Ухвала суду № 42921318, 02.03.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/282/14-к Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 11-кп/783/37/15 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Березюка О.Г., Пешкова М.І.,

при секретарях Кіндрат Р.В., Мельниченко І.С.,

з участю прокурора Ковальчука Т.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

матеріали кримінального провадження та судової справи за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2014 року, -

встановила:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, невійськовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого адміністратором у комплексі "ІНФОРМАЦІЯ_5" ФОП "ОСОБА_5", несудимого,

засуджено за ч.2 ст. 305 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст. 307 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання - вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_3 залишено попередній - заставу.

Постановлено рахувати ОСОБА_3 початок строку відбування покарання з моменту його затримання, зарахувавши в такий строк тримання під вартою з 01 по 04 грудня 2013 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з вищою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого охоронником у СПД - фізичної особи ОСОБА_6, несудимого,

засуджено за ч.2 ст. 305 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст. 307 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання - вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 залишено попередній - заставу.

Постановлено рахувати ОСОБА_4 початок строку відбування покарання з моменту його затримання, зарахувавши в такий строк тримання під вартою з 01 по 04 грудня 2013 року.

Вирішено питання з речовими доказами, документами та заходами забезпечення кримінального провадження.

Постановлено також стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1 тис. 284 грн. 78 коп.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, 30 листопада 2013 року, в м. Добродзень, Олеського повіту, Опольського воєводства, Республіки Польща, у невстановленої слідством особи, незаконно, з метою збуту придбали два пакети з таблетками рожевого кольору у формі серця вагою 179 та 181 грам та пакет з 6-ма такими ж таблетками, які згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області №3/1653 від 03 грудня 2013 року містять 12,375 грам психотропної речовини, обіг якої обмежений - 1-(4-хлорфеніл) - піперазин, що становить великий розмір.

В подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно, з метою збуту, зберігали та перевозили вищевказану речовину з м. Добродзень в Україну. 01 грудня 2013 року, близько 18 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою групою осіб, незаконно, слідуючи через митний кордон з РП в Україну автомашиною марки "БМВ Х5", р/н НОМЕР_2, через пункт пропуску "Смільниця" на території Старосамбірського району, Львівської області, перемістили через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, в передній частині нижньої білизни ОСОБА_4 два пакети з таблетками рожевого кольору у формі серця вагою 179 та 181 грам та у бардачку автомашини марки "БМВ Х5", р/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 пакет з 6-ма таблетками рожевого кольору у формі серця, після чого, близько 18 год. 05 хв., були затримані співробітниками УСБ України у Львівській області на відстані близько 1 км від лінії державного кордону України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на рішення суду подали апеляційній скарги, в яких просили скасувати вирок та закрити провадження у справі у зв'язку із невинуватістю обвинувачених.

15 грудня 2014 року обвинувачений ОСОБА_3 подав зміни до апеляційної скарги, в яких зазначає, що з вироком суду не погоджується лише в частині призначеного покарання, вважає його суворим, винесеним без врахування особи винного, всіх характеризуючих обставин, а саме, що вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України, він визнає повністю, переусвідомив всі свої дії, пов'язані із вчиненням даних кримінальних правопорушень; розуміє, що помилково легковажно ставився до небезпеки, які спричиняють препарати - таблетки екстазі, не усвідомлював, що дані таблетки є наркотичними засобами, в зв'язку із чим вирішив перевезти їх на територію України. На теперішній час зрозумів, що всі ці таблетки містять наркотичні речовини і є наркотиками, тому не хоче і не буде мати справи, які пов'язані з наркотичними та іншими забороненими препаратами.

Зазначає, що під час досудового розслідування та судового слідства в суді І інстанції підтримував позицію свого захисника, який юридично обґрунтовував її та пояснював, що досудове слідство допустило багато порушень, і що він повинен не визнавати свою вину.

Наголошує, що оскільки він не притягався до кримінальної відповідальності, то не обізнаний в юриспруденції і повністю слухав свого захисника. На теперішній час щиро розкаюється у вчиненому, бажає самостійно обирати свій захист, так як він його розуміє.

Покликається на те, що усвідомлює, що за негативні вчинки, за вчинення злочину, повинен нести покарання, однак просить суд дати йому можливість стати на правильний життєвий шлях, залишитись працювати, утримувати свою сім'ю, врахувавши пом'якшуючі обставини - що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, займається суспільно-корисною працею, працює адміністратором у комплексі "ІНФОРМАЦІЯ_5", незадовільний стан здоров'я.

Просить скасувати вирок в частині його засудження за ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України та винести новий вирок, яким призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 та ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 15 січня 2015 року подав зміни до апеляційної скарги свого захисника ОСОБА_1, в яких зазначає, що в суді першої інстанції не визнав своєї вини, оскільки підтримував хибну позицію через страх за наслідками.

Наголошує, що на даний час зрозумів, що такі погляди, яких дотримувався на досудовому слідстві та в суді, є помилковими, незаконними та безпідставними.

Зазначає, що фактично 30 листопада 2013 року в Республіці Польща йому за відповідну плату незнайомий доручив ввести на територію України два невеликі та запечатані пакети з невідомим вмістом, а на території Львівської області передати особі, яка мала його зустріти, на що він, спокусившись на матеріальну винагороду, необачливо погодився.

Покликається на те, що важке матеріальне становище сім'ї, відсутність роботи, вагітність дружини та матеріальні затрати в цьому, повістка з військкомату для відправки в зону антитерористичної операції, обіцяна за перевезення пакетів через кордон матеріальна винагорода, підштовхнули його на злочин.

Акцентує, що він усвідомив, що незнання закону не звільняє його від покарання за вчинене, а тому визнає свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України, щиро кається і просить суд врахувати та визнати пом'якшуючими обставинами те, що раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності, працює, характеризується позитивно, утримує народжену дочку та дружину, є єдиним годувальником сім'ї, одночасно доглядає і допомагає одинокому батькові - інваліду, який проживає за іншою адресою.

Вважає, що судом може бути враховано при прийняті рішення те, що ввезені ним, як виявилось таблетки з вмістом наркотичних речовин, окрім наркотику містять також і лікувальні властивості, а тому при вживанні не могли привести до критичних наслідків.

Просить змінити вирок, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та виступ їх захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги зі змінами, думку прокурора про заперечення апеляційних скарг зі змінами та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг зі змінами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у вироку доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів не проводить детальний їх аналіз і відповідно до положень ст. 404 КПК України перевіряє вирок місцевого суду лише в межах апеляційних скарг.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зі змінами від 12 червня 2009 року, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відтак, колегія суддів вважає, що призначаючи міру покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції навів, однак не в повній мірі врахував вищенаведене.

Так, колегія суддів враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, працює, має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, яка не працює, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах, стан його здоров'я.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_4, то колегія суддів приймає до уваги те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах, працює, виключно позитивно характеризується по місцю праці та проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, доглядає батька інваліда ІІІ групи та брата інваліда ІІ групи з дитинства.

Сукупність цих обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, з урахуванням особи винних, на думку колегії суддів, є підставами для застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України.

Крім цього, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України, в суді апеляційної інстанції визнали повністю та щиро розкаялись, обставини, які обтяжують покарання для обвинувачених - відсутні, як і негативні наслідки, а тому колегія суддів приходить до висновку, що останні без будь-яких істотних обмежень усвідомили протизаконність вчинених ними злочинних дій, спроможні самокритично їх оцінити і не допускати подібного в майбутньому.

Отже, колегія суддів вважає, що наведене свідчить про можливість і необхідність застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на них відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Окрім цього, звільняючи обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів бере до уваги положення п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", яким передбачено, що якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задоволити частково, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задоволити.

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначеного покарання - змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди; за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_3 засудженим на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Згідно п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди; за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_4 засудженим на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Згідно п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Галапац І.І. Березюк О.Г. Пешков М.І.