Ухвала суду № 42925809, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/77037/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Іванова К.Ю.

представників позивача Ступи Н.І., Гордієнко Н.В.

представника відповідача Батюта З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі №2а-1670/7836/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Полтавський алмазний інструмент» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Полтавський алмазний інструмент») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 №0000892301 та від 05.07.2011 №0001442301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 15.02.2011 по 29.03.2011 відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 05.04.2011 №2920/23-1/33804724.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.04.2011 №0000892301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 488622,00 грн. за основним платежем та у розмірі 122155,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами неодноразового оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000892301 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Крім того, 05.07.2011 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001442301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2218748,00 грн.

Підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 488622,00 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 2218748,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем завищено валові витрати за рахунок не проведеного коригування по податковому обліку вартості витрат на вартість сировини, матеріалів, послуг, які складають виробничу собівартість готової продукції і вартість яких зменшена по бухгалтерському обліку методом «Сторно» (зменшення). Також, податковий орган виходив з того, що у періоді, що перевірявся, позивач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у сумі 2218748,00 грн., в т.ч. від'ємне значення об'єкту оподаткування 2008 року в сумі 2870910,00 грн. В результаті допущених порушень податкового законодавства, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.04.2009 по 31.12.2009, підприємство за 2009 рік виведено зі стану збиткових за результатами фінансово-господарської діяльності. Таким чином, від'ємне значення за 2009 рік зменшено на суму 2218748,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з нормами п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При цьому придбані матеріальні активи зараховуються до валових витрат за правилом «першої події»: або за датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або за датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР). У бухгалтерському ж обліку підприємства придбані активи зараховуються на баланс за первісною вартістю, визначеною відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246.

Оскільки з огляду на приписи п. 9 названого Положення первісна вартість запасів відповідає сумі фактичних витрат підприємства на їх придбання, наслідки відображення операцій з придбання таких активів під час формування валових витрат у податковому обліку підприємства та витрат у бухгалтерському обліку є фактично тотожними.

В подальшому у бухгалтерському обліку вартість запасів списується на виробництво продукції і під час реалізації готового виробу відноситься на витрати звітного періоду в складі його фактичної собівартості, що дає підстави для висновку про те, що фактичною датою формування матеріальних витрат у бухгалтерському обліку є день реалізації готової продукції, оскільки саме у цей момент вони відносяться на витрати звітного періоду, а відповідна виручка від реалізації визнається доходом.

Однак при цьому чинним законодавством не передбачено здійснення будь-якого коригування валових витрат, сформованих за правилом «першої події». І хоча назване правило фактично спричиняє передчасне зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток (тобто лише за фактом придбання матеріальних активів та до моменту їх фактичного використання у господарській діяльності), втім відповідне вирівнювання бази оподаткування відбувається наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі по тексту - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), в порядку п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР.

Так, відповідно до абзаців четвертого, п'ятого цього пункту у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, невикористані запаси (у складі незавершеного виробництва, готової продукції), вартість яких була включена до валових витрат платника за правилом «першої події», відображаються у податковому обліку платника як приріст запасів, що збільшує оподатковуваний дохід платника. При цьому розрахунок такого приросту (убутку) запасів проводиться на підставі здійсненої платником оцінки вибуття запасів із застосуванням обраного таким платником методу бухгалтерського обліку (в даному разі, як з'ясовано судами, позивачем було обрано метод середньозваженої вартості однорідних запасів).

Судами встановлено, що відповідно до наказів по товариству у бухгалтерському обліку ЗАТ «Полтавський алмазний інструмент» у спірний період придбані активи зараховувалися на баланс за первісною вартістю, визначеною відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (далі по тексту - П(С)БО №246).

Оскільки, виходячи з вимог п. 9 П(С)БО №246 первісна вартість запасів відповідає сумі фактичних витрат підприємства на їх придбання, то відображення операцій з придбання таких активів під час формування валових витрат у податковому обліку підприємства дорівнювало витратам у бухгалтерському обліку по рахунках 20.

В бухгалтерському обліку позивачем витрати на придбання матеріалів обліковувалися в статті балансу 100 «Запаси» і потім як матеріальна складова в складі незавершеного виробництва (стаття балансу 120 «Незавершене виробництво»). Після закінчення виробничого циклу ці витрати, разом з усіма іншими виробничими витратами, відображалися: доки продукція не продана - у собівартості виробленої продукції на складі (стаття балансу 130 «Готова продукція»), а в разі коли продукція реалізована - у собівартості реалізованої продукції (рядок 40 «Собівартість реалізованої продукції» Звіту про фінансові результати).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відображався в бухгалтерському обліку рух продукції безперервно протягом місяця. Позивачем використовувалися облікові ціни при передачі виробленої продукції з виробництва (рахунок 23 «Незавершене виробництво») на склад готової продукції (рахунок 26 «Готова продукція»). В кінці місяця розраховувалася фактична собівартість виробленої продукції за звітний місяць та робився коригуючий бухгалтерський запис, щоб привести вартість виробленої продукції, яка протягом місяця обліковувалась на складі за обліковими цінами, до її фактичної собівартості. При реалізації продукції, її собівартість переходила з рахунку 26 «Готова продукція» на рахунок 90 «Собівартість реалізованої продукції».

Таким чином, судами встановлено, що підприємство позивача методом «Сторно» проводило не коригування виробничої собівартості продукції до рівня ціни, розрахованої згідно калькуляції, як помилково зазначено в акті перевірки, а навпаки, зменшувало вартість продукції, виражену у внутрішніх облікових цінах (калькуляційних), до її фактичної собівартості.

При цьому порушень позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР перевіркою не встановлено. Також, перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів».

З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог ст. 5 Закону №334/94-ВР.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновки перевіряючого було зроблено з урахуванням того, що попередньою перевіркою (акт №1927/23-1/33804724 від 17.09.2009) встановлено завищення від'ємного значення ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» за І квартал 2009 року на 2877828,00 грн., що мало вплив і на перевіряємий період.

При цьому податкові повідомлення-рішення №0002542301/0 від 30.09.2009, №0002542301/1 від 09.12.2009, №0002542301/2 від 17.02.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств прийняті ДПІ у м. Полтаві на підставі вищезазначеного акту, визнано протиправними та скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі №2а-1670/6652/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2012.

Зазначені рішення судів обґрунтовані неправомірністю висновків податкового органу про завищення позивачем показників валових витрат по рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток при коригуванні витрат на виготовлення готової продукції методом «Сторно» у бухгалтерському обліку.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров