Рішення № 42922399, 19.02.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7636/14-ц

Номер провадження 2/522/3040/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

«19» лютого 2015 року м.Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі - Дмитрієві С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-груп», реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Аракс - груп», реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить визнати недійсним договір купівлі - продажу від 07.03.2013 року допоміжного приміщення (горища), загальною площею 106.8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, витребувати з незаконного володіння ТОВ «Аракс - груп» допоміжне приміщення (горище), загальною площею 106.8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 768835 від 07.03.2013 року 12:45:44 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2232536 від 14.05.2013 року 11:34:52 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на те, що спірне приміщення є власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та вибуло з її володіння на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси, яке у подальшому було скасовано.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради позовні вимоги підтримав в повному обсязі .

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином, про поважні причини неявки у судове засідання суд не сповістили.

Враховуючи, що відповідачі належним чином були завчасно сповіщені про час і місце розгляду справи і не з'явились в судове засідання, суд вважає за необхідне відповідно до ч.9 ст.76 ЦПК України розглянути справу у відсутності відповідачів .

Суд у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи заяву представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів , що не з'явились , у порядку заочного розгляду справи.

За таких обставин суд ухвалює заочне рішення по справі згідно зі ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року по справі № 1522/12104/12 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на допоміжне приміщення було визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на допоміжне приміщення (горище), площею 106,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Право власності ОСОБА_1 на допоміжне приміщення (горище), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було зареєстроване КП «ОМБТІ та РОН» 29 грудня 2012 року під № 286 у книзі 115неж-145, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 37076314 від 29 грудня 2012 року.

7 березня 2013 року між ОСОБА_4, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_2, який в свою чергу діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Єнакієвського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 967, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 купив допоміжне приміщення (горище), площею 106,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

7 березня 2013 року о 12 год. 45 хв. 44 сек. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Єнакієвського міського нотаріального округу, було здійснено відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна, індексний номер рішення 768835.

14 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Аракс-груп» було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Єнакієвського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1984, відповідно до умов якого ОСОБА_3 продав, а ТОВ «Аракс-груп» купило допоміжне приміщення (горище), площею 106,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

14 травня 2013 року об 11 год. 02 хв. 19 сек. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Єнакієвського міського нотаріального округу було вчинено запис про право власності № 913705 за ТОВ «Аракс-груп» на підставі даного договору, індексний номер рішення 2232536.

В подальшому , заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року було скасоване , та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на допоміжне приміщення було залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно п. 1.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Згідно з рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №226-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області», відповідно до якого у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь жилий та нежилий фонд місцевих рад, розташований у рамках територіальних границь міста.

За таких обставин, за відсутності у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що спірне приміщення використовується для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку АДРЕСА_2 суд доходить до висновку про те, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Наведена правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12 та від 3 жовтня 2011 року у справі № 6-36цс11, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, з огляду на що в силу ч. 1 ст. 3607 ЦПК ця правова позиція є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень при вирішенні питання щодо недійсності правочину.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договір купівлі - продажу від 7 березня 2013 року, укладено між ОСОБА_4, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_2, який в свою чергу діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_3 щодо спірного приміщення є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Одночасно з цим, установивши, що спірні нежилі приміщення з володіння територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, вибули без її згоди, зокрема на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 вересня 2014 року по справі № 3-122гс14.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 768835 від 07.03.2013 року 12:45:44 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2232536 від 14.05.2013 року 11:34:52 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перешкоджають територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у реалізації права комунальної власності на спірне майно, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов'язання реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області здійснити їх скасування.

На підставі п. 40 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з ТОВ «Аракс-груп» судовий збір в дохід держави, виходячи з вартості спірного майна, визначеної у п. 1.4 договору купівлі продажу від 14 травня 2013 року у розмірі 193000 х 1 % = 1930 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-груп», реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-груп» допоміжне приміщення (горище), загальною площею 106.8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на користь Одеської міської ради.

Зобов'язати реєстраційну служби Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 768835 від 07.03.2013 року 12:45:44 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2232536 від 14.05.2013 року 11:34:52 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-груп» (ідентифіка- ційний код юридичної особи: 38367617, адреса місцезнаходження юридичної особи: 86430, Донецька обл., місто Єнакієве, проспект Леніна, будинок 132, квартира 17) в дохід держави судовий збір у розмірі 1930 (одна тисяча дев'ятсот тридцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Суворова

19.02.2015