Рішення № 42921155, 25.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4750/13-ц Провадження № 22-ц/772/661/2015Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 47 Доповідач Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів РибчинськогоВ.П. та БереговогоО.Ю, при секретарі ПантелеймоновійА.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 13 січня 2015р. у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Інтер-Еко» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору : ПП «Адіс»», Жмеринської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання проекту «Обгрунтування скорочення санітарно-захисної зони для автозаправної станції ПП «Адіс» незаконним, --

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013р. ОСОБА_3. звернувся в суд з позовом до ПП «Інтер-Еко» про визнання незаконними виготовлених відповідачем проектних матеріалів «Обгрунтування скорочення санітарно-захисної зони для автозаправної станції ПП «Адіс» по вул.Київській,55 у місті Жмеринка Вінницької області». У позові зазначено, що чинним рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011р. частково задоволено позов ОСОБА_3. і заборонено діяльність вказаної вище автозаправної станції ПП «Адіс» як такої, що створює загрозу життю, здоров'ю, майну позивача та членів його сім'ї. Адже при ухваленні вказаного рішення апеляційним судом було встановлено, що ємкості для зберігання паливно-мастильних матеріалів, які використовуються вказаною автозаправною станцією, розташовані на відстані 15 метрів від належного позивачу житлового будинку, чим порушено ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», затверджені наказом Держбуду України від 18.07.2001р. № 145. Цим же рішенням вжито невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, а також майну ОСОБА_3. та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення зазначених ємкостей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм.

Позивач посилається на те, що ПП «Адіс» усіляко ухиляється від виконання даного рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011р. Зокрема, на замовлення ПП «Адіс» (з метою обгрунтування допустимості розміщення зазначених ємкостей для зберігання паливно-мастильних матеріалів на відстані 15 метрів від житла позивача, тобто там, де вони фактично продовжують перебувати) приватним підприємством «Інтер-Еко» було розроблено проект «Обгрунтування скорочення санітарно-захисної зони для автозаправної станції ПП «Адіс»» (т.1 а.с. 72-165). Вважаючи, що цим порушуються його права та інтереси, ОСОБА_3. просив визнати вказаний проект незаконним.

За клопотаннями ОСОБА_3, заявленими в ході розгляду справи в суді першої інстанції, до участі в ній в якості відповідача було притягнуто приватне підприємство «Інтер-Еко», а також Жмеринську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Також за заявами громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які вважають, що рішення суду може стосуватися їх інтересів, вони були притягнуті до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Рішенням Вінницького міського суду від 13.01.2015р. ОСОБА_3. у задоволенні позову було відмовлено. Цим же рішенням з ОСОБА_3. стягнуто на користь приватного підприємства «Інтер-Еко» 13300грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

ОСОБА_3 У своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи, наведені в обгрунтування заявлених вимог, проігнорував нормативні акти, на які посилався позивач, не з'ясував дійсні обставини справи, порушив норми процесуального права і невірно застосував норми матеріального права. Також вважає, що розмір стягнутої з нього суми відшкодування витрат відповідача на правову допомогу є надмірно великим.

Належним чином повідомлені представники ПП «Адіс» та Жмеринської міської ради в суд апеляційної інстанції не з'явилися з невідомих причин. Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка за таких обставин не перешкоджає розгляду справи в апеляційному суді.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3. та його представник ОСОБА_6. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Треті особи ОСОБА_4. та ОСОБА_5. вважають, що апеляційна скарга ОСОБА_3. має бути задоволена.

Адвокат ОСОБА_7, який представляє інтереси ПП «Інтер-Еко», просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, заперечень і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав :

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що сам по собі проект «Обгрунтування скорочення санітарно-захисної зони для автозаправної станції ПП «Адіс» по вул.Київській,55 у місті Жмеринка Вінницької області», виготовлений на замовлення відповідача - ПП «Адіс», не може зачіпати права позивача. При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказаний проект ще не покладений в основу будь-якого рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яким позивач обмежувався б у використанні належної йому по праву власності земельної ділянки, тощо.

Колегія суддів не бере до уваги долводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції нібито безпідставно не взяв до уваги посилання позивача на порушення відповідачем при виготовленні зазначеного проекту цілої низки нормативних актів. Адже посилання на невідповідність чинному законодавству висновків, зазначених у вказаному проекті, може бути використано ОСОБА_3. у іншій справі, в разі, якщо його права та інтереси будуть реально порушені відповідним органом, уповноваженим на вчинення таких дій.

Посилання позивача на те, що у зв'язку з наявністю вказаного проекту ускладнилось виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011р, не заслуговують на увагу, оскільки дане питання може бути предметом розгляду в іншій справі, пов'язаній з оскарженням неправомірних дій чи бездіяльності державного виконавця чи органів та посадових осіб відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування, тощо. Про це ж зазначалося в раніше постановленій у даній справі ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014р (т.4 а.с. 55-56).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а фактично лише повторюють зміст позовних вимог.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що стягнута з позивача на користь ПП «Інтер-Еко» сума відшкодування витрат на правову допомогу є надмірно великою. Адже з розрахунку суми гонорару за надану відповідачу правову допомогу адвокатом ОСОБА_7 (т.4 а.с.69) вбачається, що на участь у даній справі і на виготовлення процесуальних документів адвокатом витрачено 35 годин. Перевіривши зазначене, колегія суддів вважає підтвердженою його участь в судових засіданнях протягом п'яти годин. Також колегія суддів вважає, що для підготовки зазначених ним процесуальних документів було достатньо трьох годин. Тобто, загальний час, витрачений адвокатом у даній справі - вісім годин.

Таким чином, згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» граничний розмір відшкодування витрат на правову допомогу у даному випадку має становити :

40% x (8 x 1147грн ( мінімальна заробітна плата)) = 3670грн.

Згідно ст.309 ЦПК України зазначене є підставою для зміни оскаржуваного рішення у цій частині.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.84, 88, 209, 218, 303, 304, 305ч.2, 307ч.1 п.3, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 13 січня 2015р. у даній справі змінити.

Зменшити розмір компенсації витрат на надання правової допомоги, стягнутої з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства «Інтер-Еко», з 13300грн. до 3670грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :