Ухвала суду № 42919440, 17.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/987/15 Головуючий у 1 інстанції: Руденко Л.М.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Кочеткової І.В., суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2014 року у справі за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення, -

В С Т А Н О В И Л А:

08.11.2013р. ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» звернулося до ОСОБА_2, ОСОБА_4 з позовом про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення, посилаючись на те, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_2, є абонентами ОКП „Донецьктеплокомуненерго" в м. Слов'янськ та користуються послугами з опалення, однак не оплачують їх вартість, що порушує право позивача на отримання плати за надані послуги з теплопостачання у встановлений законодавством строк. Тому позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за послуги з опалення за період з 01.05.2013р. по 01.10.2013р. в сумі 6743грн.71коп., втрати від інфляційних процесів - 130 грн. 91 коп., 3% річних - 323 грн.21 коп.; витрати на оплату судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» структурний підрозділ «Єдиний розрахунковий центр» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за спожиті послуги з опалення у розмірі 6743,71 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» втрати від інфляційний процесів у сумі 130грн. 91 коп., 3% річних у сумі 323 грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 114 грн.70 коп.

На вказане рішення ОСОБА_2, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись

на необґрунтованість судового рішення, неправильне встановлення судом дійсних обставин

справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просять його скасувати та ухвалити нове рішення.

Сторони у справі, повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з»явились, надіславши заяви про розгляд справи у їх відсутності, у зв»язку з чим у відповідності до ст. 305 ЦПК України колегія розглянула справу за їх неявки.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що він є доведеним на підставі наданих позивачем доказів, згідно з якими позивач надав відповідачам послуги з опалення, які останні не сплатили у періоді з 01.05.2010р. по 01.10.2013. у сумі 6743грн. 71 коп., тому мають також сплатити інфляційні втрати та 3 % річних на вказану суму у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Колегія погоджується з цими висновками суду як такими, що грунтуються на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.

Зі змісту статей 156, 162 ЖК України випливає, що власник житлового приміщення та члені його родини, які не є співвласниками, але зареєстровані та мешкають у належному власнику приміщенні, користуються цим приміщенням та комунальними послугами, які до нього постачаються, нарівні з власником житла, тому несуть рівні зобов»язання і щодо сплати витрат за комунальні послуги, якщо це питання не узгоджено між ними іншим чином, про що укладається відповідний договір.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 зареєстрований та мешкає в ній як член родини власника.

До будинку АДРЕСА_2 теплопостачання здійснюється ВО «Слов»янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго», що випливає з договору № 19 від 14.10.2008р. «Об условиях предоставления услуг централизованного отопления и обеспечения горячей водой», укладеного між позивачем як виробником теплової енергії для багатоквартирного житлового фонду та ЖЕК № 1 як виконавцем, на утриманні якого перебуває цей житловий фонд ( а.с. 8-10).

На виконання умов цього договору між його сторонами складено Акт про включення опалення у будинку АДРЕСА_2.

Отже, багатоквартирний будинок, у якому знаходиться квартира, де мешкають відповідачі, приєднаний до централізованої мережі теплопостачання.

За умовами п. 2.2.1 вказаного договору Виконавець (ЖЕК № 1) повинен забезпечити укладення договорів зі споживачами послуг виробника, зокрема, і з відповідачами.

З матеріалів справи вбачається і на цьому наголошують відповідачі, що договору ані з виробником теплової енергії, ані з виконавцем в особі ЖЕКу про надання послуг з централізованого опалення до їх квартири не мається, тому у них відсутній обов»язок сплачувати послуги позивача.

Проте, суд обґрунтовано вказував, що між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуги з централізованого опалення, оскільки позивач фактично надавав відповідачам послуги з теплопостачання, а відповідачі використовували дану послугу для задоволення власних потреб, а для оплати цієї послуги був відкритий особовий рахунок № 062896.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд не прийняв до уваги, що відповідачі від на-

дання їм послуг з опалення відмовились, про що сповістили позивача своїм листом ще у 2011р., що також виключає їх зобов»язання по сплаті таких послуг.

Однак, з»ясовано, що, спрямувавши таку заяву до позивача, відповідачі у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку, який їм було роз»яснено у письмовій відповіді на лист, не здійснили відключення від системи централізованого опалення, у зв»язку з чим позивач продовжував надавати свої послуги до їх квартири (а.с. 28).

Протягом періоду з 01.05.2010р. по 01.10.2013рр., в який відповідачі отримували, але не сплачували послуги позивача, скарг з приводу ненадання чи надання послуг неналежної якості позивачем від відповідачів не надходило.

Згідно ч. 1 п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення ..." № 630 від 21 липня 2005р. розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць: плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.ст. 68, 156, 162 ЖК України, як власник квартири, так і члени його родини, які не є власниками, але зареєстровані та проживають у цій квартирі, несуть солідарний обов»язок по оплаті комунальних послуг, якщо інші відносини між ними щодо такої сплати не врегульовані договором.

З матеріалів справи не вбачається та відповідачі не вказували, що між ними існує будь-яка угода щодо оплати комунальних послуг, тому колегія вважає, що суд обґрунтовано поклав на відповідачів солідарний обов»язок щодо сплати послуг з централізованого опалення.

Що саме на споживачах полягає обов»язок сплачувати послуги з теплопостачання слідує, зокрема, із договору № 19 від 14.10.2008р., в пункті 4.1 якого зазначено, що за надані послуги споживач сплачує вартість отриманих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на розрахунковий рахунок виробника, та отримані кошти є доходом виробника.

В пункті 4.2 цього ж договору зазначено, що виробник самостійно веде облік оплати за поставлену теплову енергію, заборгованості споживачів, облік пільг і надання субсидій, а також самостійно виконує стягнення заборгованості, в тому числі і в судовому порядку.

Розмір заборгованості відповідачів підтверджується витягом з особового рахунку № 062896, на якому обліковується нарахування за спожиту теплову енергію, оплати споживача та залишок заборгованості, з якого видно, що заборгованість відповідачів за період з 01.05.2010р. по 01.10.213р. складає 6743,71 грн., а жодної оплати за цей період споживачі не здійснили ( а.с. 4-6).

При цьому, при здійсненні розрахунку позивачем враховано, що у квартирі відповідачів зареєстровано особу, яка користується пільгою «Діти війни» щодо оплати 25 % пільгової площі у розмірі 31,50 кв. м, а також здійснено розрахунок з урахуванням визначених виконкомом Слов»янської міської ради тарифів на послуги з теплопостачання, що надаються ВО «Слов»янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» для населення, та знятих показів будинкового лічильника ( а.с. 44-50).

Доводи апелянтів про те, що позивачем неправильно визначено площу будинку, і тому неправильно здійснено розрахунок сплати за послуги з опалення, є неспроможними, оскільки позивачем враховувалась загальна площа будинку з урахуванням її змін у певному періоді від 2 737,5 кв. м станом на 2000 рік до 2265,03 кв. м станом на 01.11.2012р, що стало можливим через відключення ряду квартир від центрального опалення ( а.с. 44, 45, 100).

Правильними є і висновки суду щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності до вказаного періоду заборгованості, оскільки строк позовної давності був перерваний поданням до суду у травні 2011р. заяви про видачу судового наказу, який був виданий судом 17 червня 2013р., але скасований за заявою відповідачів ухвалою суду від 19.07.2013р. ( а.с. 7).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми.

Вищий спеціалізований суд України своїм листом від 13.04.2011р. (п.8), аналізуючи ст. 625 ЦК України вказує, що наслідки простроченого грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають захистом майнового інтересу, який полягає в компенсації матеріальних витрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів і отримання компенсації від боржника за використання утриманих ним грошових коштів, які підлягали до сплати кредитору.

Таким чином, суд обґрунтовано стягнув з боржника також нараховані втрати від інфляції у сумі - 130грн. 91коп. та 3% річних у сумі 323 грн. 21 коп., визначивши загальний розмір заборгованості як суму складових: суму основного боргу + загальний розмір інфляційних нарахувань + 3% річних = 7197 грн. 83 коп., а також стягнув сплачений судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.

Враховуючи, що відповідачам при поданні апеляційної скарги було відстрочено сплату судового збору до постановлення судового рішення за їх апеляційною скаргою, яку колегія визнає необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню, з апелянтів слід стягнути судовий збір в доход держави за подання апеляційної скарги у сумі 121,80 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, ,314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2014 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі по 60,90 грн. з кожного на наступні реквізити: банк одержувача - ГУДКСУ в Запорізькій області, одержувач - УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, код одержувача - (код за ЄДРПОУ) 38025409, код банку одержувача (МФО) - 813015, рахунок одержувача - 31218206780007, призначення платежу - судовий збір, код суду - 02891457.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Маловічко С.В.

Воробйова І.А.