Рішення № 42916866, 10.02.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/15346/14-ц

2/643/449/15

10.02.2015 Московський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді - Марченко О.М.

при секретарі - Накеурі І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Сіті Лайф 2000» про визнання укладеним трудового договору між ОСОБА_1 та ТОВ « Сіті Лайф 2000», про стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

До суду 10.10.2014 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ « Сіті Лайф 2000» про визнання укладеним трудового договору між ОСОБА_1 та ТОВ « Сіті Лайф 2000» стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив, що ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» самостійно не виконували роботи по зносу та кронуванню аварійних дерев, а уклала договір з ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж», на підтвердження чого надав договір підряду між ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» та ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж». Крім того, вказував, що позивач не перебував у трудових відносинах з ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000», та ніяких робіт по замовленню ТОВ «СІТІ ЛАЙФ 2000» не виконував.

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які повідомили ті-ж факти, що зазначені в обґрунтуванні позовної заяви, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він 16 січня 2011 року був прийнятий на посаду звальщика лісу в ТОВ «Сіті Лайф 2000» шляхом подання заяви на ім'я директора товариства про прийом на посаду звальщика лісу, проте вказаної заяви матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Матеріали справи містять протоколи доручень на виконання робіт та акти виконаних робіт форма КБ-2в, надані позивачем на підтвердження факту наявності між сторонами трудових відносин .

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до ч.2 ст.24 КЗпП України, Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення ОСОБА_1 повинен був дотриматись умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме писати заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Натомість, в судовому засіданні позивач не надав суду доказів того, що він писав заяву про прийняття на роботу, та надавав відповідачу трудову книжки та інші документи. Матеріали справи свідчать, що наказ про прийняття на роботу позивач не отримував, трудовий договір не укладався. Тобто, позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем, а отже й погоджувався з цим.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

В судовому засіданні не встановлено виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, не встановлено, відповідно до вимог ст.24 КЗпП України, що робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений факт перебування у трудових відносинах з відповідачем, суду не надано документів на підтвердження своїх вимог, позивачем не доведений факт укладання контракту або угоди між ним та відповідачем, що є особливою формою трудового договору, в яких зазначені умови матеріального забезпечення, у тому числі й оплата праці на підставі чинного законодавства.

Недоведеність укладеного трудового договору між сторонами унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання трудового договору укладеним, та внаслідок цього відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10,11, 60, 109, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ЛАЙФ 2000» про визнання укладеним трудового договору між ОСОБА_1 та ТОВ « Сіті Лайф 2000» стягнення суми невиплаченої заробітної плати та інших платежів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Московського

районного суду м. Харкова О.М. Марченко