Рішення № 42925235, 24.02.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 917/2703/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА", 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18 /7 кім.417; адреса для кореспонденції: 07400, м.Бровари, вул. Металургів, 17

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", 39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, буд.141

про стягнення грошових коштів у сумі 66 512,11 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення (02.03.2015 р.).

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 66512,11 грн. боргу з яких: 8177,52 грн. основного боргу по договором поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року, 236,59 грн. 3% річних, 1733,63 грн. інфляційних втрат, 640,31 грн. пені по цьому ж договору та 42529,20 грн. основного боргу по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р. 1030,12 грн. 3% річних, 8120,60 грн. інфляційних втрат та 4044,14 грн. пені.

Представник позивача в засідання суду не з'явився та надіслав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.-72-73). Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право збільшити розмір позовних вимог.

Дана заява приймається судом до розгляду, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 66529,27 грн. боргу з яких: 8177,52 грн. основного боргу по договором поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року, 235,92 грн. 3% річних, 1733,63 грн. інфляційних втрат, 643,00 грн. пені по цьому ж договору та 42529,20 грн. основного боргу по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р. 1030,26 грн. 3% річних, 8120,60 грн. інфляційних втрат та 4059,14 грн. пені.

Відповідач явку повноважного представника в засідання суду повторно не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення ухвал суду від 31.12.2014 р. та 10.02.2015 р. (а.с. - 63, 71), відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

23.05.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки товару № 0195-СН (арк. справи 16-19, Далі - Договір поставки), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставки, позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору поставки передбачено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору.

Згідно п. 1.4 договору поставки в редакції додаткової угоди №1 від 13.11.2013 р. загальна ціна товару за цим договором становить 13937,52 грн., в тому числі ПДВ - 28744,51грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки та п. 3. Додаткової угоди №1 до нього, розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів після поставки.

Згідно п. 10.5 Договору, у випадку порушення відповідачем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 13.1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2013 р. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 13.1-13.3 Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, він, на виконання умов договору №0195-СН, згідно видаткової накладної № 23609 від 05.12.2013р. (копія накладної в матеріалах справи - арк. справи 22) передав відповідачу товар на загальну суму 8177,52 грн. та виставив рахунок на оплату (а.с.- 21).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 0000003457 від 02.12.2013р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 23-24).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, не оплатив його у встановлені у договорі строки, в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи по договору поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року складає 8177,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу від 17.03.2014 року №1 щодо сплати коштів у сумі 8177,52 грн. за отриманий товар (претензія та докази направлення а.с. -26-30). Відповіді на претензію позивач від відповідача не отримав.

Крім того, на підставі п. 10.5 договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 643,00 грн. пені за період з 07.01.2014 р. по 07.07.2014 р., 236,59 грн. 3% річних та 1733,63 грн. інфляційних втрат за період з 07.01.2014 р. по 23.12.2014 р.(з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, розрахунок а.с. - 73).

Також, 15.01.2014 р. між сторонами було укладено Договір №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (далі - Договір про надання послуг, а.с. 31-34), згідно якого відповідач (виконавець) бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту фронтальних навантажувачів: LONG GONG держ. № 28735 НО; LONG GONG держ. № 24699 НО; LonKing ZL50C держ. №11097 ВІ; LonKing ZL50C держ. №11099 ВІ; ТО -28 держ. №17728 НО; CDM - 855 держ. №144-94 ВІ, чи їх складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених відповідачем (п.1.1 Договору).

Замовник бере на зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) відповідача в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього Договору (п. 1.2 Договору про надання послуг).

Вартість робіт з технічного обслуговування, матеріалів, та запасних частин зазначена в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору про надання послуг).

Згідно п. 2.4 договору про надання послуг, оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30-ти календарних днів з дати підписання акту приймання-передавання наданих послуг.

Пунктом 2.5 договору про надання послуг передбачено, що загальна вартість договору буде складатися із сум, зазначених в актах виконаних робіт, але загалом не повинна перевищувати 400 000 грн. з ПДВ.

Пунктом 6.2 Договору про надання послуг передбачено, що за порушення строків здійснення розрахунків, відповідач сплачує за кожен день прострочення неустойку в розмірі із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє на протязі одного року до 31.12.2014 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 7.1-7.2 договору про надання послуг)

Так, як вказує позивач, на виконання умов договору ним надані послуги відповідачу на загальну суму 42529,20 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем надано підписані сторонами та скріплені їх печатками Акт надання послуг №23821 від 16.04.2014 р. на суму 17908,80 грн., Акт надання послуг №23822 від 16.01.2014 р. на суму 4901,40 грн., Акт надання послуг №23994 від 18.02.2014 р. на суму 4901,40 грн., Акт № 23995 від 18.02.2014 р. на суму 7408,80 грн., Акт надання послуг №23996 від 18.02.2014 р. на суму 7408,80 грн. та виставлені відповідні рахунки на оплату (а.с. 37-46).

У строк, встановлений договором, відповідач оплату не здійснив, у зв'язку з чим останньому було направлено претензію №2 від 20.03.2014 р. з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору про надання послуг (копія претензії та докази направлення арк. спр. 52-56). Однак, як зазначає позивач, відповіді на цю претензію ним отримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг. Відповідач відповідно до Актів надання послуг прийняв їх без зауважень, але не оплатив у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи, за даними позивача по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р., складає 42529,20 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 6.2 договору про надання послуг та ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з 1030,26 грн. 3% річних, 8120,60 грн. інфляційних втрат та 4059,14 грн. пені. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог, розрахунок а.с. -7374)

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 66529,27 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу по Договору поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року в сумі 8177,52 грн. та 42529,20 грн. основного боргу по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки та договір про надання послуг, видаткова накладна, Акти надання послуг, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей) та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 643,00 грн. пені по Договору поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року за період з 07.01.2014 р. по 07.07.2014 р. та 4059,14 грн. пені по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р. за вказані в позові періоди з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (розрахунок, а.с -73-74 ).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 235,92 грн. 3% річних та 1733,63 грн. інфляційних втрат по Договору поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року за період з 07.01.2014 р. по 23.12.2014 р. та 1030,26 грн. 3% річних, 8120,60 грн. інфляційних втрат по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р. за вказані в позові періоди з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (розрахунок, а.с -73-74).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18 /7 кім.417; адреса для кореспонденції: 07400, м. Бровари, вул. Металургів, 17, код ЄДРПОУ 37001696) 8177,52 грн. основного боргу, 235,92 грн. 3% річних, 1733,63 грн. інфляційних втрат, 643,00 грн. пені по договором поставки товару № 0195 - СН від 23.05.2013 року та 42529,20 грн. основного боргу 1030,26 грн. 3% річних, 8120,60 грн. інфляційних втрат та 4059,14 грн. пені. по договору №77-ТР про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 15.01.2014 р. та 1827,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя