Ухвала суду № 42919580, 25.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/1192/15 Головуючий у 1 інстанції Пирогова Л.В.

Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства "Селидіввугілля" на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Селидіввугілля", третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП "Селидіввугілля", про відшкодування моральної шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві.

В позові зазначав, що він перебував в трудових відносинах з підприємством ДП "Селидіввугілля" ВП "Шахта "1/3 Новогродівська". 08.10.2013 р. під час виконання ним трудових обов'язків, з ним стався нещасний випадок, у зв'язку з чим він отримав травму на виробництві - ЗЧМТ,СГМ, закритий перелом Д X хребта, забій грудного відділу хребта, за наслідками якої було складено акт за формою Н-1 № 20 від 18.10.2013 р. Первинно МСЕК 21.05.2014 р. йому було встановлено 20 % втрати професійної працездатності. Вказані обставини спричинили йому моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило йому нормальні життєві стосунки, які потребують додаткових зусиль для організації його життя.

Посилаючись на зазначене просив суд стягнути з ДП "Селидіввугілля" на його користь моральну шкоду у розмірі 24360,00 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 17 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Селидіввугілля" на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 гривень.

Стягнуто з ДП "Селидіввугілля" судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. на користь держави.

У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДП "Селидіввугілля" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону виконано у повному обсязі.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що моральна шкода була завдана позивачу внаслідок отримання травми на виробництві, що спричинило втрату 20% працездатності, при цьому позивач зазнав великих переживань з цього приводу, суттєвого порушення звичного та установленого способу життя, оскільки потребує постійного лікування.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Законом України від 23.02.2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності" із закону виключені норми (абзацу четвертого статті 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34), які передбачили обов'язок Фонду щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим, які отримали трудове каліцтво, або професійне захворювання.

Отже на даний час норми вказаного Закону, які покладали на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відсутні.

Виходячи зі змісту п.5 Рішення Конституційного суду України від 08.10.2008 року, скасування права застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності" не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України й ст. 237-1 КЗпП України їм надане право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника підприємства роботодавця або уповноваженого ним органа. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку й професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

У п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться у разi, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ДП "Селидіввугілля" ВП "шахта 1/3 Новогродівська". Працював в якості прохідника V розряду дільниці ГКР.

08.10.2013р. при виконанні трудових обов'язків позивач отримав травму. По даному факту було проведено розслідування і складений акт про нещасний випадок на підприємстві, пов"язаний з виробництвом №20 від 18.10.2013р. Довідкою МСЕК м. Красноармійськ від 21.05.2014р. ОСОБА_3 вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності з 21.05.2014р. по 01.06.2015р.

Отже, між позивачем і відповідачем виникли цивільно-правові відносини по відшкодуванню моральної шкоди, викликаної трудовим каліцтвом внаслідок небезпечних умов виробництва при виконанні трудових обов'язків, які трансформувалися з відносин щодо роботи в умовах праці, безпеку якої в порушення закону не забезпечив відповідач. Таким чином, факт заподіяння моральної шкоди, є доведеним.

Таким чином обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві законом покладено на підприємство, де працював позивач.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Суд не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням нещасного випадку, оскільки актом про нещасний випадок на виробництві №20 від 18 жовтня 2013 року встановлено такий факт.

Доводи скарги відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не може бути підтверджений лише наданими до суду позивачем актом про нещасний випадок та довідкою МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Інший довід апеляційної скарги полягає в тому, що у нещасному випадку є вина і самого працівника ОСОБА_3, оскільки він допустив порушення правил техніки безпеки, а тому підприємство не повинно відшкодовувати моральну шкоду.

Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді, оскільки з матеріалів справи видно, що суд першої інстанції при вирішенні спору врахував відповідні правові норми щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди - з огляду на обставини даної справи та з урахуванням наявності вини як підприємства, так і потерпілого у настанні нещасного випадку. Тому суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 частково, стягнувши не вказану позивачем моральну шкоду в розмірі 24 360,00 грн., а 6 000 грн.

Згідно зі ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки воно відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308,312,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Селидіввугілля" - відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 листопада 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: