Ухвала суду № 42926142, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/23912/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012

у справі № 2а-7413/08/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «МП Україна» компанії «МП Льогер А/С»

до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області від 16.11.2007 № 0000702301/0, від 17.04.2008 №. 0000332301/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 16.11.2007 № 113/2301/31475377 та від 17.04.2008 № 43/23-0/31475377. Згідно з висновками, викладеними в цих актах, позивачем порушені норми пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з не підтвердженням сплати контрагентами позивача по всьому ланцюгу поставки сум ПДВ та неможливістю дослідити взаєморозрахунки по ланцюгу поставок аж до виробника, позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за березень, травень, вересень, жовтень 2007 року на 10939,96 грн., 9389,07 грн., 25343,12 грн., 36517,37 грн. відповідно.

За наслідками висновків актів перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2007 № 0000702301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за березень 2007 року в розмірі 10939,00 грн. та від 17.04.2008 №. 0000332301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на доданку вартість за травень, вересень, жовтень 2007 року в розмірі 9389,07 грн., 25343,12 грн., 36517,37 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит за податковими накладними, виписаними ПП «Імекс системз», ПП «С.В.», ПП «Промагростиль», суми якого у подальшому приймали участь при визначенні суми бюджетного відшкодування у податковому обліку за березень, травень, вересень, жовтень 2007 року. При цьому, реальність виконання господарських операцій з вказаними постачальниками податковим органом у судовому процесі не оспорюється.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У судовому процесі встановлено, що як на підставу позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування у вказаних податкових періодах податковий орган посилався на неможливість проведення зустрічних перевірок постачальників у ланцюгу поставок товарів аж до виробника та простежити факт сплати податку на додану вартість кожним підприємством у цьому ланцюзі..

Цю обставину суди попередніх інстанцій правомірно визнали такою, що не має правового значення, доводи відповідача такими, що не ґрунтується на вищенаведених нормам Закону № 168/97-ВР, а відмову в наданні висновку про відшкодування спірної суми ПДВ, - що порушують право позивача як платника податку на додану вартість, надане йому цим Законом.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована. Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.В. Вербицька М.П. Зайцев