Ухвала суду № 42925785, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/14225/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

у справі №2а-7004/12/2070

за позовом Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» Ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

третя особа Харківська міська рада

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс» Ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України (далі по тексту - позивач, Харківське КП «Міськелектротранс») звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000070221, № 0000060221 від 23.03.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Основ'янської МДПІ м. Харкова проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Харківського КП «Міськелектротранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 26.01.2012 №108/23-206/03328623.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 22.4 ст. 22 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.1, пп. 153.2.2, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012 №0000070221, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 38060849,00 грн. та №0000060221, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 63313820,75 грн., з яких 52758569,00 грн. - основний платіж, 10555251,75 грн. - штрафна санкція.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем здійснювалась діяльність регулярного електротранспорту, а саме: надання послуг з перевезення населення, у тому числі пільгового контингенту.

Із даних актів звіряння (за формою №3-пільга, затвердженої Наказом Мінпраці України від 21.04.2003 №100, за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом) відповідачем зроблений висновок, що між ХКП «Міськелектротранс» та Департаментом транспорту і зв'язку Харківської міської Ради, Департаментом транспорту і зв'язку Харківської міської Ради не профінансовано витрати ХКП «Міськелектротранс» за надані населенню послуги з перевезення пільгового контингенту, які, на думку відповідача, фактично надані безоплатно, у перевіряємому періоді на загальну суму 328361743,00 грн.

У відповідності до п. 1.23 ст. 1 Закону №334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті".

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Постановою Кабінету Міністрів України №354 від 17.05.1993 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах. Поширена чинність зазначеної постанови на інвалідів - згідно з постановою Кабінету Міністрів України №555 від 16.08.1994.

Постановою Кабінету Міністрів України №1758 від 27.12.2001 передбачено, що Міністерство фінансів під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік повинно передбачати витрати, пов'язані з безплатним проїздом пенсіонерів за віком.

Компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян у вигляді міжбюджетних трансфертів у 2010-2011 роках передбачена також ст. 38 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Затверджені на 2011 рік обсяги міжбюджетних трансфертів згідно з додатками №6 та №7 до цього Закону.

Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення. Вони включають в себе у тому числі і компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зазначені видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу України субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Таким чином, ХКП «Укрміськелектротранс» здійснювалось перевезення пільгових пасажирів не безоплатно, а за компенсацію з Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами пп. 137.2.2 п. 137.2 ст. 137 ПК України доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається: цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 16 та 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 №290, цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування (п. 16). Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Матеріали справи свідчать, що підприємство позивача перевірялось Державною фінансовою інспекцією в Харківській області.

Так, відповідно до акту Державної фінансової інспекції в Харківській області №810-10-151 від 12.03.2012 ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міськелектротранс» за 2011 рік суми компенсації за безоплатний проїзд в Харківському міському електричному транспорті, яка повинна відшкодовуватись з державного бюджету України, порушень не встановлено.

Ревізією правильності і обґрунтованості нарахування в бухгалтерському обліку компенсації за безоплатний проїзд окремих категорій громадян встановлено, що нарахування компенсації за безоплатний проїзд окремих категорій громадян в бухгалтерському обліку підприємства проводиться «касовим методом», тобто, у обсягах, що відповідають фактично отриманому фінансуванню.

Отже, до суми задекларованого валового доходу підприємством включені суми фактично отриманих субвенцій, що відповідає приписам податкового законодавства.

Крім того, з висновку судової економічної експертизи №8882 від 07.11.2012 вбачається, що порушення з боку підприємства щодо заниження доходу у ХКП «Міськелектротранс» за період з 01.01.2010 по 10.09.2011 на загальну суму 328361743,10 грн. документально не підтверджуються.

Стосовно висновків податкового органу щодо визначення позивачем валових витрат за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 у сумі 32217458,00 грн., то судами зазначено наступне.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 38 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону №334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров