Ухвала суду № 42924054, 25.02.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц-791/670/2015 р. Головуючий в І інстанції: Рядча Т.І.

Категорія: 5 Доповідач: Полікарпова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоПолікарпової О.М.СуддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.При секретаріМироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на домоволодіння,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 22.02.2001 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_6. Після реєстрації шлюбу вони стали проживати в будинку, який належав матері відповідача і зводили прибудову літ. «а» до жилого будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати відповідача - ОСОБА_7 померла. Після її смерті житловий будинок АДРЕСА_1 у якому вони весь час проживали, відповідач отримав у спадок.

Прибудову літ. «а» до житлового будинку, право власності на яку відповідач оформив в 2012 році вони з ним побудували спільними зусиллями, здійснили роботи по газифікації та водозабезпеченню будинку, а також ремонт в одній кімнаті. Вважаючи, що за рахунок їх з чоловіком спільних коштів та праці вартість будинку суттєво збільшилась, позивач просила суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного домоволодіння.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 січня 2015 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подала на нього апеляційну скаргу і, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач її доводи не визнає, вважає, що судом ухвалено законне й обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на обґрунтування позовних вимог, а саме, що з моменту, коли відповідач набув право власності на домоволодіння, його вартість істотно збільшилась внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 22.02.2001 року (а.с.5) і після реєстрації шлюбу проживали в будинку по АДРЕСА_1 який належав матері відповідача ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 03.03.2011 року спадкоємцем житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7 став її син - ОСОБА_6, у тому числі з урахуванням 3/4 часток у спадщині, від яких відмовились на його користь інші діти спадкодавця: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,. Самочинно побудовані літ «В», частина літ. «а» площею 11,8 кв. м. до складу спадщини не увійшли та в свідоцтво про право на спадщину не включені (а.с.41). Рішенням Зеленівської селищної ради м. Херсона №40 від 15.05.2012 року за заявою ОСОБА_6 узаконено раніше самовільно побудовані будівлі: літ. «а» - прибудова розміром (3,90 х 4,14) + (2,96 х 4,00) + (1,55 х 6,00)м., прим. ІІІ, ІV, частина прим. ІІ площею 8,7 м. кв., частина прим. І площею 3, 1 м. кв., літ. «В» - сарай розміром 3,00 х 2,30 м. кв. (а.с.11).

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи № 83 від 15 грудня 2014 року ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 21.01.2011 року становила 111612,03 грн., ринкова вартість вказаного житлового будинку, станом на грудень 2014 року становить 243346 грн. (а.с.53-90). Прибудова літ. «а» зведена в 2007 році, що підтверджується технічним паспортом (а.с.12-14, оціночним актом (а.с.86-90).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю подружжя є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Частиною 1 статті 62 СК України передбачено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно, у разі спору, може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та ст.61 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не довела належними доказами, що спірний об'єкт нерухомості істотно збільшився у вартості саме після того, як перейшов у власність її чоловіка, тобто після 2010 року.

Твердження апелянта про те, що прибудова «а» не увійшла до складу спадщини тому, що була зведена після смерті ОСОБА_7 спростовується наявними у справі доказами, які свідчать про те, що прибудова була зведена у 2007 році.

До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на те, що розмір прибудови, яка рахувалась за будинком, але не була введена в експлуатацію 11,8 м. кв. У 2007 році вона була реконструйована. До складу самовільно зведеної прибудови, позначеної літ. «а» входять коридор, кухня, ванна кімната та допоміжне приміщення (а.с.57), тобто добудова є підсобним приміщенням будинку.

Верховний Суд України у п.4 постанови від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» роз'яснив, що право спільної власності згідно ст.16, 17 Закону України «Про власність» члени сім ї власника житлового будинку, якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель і підсобних приміщень, або коли їх затрати на ремонт будинку перевищували покладений них ст.156 ЖК обов'язок по його утриманню, не створює для них право власності на житловий будинок, а лише надає право на відшкодування своїх затрат на будівництво.

Отже, доводи апелянта про те, що облаштування прибудови було здійснено після набуття ОСОБА_6 права власності на будинок не спростовують висновок суду про відсутність підстав для визнання за нею права власності на частину будинку.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК , на підставі ст. 60, 57 Сімейного кодексу України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: