Ухвала суду № 42925098, 23.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2015 року Справа № 922/2610/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧеркащенка М.М.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В.,розглянувши заявуЗаступника Генерального прокурора Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.12.2014у справі№ 922/2610/14за позовомХарківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції у Харківській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод"простягнення 584 326,51 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" про стягнення 584 326,51 грн. збитків, заподіяних державі унаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2014 у справі № 922/2610/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2014 залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 у справі № 922/2610/14, в якій просить зазначену постанову, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2014 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 03.06.2013 у справі № 5011-6/12956-2012, від 12.11.2013 у справі № 5002-23/3195-2012, від 17.09.2014 у справі № 910/23283/13 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 23 Кодексу України про надра, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявником не пропущено строку подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду, передбаченого статтею 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 24.12.2014 у справі № 922/2610/14, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач в межах наданої йому в оренду земельної ділянки і встановленого ліміту видобував та використовував підземні води на виробничі потреби на підставі дозволів на спеціальне водокористування. Крім того, суд зазначив про те, що під господарськими потребами в контексті статті 23 Кодексу України про надра слід розуміти потреби підприємства, пов'язані, у тому числі, з виробництвом і, оскільки відповідач не перевищив установлений законом ліміт продуктивності водозаборів підземних вод, то мав право без спеціального дозволу на користування надрами видобувати підземні води.

Водночас приймаючи постанови від 12.11.2013 у справі № 5002-23/3195-2012, від 17.09.2014 у справі № 910/23283/13 та вирішуючи спори у подібних правовідносинах, за аналогічного матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону надр, прийшов до протилежних правових висновків. Так, суд касаційної інстанції виходив з того, що відсутність у відповідача дозволу на користування надрами унеможливлює видобування ним підземних вод на законних підставах, оскільки чинним законодавством передбачено обов'язок отримання підприємствами як дозволу на спеціальне водокористування, так і дозволу на користування ділянкою надр у вигляді акту про надання гірничого відводу чи спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з відповідними державними органами. Суд касаційної інстанції також зазначив, що стаття 23 Кодексу України про надра не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності (відповідачі використовували підземні води на виробничі потреби) вимагає отримання спеціального дозволу на користування надрами.

З огляду на викладене судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті ж самі норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 922/2610/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Черкащенко Судді І. Вовк Б. Грек В. Селіваненко Л. Стратієнко