Ухвала суду № 42926151, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/667/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а/0270/3780/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Агровіта-В»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 01.08.2011 № 0001962310.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошових зобов'язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.07.2011 № 3035/2301/35110894. Згідно висновків цього акту позивач порушив норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.4.4, 5.4.8 пункту 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищив валові витрати у податковому обліку за 3-й квартал 2010 року у загальній сумі 483000,00 грн. за наслідками оплати СПД ОСОБА_4 вартості інформаційних послуг, які документально не підтверджені та не пов'язані із господарською діяльністю, у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 120750,00 грн. у податковому обліку за 3-й квартал 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2011 № 0001962310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 120750,00 грн. за основним платежем та 30188,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат за 3-й квартал 2010 року витрати на оплату представницьких та маркетингових послуг за договором про надання послуг від 01.04.2010 № 01/4-10. За наслідками виконання цього договору сторони склали акт виконаних робіт, а позивач оплатив вартість отриманих послуг.

Як свідчить текст вказаного договору, його предметом було надання позивачу робіт по дослідженню кон'юнктури ринку збуту/придбання зернових культур у Хмельницькій, Вінницькій, Житомирській областях, наданню представницьких послуг, проведення попередніх переговорів з контрагентами щодо укладання договорів на закупівлю зернових та зерново-бобових культур.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті).

Співставлення наведених норм свідчить про те, що однією з основних ознак, які дають право платнику податків віднести витрати на оплату товарів (послуг) до складу валових витрат, є їх зв`язок із господарською діяльністю платника податку.

На підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договору про надання послуг від 01.04.2010 № 01/4-10 , акту виконаних робіт разом із додатком до нього, документів, складних СПД ОСОБА_4 за наслідками моніторингу посівів та цін на ринку зерна, а також договорів, укладених позивачем з його контрагентами, на поставку зерна (а.с.73-75, 113-173), оцінка яких судом відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій, із врахуванням обставин того, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин, зробили юридично правильні висновки про використання позивачем отриманих від СПД ОСОБА_4 представницьких та маркетингових послуг у власній господарській діяльності, а отже і про правомірність формування позивачем на підставі документів, виписаних за наслідками господарських операцій, здійснених на підставі зазначених договорів, валових витрат.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.В. Вербицька підписМ.П. Зайцев