Ухвала суду № 42918605, 20.02.2015, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/260/15-ц

Провадлженя по справі № 4-с/305/3/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2015 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ємчук В. Е.

секретаря - Орос С.Ю.

державного виконавця - Гудем"юка І.П.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів скаргу ОСОБА_1, як представника за дорученням в інтересах ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, як представник за дорученням в інтересах ОСОБА_3 звернулася в суд зі скаргою на дії державного виконавця.

Зміст скарги зводиться до того, що 03.12. 2012 року, Рахівським районним судом розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Відділ архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства Рахівської РДА про зобов'язання вчинити певні дії.

Вимоги ОСОБА_3 задоволено - зобов'язано відповідача ОСОБА_4 здійснити перебудову даху зі зміною напрямків схилу даху не в сторони, в тому числі сторони позивача, а вперед і назад (схил криші в бік дороги).

17.10. 2013 року, апеляційний суд Закарпатської області, вищевказане рішення Рахівського районного суду, залишив без змін.

11.06. 2014 року, колегія суддів судової палати Вищогоспеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення Рахівського районного суду та ухвалу апеляційного суду від 17.10. 2013 року залишила без змін.

27.11. 2013 року, старшим державним виконавцем відділу ДВС Рахівського РУЮ - ОСОБА_5, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.03. 2014 року, державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, 19.08. 2014 року, винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.

23.01. 2015 року, державний виконавець відділу ДВС ОСОБА_5, виніс постанову про повернення виконавчого документа без виконання на тій підставі, що 12.09. 2014 року, на адресу місця проживання стягувача направлено лист відносно надання пропозиції щодо організації, які можуть здійснити перебудову даху та авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, а представник стягувача - відмовилася від надання таких пропозицій та авансування витрат на їх проведення у зв2язку з чим, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження.

Державний виконавець Гудем"юк І.П., приймаючи рішення про повернення йому виконавчого листа без виконання не вжив віх заходів, передбачених законом для виконання судового рішення, не залучив на платній основі суб'єктів господарювання а звернувся до стягнувача з пропозицією надати пропозицію щодо залучення суб'єктів господарювання та проавансувати роботи.

На підставі наведеного, просить визнати дії державного виконавця відділу ДВС Рахівського РУЮ - ОСОБА_5 що виявилися у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.01. 2015 року неправомірними та зобов'язати його прийняти виконавчий лист до виконання та виконати рішення суду. Стягнути з відділу ДВС Рахівського РУЮ на її користь судові витрати.

В судовому засіданні, скаржниця ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_6, скаргу підтримали з підстав, наведених в ній, просять суд вимоги скарги задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 показала суду, що в листі відділу ДВС від 12.09. 2014 року, не було взагалі нічого вказано про необхідність авансування виконавчих дій, і в іншому порядку, державний виконавець не інформував її так само і її довірителя про необхідність проведення авансування виконавчих робіт. Ні ОСОБА_3, ні вона, нічого не мали проти того, щоб провести авансування робіт з перебудови даху, однак державним виконавцем не було поставлено перед ними питання проведення такого авансування.

Державний виконавець відділу ДВС Рахівського РУЮ, - ОСОБА_5, в судовому засіданні доводи та вимоги скарги не визнав з підстав, наведених у запереченні. Таки згідно поданого заперечення, державним виконавцем вживалися всі заходи, необхідні для виконання судового рішення. Так 24.02. 2014 року, винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 340 гривень; 17.03. 2014 року, винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі - 680 гривень; 14.01. 2015 року, направлено подання до Рахівського РВ УМВС про притягнення до відповідальності боржника ОСОБА_4 за ст. 382 КК України.

Державним виконавцем вживалися й інші заходи примусового виконання рішення суду - встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, оголошення розшуку.

Також державним виконавцем були вжиті заходи щодо організації виконання рішення відповідно до повноважень, наданих законом, в частині залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання - будівельних організацій ПАТ "Верховина", ТзОВ "АСТ", ПП "Портал", ТзОВ "Вест-ост-інвест", КП "Карпатбуд СВ", КП "Рахівкомунсервіс".

Залучення суб'єктів господарювання до проведення виконавчих дій - є витратами виконавчого провадження та здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України.

У зв'язку з відсутністю коштів в Державному бюджеті України для здійснення витрат для організації проведення виконавчих дій, державним виконавцем вжито заходи щодо організації виконання шляхом залучення коштів авансового внеску стягнувача. 03.03. 2014 року, державним виконавцем надіслано лист до певних організацій з пропозицією надати перелік інших організацій, які можуть здійснити виконання робіт та авансування витрат виконавчого провадження.

12.09. 2014 року, державним виконавцем направлено до будівельних організацій лист з пропозицією здійснити перебудову даху зі зміною напрямків схилу та наданням кошторисної вартості виконання таких робіт.

12.09. 2014 року, на адресу ОСОБА_3 направлено лист з пропозицією надання інших підприємств які можуть здійснити перебудову даху зі зміною напрямків його схилу та з повідомленням про необхідність авансування витрат виконавчого провадження.

19.09. 2014 року, представником стягувача - ОСОБА_3 - ОСОБА_1 пред'явлено до відділу ДВС заяву згідно якої, остання відмовилася надати будь-який перелік організацій та здійснити авансування витрат.

Таким чином стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

У зв'язку з чим, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а останній має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

З вищевказаних обґрунтувань, державний виконавець просить у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконання відділу ДВС Рахівського РУЮ, перебувало виконавче провадження № 40908747 від 27.11. 2013 року з виконання виконавчого листа Рахівського районного суду від 19.11. 2013 року по справі № 709/1062/2012 про зобов'язання ОСОБА_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перебудову даху зі зміною напрямку схилів даху не в сторони, в тому числі у сторони позивача, а в перед і назад (схил криші в бік дороги). Стягувачем за вказаним виконавчим провадження є ОСОБА_3.

23.01. 2015 року, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягнувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону "Про виконавче провадження".

За змістом м п. 4 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснювалося частково, повертається стягувачеві у разі якщо, зокрема стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, авансування яких передбачено законом "Про виконавче провадження", незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно ст. 41 Закону "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) стягнутих з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 3) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

У відповідності до ст. 42 Закону "Про виконавче провадження", з метою забезпечення провадження виконавчих дій, стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття її частини, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, вказаними нормами передбачено тільки право а не прямий обов'язок стягувача проведення авансових витрат на організацію та проведення виконавчих дій і таке проводиться стягувачем за погодженням з державним виконавцем.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа від 23.01. 2015 року, стягувачу було направлено лист від 12.09. 2014 року відносно надання пропозицій щодо організацій, які можуть здійснити перебудову даху та авансування витрат на організацію проведення виконавчих дій. Стягувача також попереджено про повернення йому виконавчого документа. У зв'язку з ненаданням стягувачем пропозицій щодо організацій, які можуть здійснити перебудову даху та не авансування витрат на організацію проведення виконавчих дій, виконавчий лист повернуто стягувачу. Державний виконавець і сам вказує на відмову стягувача від авансування проведення виконавчих дій.

Натомість, як вбачається із заяви - відповіді представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 від 19.09. 2014 року, останні не надали пропозиції відносно організацій, які можуть здійснити перебудову даху, позиції з приводу авансування виконавчих дій в заяві не наведено. Між тим, як вказує сама скаржниця, в листі відділу ДВС не було жодного слова вказано про проведення її довірителем ОСОБА_3, як стягувачем, будь-яких авансових платежів виконавчого провадження. Крім того, державним виконавцем не представлено суду лист від 12.09. 2014 року, в якому би було вказано стягувачу здійснити авансування виконавчих дій.

З наведеного, суд констатує, що авансування витрат на організацію виконавчих дій не було погоджено державним виконавцем зі стягувачем, як вимагає це ст. 42 Закону "Про виконавче провадження", і вказана норма є єдиною підставою для проведення такого авансування.

Натомість, як встановлено судом, не узгодивши питання авансування витрат зі стягувачем, державний виконавець виносить постанову про повернення виконавчого листа з підстав нездійснення останнім авансування витрат, що дає суду достатні підстави вважати вказану підставу повернення виконавчого листа без виконання безпідставною а постанову про таке повернення неправомірною.

ОСОБА_7 "Про виконавче провадження" (ст. 42), чітко встановлює, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, - і за її межами.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 387 ЦПК України імперативно визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи, встановлені судом обставини, суд вважає, що скаргу слід задовольнити.

Щодо вирішення судом витання стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Пункт 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02. 2014 року № 6, встановлено, що ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Поряд з цим, з заявником надано суду квитанцію № НОМЕР_1 від 06.02. 2015 року з якої слідує, що за подання даної скарги до суду, заявник сплатив судовий збір сумі 73,08 гривень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається у випадку внесення судового збору в більшому розмірі ніж передбачено законодавством.

Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено сплати судового збору за подання скарги, суд вважає, що заявнику слід повернути сплачений ним судовий збір, однак не стягнути з відділу ДВС.

Керуючись ст. ст. 383- 387 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, як представника за дорученням в інтересах ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області на дії державного виконавця - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області - ОСОБА_5, які виявилися у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.01. 2015 року та зобов'язати державного виконавця прийняти виконавчий лист до виконання та виконати рішення суду.

Повернути ОСОБА_1, мешканці с. Богдан, вул. І. Франка, буд. 124 Рахівського району Закарпатської області з р/р 31212206700211, МФО 812016, ЄДРПОУ 37862638 зайво сплачений судовий збір у сумі 73,08 гривень, згідно квитанції № НОМЕР_1 від 06.02. 2015 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Закарпатської області через Рахівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Ємчук В.Е.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Ємчук В.Е.