Рішення № 42918836, 26.02.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3585/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю представника позивача Тітова В.А., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ „Райффазен Банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк, позивач) у травні 2014 року звернувся до суду з позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, 29.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_6 укладена Генеральна кредитна угода №014/17-22/633, в рамках якої укладено Кредитний договір №014/17-22/633/1 від 29.04.2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 130000,00 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 14,75% річних строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до графіку погашення (Додаток №1 до цього договору). Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав повністю. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки №014/17-22/633/3 від 29.04.2008 року з поручителем ОСОБА_2, яка зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором по борговим зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору. Крім цього було укладено договір іпотеки №014/17-22/633/2 від 30.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1345, укладений з ОСОБА_6, який надав в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок по АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 6.5 кредитного договору банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом, штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору. У зв'язку з неможливістю належно виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 неодноразово вирішувалися питання щодо реструктуризації існуючої заборгованості шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору, однак проведені банком реструктуризації за кредитним договором та їх умови не були виконані позичальником у встановлені строки. Станом на 12.05.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 54598,99 доларів США (що в гривневому еквіваленті складає 633643,14 грн., в тому числі: основна заборгованість по тілу кредиту - 47983,70 доларів США ( що еквівалентно 556870,03грн.), заборгованість по несплаченим відсоткам складає 3710,98 доларів США (що еквівалентно 43067,41 грн.), пеня нарахована за несвоєчасне погашення кредиту складає 498,11 доларів США (що еквівалентно 5780,76 грн.), пеня за несвоєчасне погашення відсотків складає 2406,20 доларів США (що еквівалентно 27924,94 грн.). При цьому пеня обчислена відповідно до п.9.1 кредитного договору в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. З метою досудового врегулювання спору банк на підставі п.5.4,6.5 кредитного договору та договору поруки, надіслав відповідачам письмову вимогу №140-9-2-00/19-7 від 02.04.2014 року про погашення заборгованості за кредитним договором, яка не була виконана, тому позивач змушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідачів в солідарному поряду нараховану заборгованість станом на 12.05.2014 року на загальну суму 633642,14 грн.,( еквівалент 54598,99 доларів США) та понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 3654,00 грн.

У вересні 2014 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому додатково послався на норми законодавства, що регулюють питання використання іноземної валюти при отриманні фінансовою установою банківської та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та на роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові Пленуму від 30.03.2012 року №5, викладені в п.12, щодо стягнення коштів в іноземній валюті в разі надання кредиту в іноземній валюті. Тому просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 54598,99 доларів США та судовий збір в сумі 3654,00 грн.

У жовтні 2014 року позивач знову подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій послався на те, що після відкриття провадження у справі позичальником ОСОБА_2 було здійснено часткове погашення, у зв'язку з чим змінилася сума заборгованості за кредитним договором. Станом на 10.10.2014 року загальна сума заборгованості становить 30472,68 доларів США, в т.ч. основна сума по тілу кредиту - 26583,94 доларів США, заборгованість по несплаченим відсоткам - 714,74 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2507,92 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 666,08 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

У січні 2015 року позивач остаточно визначився з позовними вимогами та послався на те, що позичальником знову було здійснене часткове погашення кредиту і залишок заборгованості за кредитним договором станом на 28.01.2015 року складає 3185,04 доларів США, в т.ч. основна заборгованість по тілу кредиту - 0,00 доларів США, заборгованість по несплаченим відсоткам - 11,04 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2507,92 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 666,08 доларів США , яку й просив стягнути з відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Тітов В.А. підтримав уточнений позов від 28.01.2015 року та просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу за відсотками в розмірі 11,04 доларів США, а також нараховану пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 2507,92 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 666,08 доларів США, яка нарахована відповідно до умов укладеного кредитного договору, саме в розмірі 0,1% від суми простроченої кредитної заборгованості та відсотків за кожен день прострочення.

Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 25.02.2015 року позичальником внесено останню суму заборгованості по відсоткам, а саме 11,04 доларів США, що підтверджується квитанцією, яку він долучив до матеріалів справи. Щодо стягнення з відповідачів пені, то просив відмовити в її стягненні, посилаючись на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013, в якому зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Багато банків ідуть на поступки при погашенні позичальником суми заборгованості за кредитом та відсотками і відмовляються від стягнення штрафних санкцій. Кредит надавався до травня 2015 року, а відповідач на сьогоднішній день вже повністю розрахувався перед банком за кредитним договором, тому вважає стягнення пені буде несправедливим.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявку суду не повідомила.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і наявності підстав для його часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що 29 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_6 було укладена Генеральна кредитна угода №014/17-22/633, в рамках якої укладено Кредитний договір №014/17-22/633/1 від 29.04.2008 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 130000,00 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі14,75% річних строком на 84 місяців та з погашенням відповідно до графіку погашення, який є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою №1 від 23.12.2009 року до кредитного договору сторони домовилися про наступне: тимчасово, на період з 28.12.2009 року по 30.06.2010 року, зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту до розміру 0,00 доларів США, а починаючи з 01.07.2010 року змінили строк решти щомісячного платежу в сумі 1091,06 доларів США відповідно до графіка погашення, що є додатком №1 до цієї угоди. Станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті кредиту становить 122216,89 доларів США, заборгованість, строк сплати якої настав, складає 19420,71 доларів США. На підставі цієї угоди з 28 грудня 2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому змінюється зміна строку погашення заборгованості, яке не супроводжується видачею кредитних коштів, що підтверджується копіями генеральної кредитної угоди №014/17-22/633 від 29.04.2008р., копією кредитного договору №014/17-22/633/1 від 29.04.200р.до генеральної кредитної угоди, копією додаткової угоди №1 від 23.12.2009 року, копією додаткової угоди №2 від 29.12.2009 року, копіями додатків до них.

Судом також з'ясовано, що в якості забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки №014/17-22/633/3 від 29.04.2008 року з поручителем ОСОБА_2, яка зобов'язалася солідарно відповідати перед кредитором по борговим зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору., що підтверджується письмовими доказами.

Пунктом 5.1 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

В пункті 9.1 кредитного договору передбачено: за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього договору, позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.4 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний достроково здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, визначених договором, у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова у станова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як встановлено судом, позичальник свої зобов'язання по кредитному договору виконував неналежним чином, у зв'язку з чим на час звернення позивача до суду з цим позовом станом на 12.05.2014 року мав наступну заборгованість: по тілу кредиту - 47983,70 доларів США ( що еквівалентно 556870,03грн.), по несплаченим відсоткам - 3710,98 доларів США (що еквівалентно 43067,41 грн.), зі сплати пені, нарахованої за несвоєчасне погашення кредиту - 498,11 доларів США (що еквівалентно 5780,76 грн.), з нені за несвоєчасне погашення відсотків - 2406,20 доларів США (що еквівалентно 27924,94 грн.), що підтверджується розрахунком, не ос пореним відповідачами.

На протязі розгляду справи відповідач ОСОБА_2 здійснював погашення нарахованої заборгованості по тілу кредиту та відсоткам і станом на 28.01.2015 року його заборгованість за кредитним договором становила по тілу кредиту - 0,00 доларів США, по несплаченим відсоткам - 11,04 доларів США. Крім цього позивачем нарахована пеня: за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 2507,92 доларів США та за несвоєчасне погашення відсотків - 666,08 доларів США за період з 28.10.2013 року по 09.10.2014 року., у зв'язку з цим позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог.

Проте на день ухвалення рішення у цій справі відповідачем остаточно було погашено заборгованість по відсоткам на суму 11,04 доларів США, що підтверджується квитанцією №ОВМТ73236 від 25.02.2015 року.

З урахуванням цього, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по відсоткам в розмірі 11,04 доларів США задоволенню не підлягають, тому в цій частині позову слід відмовити за відсутності боргу на день ухвалення рішення..

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як видно з розрахунку заборгованості, позивач нарахував пеню в межах річного строку звернення до суду.

Ніким із учасників процесу не заперечується, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином, тому Банк відповідно до умов п.9.1 договору мав право за порушення строків повернення кредиту та відсотків нарахувати пеню.

Представником відповідача ОСОБА_3 також не заперечується факт неналежного виконання відповідачами умов кредитного договору та договору поруки, проте він вважав, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності за вимогами про стягнення пені, а крім цього її нарахування не відповідає положенням ч.3 ст.509 та 627 ЦК України щодо засад розумності і справедливості у зобов'язаннях, тому просив в позові відмовити.

Втім суд не погоджується з представником відповідача щодо порушення позивачем спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, оскільки вона нарахована в межах річного строку звернення до суду, а тому не є пропущеною.

Також суд вважає такими, що не заслуговують на увагу твердження представника відповідача щодо відмови позивачу в позові з підстав порушення к банком засад розумності і справедливості щодо вимог про стягнення пені, враховуючи, що на час звернення до суду та подачу уточнюючої позовної заяви від 13.10.2014 року нарахована сума пені не перевищувала суми заборгованості за тілом кредиту, яка становила 26583,94 доларів США, а заборгованість по несплаченим відсоткам складала - 714,74 доларів США.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року, в розділі 3.2 якого зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що позичальником на час ухвалення рішення по справі було остаточно погашено залишок заборгованості по відсоткам в сумі 11,04 доларів США, суд вважає це істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів про негативні наслідки для нього через прострочення виконання зобов'язання, суд вважає можливим за відсутності заборгованості за кредитом на день ухвалення судового рішення зменшити розмір пені відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України до 500,00 доларів США, яка буде справедливою сатисфакцією за порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та не буде непомірним тягарем для позичальника та поручителя.

Отже, з урахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: в частині солідарного стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у розмірі 500,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.02.2015 року еквівалентно 14023,00 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України керується тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

При визначенні розміру присуджених судових витрат, а саме судового збору, суд враховує положення ст.ст. 82, 88 ЦПК України, застосовує роз'яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", відповідно до яких з урахуванням часткового задоволення позову та застосуванню вимоги пропорційності присудження судових витрат, приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 573,68 грн., по 286,84 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 10,11, 57-60, 62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 554, 599, 612, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ „Райффазен Банк Аваль" до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) , на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ „Райффазен Банк Аваль (р/р №290941364 в ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 23794014, МФО 313827) за кредитним договором № 014/17-22/633/1 від 29.04.2008 року пеню в розмірі 500 (п'ятсот) доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ „Райффазен Банк Аваль" судовий збір в сумі 573,68 грн., по 286,84 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:З. П. Пустовіт