Рішення № 42926494, 27.02.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року Справа № 925/2313/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Горлач О.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Порохнюк Л.П. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" до приватного підприємства "Патріот В" про стягнення 19 430,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 430,14 грн. з яких: 14 825,11 грн. залишку боргу по орендній платі, 3 186,59 грн. інфляційних втрат та 1418,44 грн. як 3% річних на підставі договору оренди № ЧК-001 нежитлового приміщення від 01 лютого 2011 року, укладеного між сторонами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив частково з підстав пропуску строку позовної давності за період лютого-грудня 2011 року та через відсутність обставин, які свідчать про переривання даного строку з підстав визнання відповідачем свого боргу перед позивачем.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2011 року між сторонами по справі укладено договір оренди нежитлового приміщення № ЧК-001 (далі - договір оренди, а.с. 19), у відповідності до якого позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення першого поверху адміністративної будівлі загальною площею 46,84 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Хоменка, 7 у м. Черкаси (п. 1.1. Договору) для використання під офіс (п. 4.1.).

Термін оренди складає 1 рік з 01.02.2011 року по 01.02.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, актом прийому-передачі приміщення від 01.02.2011 року сторони підтвердили передання і прийняття в оренду приміщення, яке складало предмет договору від 01.02.2011 року № ЧК-001 (а.с. 21), а Актом від 29.02.2012 року - підтвердили повернення орендованого майна із оренди (а.с. 22). Щодо стану повернутого майна із оренди між сторонами спору немає.

Сторонами не надано доказів визнання недійсним договору оренди № ЧК-001 нежитлового приміщення від 01.02.2011 року чи його розірвання до часу закінчення дії договору.

У відповідності до розділу 2 договору оренди, за користування приміщенням відповідач повинен сплачувати на користь позивача 1 639,40 грн. на місяць з урахуванням ПДВ, орендна плата вноситься до 5 числа поточного місяця.

До орендної плати не входять платежі за комунальні послуги. Також пунктом 2.5 договору передбачено, що орендна плата змінюється з урахуванням індексу інфляції та не може бути меншою за базову ставку орендної плати у розмірі 1639,40 грн.

За період дії договору сторонами було складено помісячні акти здачі-приймання робіт за договором оренди ( а.с. 23-35), якими вони фіксували надання і прийняття послуг з оренди, щомісячний розмір орендної плати з урахуванням ПДВ та індексу інфляції, а також зазначали, що не мають взаємних претензій щодо послуг з оренди майна.

За період дії договору оренди та з урахуванням підписаних сторонами актів здачі - прийняття робіт, позивач надав, а відповідач прийняв послуг з оренди на загальну суму 21 397,47 грн. ( а.с. 23-36) за період з лютого 2011 року по лютий 2012 року.

За своїм правовим змістом укладений сторонами договір є договором найму.

У відповідності до ст. 759, 760, 793 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

За доводами позивача, які не спростовані відповідачем, за весь період дії договору відповідач сплатив на користь позивача лише у лютому - червні 2011 року платежі за користування орендованим майном в загальній сумі 6 572,36 грн., вказавши у призначенні платежів, що це плата за період лютого, березня, квітня і травня 2011 року (а.с. 61-64).

З первинних документів вбачається, що відповідач повністю сплатив борги за період лютого-травня 2011 року щомісячними платежами, як було визначено сторонами у актах здачі-прийняття робіт (а.с. 23-26).

Залишок боргу відповідача перед позивачем таким чином становить 14 825,11 грн. і рахується із червня 2011 року по лютий 2012 року включно. Розмір залишку заборгованості відповідач не заперечує.

Як передбачено умовами п. 2.4. договору між сторонами, орендна плата сплачується відповідачем щомісячно до 5 числа поточного місяця, тобто наперед, за користування орендованим майном.

Відповідач не заперечує, що строк виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором для відповідача вже є таким, що настав, доказів проведення повного розрахунку за орендними платежами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 14 825,11 грн. боргу по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № ЧК-001 від 01 лютого 2011 року.

Однак відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача і відмовити у стягненні боргу за період з червня по грудень 2011 року з підстав пропуску цього строку.

Заслухавши доводи і пояснення сторін з цього приводу судом було встановлено наступне:

У відповідності до ст. 256,257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сторонами не заперечено, що у договорі оренди від 01.02.2011 року відсутні умови про збільшення встановлених законом строків позовної давності ( ст. 259 ЦК України).

Таким чином, за загальним правилом до вимог позивача про стягнення залишку основного боргу по орендній платі повинен би бути застосований загальний трирічний строк позовної давності ( по кожному щомісячному платежу), який починає свій перебіг з 06 червня 2011 року, починаючи з першого простроченого щомісячного платежу за червень 2011 року.

У відповідності до абз. 2 п.4.4.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" - з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Виходячи з матеріалів справи, позивач направив позов до суду 12 грудня 2014 року, а канцелярією суду він зареєстрований 16 грудня 2014 року. У будь-якому випадку слід вважати, що на момент звернення позивача із позовом до суду вже сплив трирічний строк позовної давності для стягнення орендних платежів за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2011 року, які повинні були бути внесені відповідачем до 5 числа кожного із вказаних місяців у 2011 році.

Однак позивач доводить, що строк позовної давності був перерваний фактом визнання відповідачем свого боргу, про що свідчить підписання сторонами акту звірки розрахунків (а.с.36), а тому з 01 березня 2012 року він почав текти заново і не є пропущеним для стягнення боргу за всіма щомісячними платежами станом на грудень 2014 року.

У відповідності до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У відповідності до п. 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" - правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. Суду слід встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, що свідчать про визнання боргу, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;письмове прохання відстрочити сплату боргу;підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Доказом визнання відповідачем боргу позивач вважає підписання обома сторонами акту звірки розрахунків станом на 01.03.2012 року (а.с. 36), в якому перелічені всі кошти, які належить сплатити відповідачу за оренду приміщення, що відповідають складеним сторонами актам здачі-приймання робіт, а також вказані всі кошти, які відповідач фактично сплатив за оренду по договору від 01.02.2011 року.

Заперечень і доказів про те, що відомості, вказані у акті звірки розрахунків між сторонами станом на 01.03.2012 року насправді відносяться до іншого договору між сторонами, ніж договір оренди № ЧК-001 від 01.02.2011 року, сторонами у справу не надано.

Відповідач зі свого боку заперечив підписання даного акта звірки уповноваженою особою з боку відповідача та вказав, що дата підписання акта не відома, підпис від імені ПП "Патріот В" проставлено в акті не відомо ким, а тому він не є доказом визнання відповідачем боргу по орендній платі.

Представник відповідача вважає, що акт звірки розрахунків між сторонами станом на 01.03.2012 року відповідачем не підписувався, а тому він підроблений. При цьому відповідач не може пояснити походження оригінальної "мокрої" печатки свого підприємства на вказаному акті звірки, яка ,за його словами, із володіння уповноважених осіб підприємства не вибувала та не викрадалася.

З матеріалів справи вбачається, що підпис, який стоїть на акті звірки під печаткою відповідача (а.с. 36), відповідає підпису від імені керівника підприємства, який стоїть від імені відповідача у акті № ОУ-00000000221 здачі-приймання робіт щодо оренди за вересень 2011 року ( а.с. 30) вгорі та внизу даного документа. При цьому відповідач достовірності підпису особи від імені керівника підприємства у акті про отримання послуг з оренди за вересень 2011 року не заперечує.

Взагалі на всіх однотипних актах здачі-прийняття робіт (а.с. 23-35) у порівнянні із договором оренди та актом приймання-передачі до нього (а.с. 20,21) під печаткою відповідача стоять різні підписи осіб, які ці акти підписували від імені керівника відповідача, однак відповідач не заперечує достовірність таких актів здачі-прийняття робіт про отримання послуг з оренди приміщення.

На підставі наявності у справі акту звірки розрахунків між сторонами станом на 01.03.2012 року (а.с. 36) та акту № ОУ-00000000221 здачі-приймання робіт щодо оренди за вересень 2011 року (а.с. 30 - який відповідач не заперечує), у яких від імені керівника підприємства-відповідача підписалася одна і та ж сама особа, засвідчивши свій підпис оригінальною печаткою підприємства, суд вважає, що обидва ці документи підписані від імені ПП "Патріот В" належним чином уповноваженою особою.

З цих підстав суд вважає, що підписання обома сторонами акту звірки розрахунків станом на 01.03.2012 року (а.с. 36) є доказом переривання строку позовної давності для стягнення боргу за договором оренди від 01.02.2011 року за всіма платежами.

З приводу дати підписання даного акту суд вважає, що оскільки актом не застережено інше, такою датою слід вважати 01.03.2012 року.

Доказів про об"єктивну неможливість підписання сторонами акту звірки розрахунків саме 01.03.2012 року представники сторін у справу не надали. Сторонами також не надано суду доказів про те, що акт звірки розрахунків ( а.с. 36) підписувався вже після спливу строку позовної давності на стягнення боргу за договором оренди від 01.02.2011 року.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про підробку даного акту за тим мотивом, що у сторін не було ніякої логіки підписувати такий акт звірки розрахунків після закінчення терміну дії договору. Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому-передачі про повернення приміщення з оренди сторони підписали 29 лютого 2012 року і не визначивши у цьому акті позиції про розмір боргу відповідача по орендній платі перед позивачем, вже 01.03.2012 року склали акт звірки розрахунків.

Крім того, п. 4.11 договору оренди між сторонами від 01.02.2011 року зобов'язує орендаря щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з Орендарем не пізніше 20 числа наступного місяця звітного кварталу. Результати перевірки оформляються актом, що підписується обома сторонами.

Закінчення дії договору, на думку суду, є об'єктивною та логічною підставою для складення підсумкового акту звірки розрахунків.

Якби сторони довели, що акт звірки розрахунків ( а.с. 36) було підписано пізніше 01.03.2012 року в межах строку позовної давності, то і переривання строку відбулося б пізніше, що в любому випадку є на користь позивача у справі.

Після вимоги суду надати у справу копію податкової звітності із відображеними відомостями про період обліку та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди № ЧК-001 від 01.02.2011 року, представник відповідача заявила суду, що борг перед позивачем за вказаним договором за період із червня по грудень 2011 року було списано 31.12.2011 року за наказом № 12 керівника підприємства на підставі розпорядження засновника підприємства. З цих підстав у податковій звітності відповідача відображається лише борг відповідача перед позивачем за два останні місяці дії договору - січень-лютий 2012 року.

На запитання суду та представника позивача відповідачка не змогла надати ніякого пояснення про правову підставу для списання боргу за оренду приміщення під час дії договору оренди від 01.02.2011 року і вважає, що для проведення цієї бухгалтерської операції достатньо лише розпорядження керівника. Також представник відповідача заявила суду, що борг по оренді за червень-грудень 2011 року насправді відповідач вже сплатив позивачу готівковими грошовими коштами, але про це немає доказів.

Таким чином суд приходить до висновку, що трирічний строк позовної давності у відносинах сторін перервався 01.03.2012 року із підписанням акту звірки розрахунків ( а.с. 36) та почав текти заново, тому позивач не пропустив строку звернення до суду із позовом у грудні 2014 року.

Як встановлено судом, за весь період дії договору оренди від 01.02.2011 року відповідач повинен був сплатити 21 397,47 грн. орендних платежів, а сплатив лише 6 572,36 грн. На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 14 825,11 грн. залишку заборгованості за орендними платежами з червня 2011 року по лютий 2012 року на підставі договору оренди № ЧК-001 від 01.02.2011 року, укладеного між сторонами. Строк виконання цих зобов'язань для відповідача є таким, що настав.

Переривання строку позовної давності і новий його трирічний перебіг із 01.03.2012 року дає право позивачу як на стягнення основного боргу із відповідача, так і на стягнення санкцій за прострочення виконання основного грошового зобов'язання, оскільки таке прямо не виключається положеннями ЦК України.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 3 186,59 грн. інфляційних втрат та 1418,44 грн. як 3% річних за порушення сплати орендних платежів за період дії договору оренди.

Дані вимоги теж є обґрунтованими, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, якщо більший розмір процентів не встановлено угодою сторін.

Оскільки така міра відповідальності за порушення зобов'язання встановлена законодавчо, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами. На стягнення інфляційних та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України поширюється трирічний строк позовної давності.

Суд погоджується із розрахунками позивача (а.с. 10-18) щодо інфляційних та 3% річних та вважає підлягаючими до задоволення позовні вимоги в цій частині, за якими позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 3 186,59 грн., розраховані за період з червня 2011 року по листопад 2014 року, а також 1 418,44 грн. як 3% річних за період з червня 2011 року по грудень 2014 року.

Доказів сплати боргу по інфляційних та 3% річних відповідач суду не надав, заперечень проти математичного розрахунку боргу не має.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову та примусове стягнення з відповідача на користь позивача 14 825,11 грн. залишку боргу за орендними платежами, 3186,59 грн. інфляційних та 1418,44 грн. як 3% річних на підставі договору оренди № ЧК-001 нежитлового приміщення від 01.02.2011 року, укладеного між сторонами.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Патріот-В" (ідентифікаційний код 35754754, м. Черкаси вул. Котовського, 38 кв.1) на користь Публічного акціонерного товариства "Електромонтаж" (ідентифікаційний код 01417446, м. Київ, вул. Паньківська, 10-Б) --- 14 825,11 грн. заборгованості по орендній платі, 3 186,59 грн. інфляційних, 1418,44 грн. як 3% річних на підставі договору оренди № ЧК-001 нежитлового приміщення від 01.02.2014 року та 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 02 березня 2015 року.

Суддя Н.М. Спаських