивач вважає, що у нього є право на формулювання податкового кредиту по операціям з придбання робіт у ПП «Ерго-тех» на загальну суму 147 210 грн., в т.ч. ПДВ 24 535 грн., та ТОВ «Денекс груп» на загальну суму 92 236 грн., в т.ч. ПДВ 15 372,67 грн., що правомірно призвело до заниження податку на додану вартість в липні 2014р. у розмірі 39 907,67 грн., та на загальну сум 130 080,17 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 21 680 грн., що правомірно призвело до заниження податку на додану вартість в серпні 2014р. у розмірі 21 680 грн. Також позивачем зауважено, що документальна позапланова виїзна перевірка фактично була не документальною та невиїзною, висновки бралися за даними електронної бази відповідача, яка є неповною та не містить первинних документів позивача. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові та заявах про збільшення позовних вимог.

Відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в судове засідання не прибув, заперечення проти позову чи клопотання про перенесення слухання справи до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем відносно позивача проведена документальна позапланова виїзна перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків «ТОВ «Денекс» груп» та ПП «Ерго-тех» за період липень 2014р,, за результатами якої складений акт від 17.10.14 №2791/04-65-22-03/32014365 (том 1 а.с.36-52), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПКУ та заниження податку на додану вартість в липні 2014 року у розмірі 39 907,67 грн., та п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснених операцій. З вступної частини згаданого акту вбачається, що перевірка проведена на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 14.10.2014 року № 878, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України; копію наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки вручено 14.10.2014 року під розписку головному бухгалтеру підприємства Шовковій Наталії Володимирівні.

Крім того, відповідачем відносно позивача проведена документальна позапланова виїзна перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків «ТОВ «Денекс груп» за період серпень 2014р,, за результатами якої складений акт від 01.12.14 №3414/04-65-22-03/32014365 (том 3 а.с.17-35), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПКУ та заниження податку на додану вартість в серпні 2014 року у розмірі 21 680,03 грн., та п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснених операцій. З вступної частини згаданого акту вбачається, що перевірка проведена на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 28.11.14 № 1053, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України; копію наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки вручено 28.11.2014 року під розписку головному бухгалтеру підприємства Шовковій Наталії Володимирівні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині необґрунтованих висновків в згаданих актах перевірки суд зазначає таке.

За змістом ст.86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 №984, зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11 за №34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки (п.1 розділ ІІ Порядку). Зокрема висновок акта, довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється; виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів); в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання; відображається кількість складених примірників акта (довідки) перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам платника податків або його законним представникам.

Враховуючи наведені законодавчі положення, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах щодо формування в акті перевірки необґрунтованих, на думку позивача, висновків податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, оскільки проводив документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України, тобто здійснював покладену ПКУ владну управлінську функцію контролю за повнотою та правильністю справляння платниками податків податкових зобов'язань, діючи на підставі наказу на проведення перевірки, який не оскаржувався платником податку - позивачем, а відтак є чинним.

На противагу викладеним в позові доводам суд звертає увагу позивача на приписи п.86.7 ст.86 ПКУ, відповідно до яких у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (абз.1 п.86.7); у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду (абз.2 п.86.7); участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки (абз.3 п.86.7); рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абз.4 п.86.7).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що законодавець чітко та безумовно визначив порядок дій платника податків у разі незгоди з суттю викладених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень - податкового органу. Втім викладення податковим органом в акті перевірки власних суджень відповідає повноваженням податкових органів щодо контролю за правильністю і повнотою визначення податкових зобов'язань та узгоджується з визначеним ПКУ способом дій податкових органів проведення перевірок діяльності платників податків.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів позивача наявними у справі доказами, суд відзначає, що діяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка полягала у вчиненні дій з формування в Актах перевірки від 17.10.14 та від 01.12.14 певних висновків цілком відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, адже відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Окремо суд зауважує, що з огляду на наведені вище положення п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.10, акт перевірки є фіскальним документом, в якому відображені встановлені обставини та порушення з боку платника податків, викладені висновки перевіряючих, які самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, як і дії із складання акту з відповідними висновками, а тому не потребують судового захисту права та інтереси останнього. Адже права платника податків можуть бути порушені контролюючим органом внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Викладене зумовлює необхідність залишення без задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача в частині необґрунтованих висновків, що викладені в актах документальної позапланової виїзної перевірки від 17.10.2014р. № 2791/04-65-22-03/320414365 та від 01.12.2014 р. № 3414/04- 65-22-03/32014365.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки від 17.10.14 № 2791/04-65-22-03/320414365 відповідачем відносно позивача прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.10.10 № 0003982203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49 885 грн., з яких за основним платежем - 39 908 грн., за штрафними санкціями - 9 977 грн.; на підставі акту перевірки від 01.12.14 № 3414/04- 65-22-03/32014365 відповідачем відносно позивача прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.01.15 № 0000012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 520 грн., з яких за основним платежем - 21 680 грн., за штрафними санкціями - 10 840 грн. (том 3 а.с.14).

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПКУ, приводом для яких стали судження перевіряючих осіб про те, що операції з придбання позивачем товарів, послуг у ТОВ «Денекс груп» та ТОВ «Ерго-тех» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання, позивач провів документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства; стосовно ТОВ «Денекс груп» до ЄДР внесена запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 01.05.14 №200170015 анульовано 20.10.14; основним видом діяльності ТОВ «Денекс груп» є консультування з питання комерційної діяльності; згідно з наданим позивачем до перевірки штатним розкладом встановлена наявність трудових ресурсів для виконання ремонтно-будівельних робіт власними силами, не залучаючи інших осіб; роботи (ремонтно-будівельні роботи в м. Запоріжжя, вул. Леніна,38), придбані у ТОВ «Ерго-тех» на загальну суму 147 210 грн., в т.ч. ПДВ 24 535 грн. в липні 2014р., роботи (ремонтно-будівельні роботи в м. Києві, вул. Гетьмана, 1а) , придбані у ТОВ «Денекс груп» на загальну суму 92 236 грн., в т.ч. ПДВ 15 372,67 грн. в липні 2014р., та роботи (ремонтно-будівельні роботи в м. Запоріжжя, вул. Леніна, 38), придбані у ТОВ «Денекс груп» на загальну суму 130 080,17 грн., в т.ч. ПДВ 21 680,03 грн. в серпні 2014р., в подальшому були реалізовані не платнику ПДВ - ПАТ «Банк Михайлівський» (том 1 а.с.46, том 3 а.с.29).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом справи встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 39 907,67 грн. (липень 2014р.) та 21 680,03 грн. (серпень 2014р.) сформована позивачем на підставі податкових накладних, виписаних позивачу: - ТОВ «Денекс груп» 01.07.14 за №3 на суму ПДВ 15 372,67 грн. на підставі договору про виконання робіт від 02.06.14 №06/2/14 (том 2 а.с.188) та 29.08.14 за №305 (том 3 а.с.76) на суму ПДВ 21 680,03 грн. на підставі договору про виконання робіт від 01.08.14 №08/2/14; - ПП «Ерго-тех» 31.07.14 за №3302 на суму ПДВ 24 535 грн. на підставі договору про виконання робіт від 01.07.14 №07/3/14 (том 2 а.с.209), які зареєстровані в ЄДР податкових накладних.

За змістом Договору підряда від 02.06.14 №06/2/14 ТОВ «Денекс Груп» зобов'язується виконати роботи з устрою нежитлового приміщення під відділення ПАТ «Банк Михайлівський» і м. Києві, вул. Гетьмана , 1а (том 2 а.с.219-220). За змістом Договору підряда від 01.08.14 №08/2/14 ТОВ «Денекс Груп» зобов'язується виконати роботи з устрою нежитлового приміщення під відділення ПАТ «Банк Михайлівський» в м. Запоріжжя , пр. Леніна, 218 (том 2 а.с.36-37). За змістом Договору підряда від 01.07.14 №07/3/14 ПП «Егро-Тех» зобов'язується виконати роботі з переобладнання приміщення за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 38, (том 2 а.с. 211-212

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено в ході перевірки, що відображено в актах від 17.10.14 та 01.12.14, з посиланням на згадані договори контрагентами позивача виписані та надані останньому як податкові накладні, так і довідка про вартість будівельних робіт та витрат за липень та серпень 2014р. та акти приймання виконаних будівельних робіт. Наявні в матеріалах справи і платіжні доручення, що підтверджують здійснення позивачем оплати отриманих у контрагентів послуг, що також було встановлено відповідачем в ході перевірок.

Означені документи були досліджені відповідачем в ході перевірки та відображені в Акті, не заперечується відповідачем і той факт, що податкові накладні, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, виписані його контрагентом, який на час їх оформлення знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Суд відмічає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності ПП «Егро-тех» є будівництво житлових і нежитлових будівель, вказане підприємство має ліцензію на господарську діяльність , пов'язану із створенням об'єктів архітектури №9280397 (том 2 а.с. 207). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності ТОВ «Денекс Груп», окрім консультування з питань комерційної діяльності, є будівництво інших споруд, н. в. і. у., підготовчі роботи на будівельному майданчику; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; будівництво житлових і нежитлових будівель; вказане підприємство має ліцензію на господарську діяльність , пов'язану із створенням об'єктів архітектури №9289393 (том 2 а.с. 180). Крім того, за даними ЄДРЮОФОП статус відомостей про юридичну особу - ТОВ «Денекс груп» - відомості підтверджено.

Суд зазначає, що зміст первинних документів, копії яких надані позивачем до матеріалів адміністративної справи та які виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, судом, як і відповідачем під час перевірки, на підставі наданих позивачем документів встановлено, що придбані позивачем послуги використані останнім в подальшому в своїй господарській діяльності за взаємовідносинами з ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі відповідних договорів та актів приймання виконання будівельних робіт.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання робіт, які призначені для використання у господарській діяльності позивача, відповідачем - суб'єктом владних повноважень не надано доказів, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Денекс Груп» та ПП «Ерго-Тех» визнані в установленому порядку недійсними. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит по операціях з означеними контрагентами, а задекларовані позивачем суми з ПДВ підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки відносно ТОВ «Денекс Груп» та дані автоматизованої бази співставлення суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окремо суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути: - або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України); - або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином); - або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Втім, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також суд зауважує, що за даними актів перевірок від 17.10.14 та 01.12.14 позивачем протягом липня та серпня 2014р. у ТОВ «Денекс груп» були також придбані будівельні роботи, які в подальшому були реалізовані ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», однак відповідачем не зазначається про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ за такими господарськими операціями з ТОВ «Денекс груп», з чого суд робить висновок, що доводи відповідача є суперечливими, адже відповідач визнає реальність та можливість виконання ТОВ «Денекс груп» протягом липня та серпня 2014р. для позивача будівельних робіт. З приводу доводів відповідача щодо реалізації позивачем придбаних будівельних робіт не платнику ПДВ - ПАТ «Банк Михайлівський» суд зазначає, що в жодній нормі ПК України не зазначається про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ в разі реалізації в подальшому придбаних товарів (послуг) особам, які не є платником ПДВ.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Ерго-Тех» та ТОВ «Денекс груп», а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ в розмірі 39 907,67 грн. за липень 2014р. та 21 680,03 грн. за серпень 2014р., відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ та визначення сум від'ємного значення по ПДВ, відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.10.14 №0003982203 та від 05.01.15 №0000012203 прийняті відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, відтак позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.14 №0003982203 та від 05.01.15 №0000012203.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр реконструкцій та дизайну» (код ЄДРПОУ 32014365) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 574,62 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири гривні 62 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.03.15.

Суддя А.О. Коренев