Ухвала суду № 42914995, 10.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/910/15 Справа № 199/3407/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

10 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Видюковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська торгово-інвеститаційна компанія"

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання першочергового права на виділення земельної ділянки, про визнання недійсним протоколу обґрунтування та визнання недійсним рішення щодо виділення частини земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач має у власності об'єкти незавершеного будівництва у вигляді недобудов житлових будинків за адресами АДРЕСА_1. Право власності підтверджене рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2005 року та цього ж року вони неодноразово намагалися оформити право користування цими земельними ділянками та зверталися до Дніпропетровської міської ради з відповідними заявами, а також сплачували кошти за інформаційні послуги в Управлінні земельних ресурсів за підготовку проектів відводу земельних ділянок. Адреса вказаним об'єктам незавершеного будівництва та технічні паспорти КП "ДМБТІ" також були виготовлені і присвоєні за заявами та за кошти позивача.

Також у позовній заяві зазначено, що 04 квітня 2014 року на вказаних земельних ділянках невідомі особи розпочали облаштування будівельного майданчику незважаючи на заперечення представників позивача. Після чого позивач звернувся за інформаційною довідкою до КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" та отримав інформацію, що Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення про початок процедури відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 в межах ділянок позивача, процедура відведення яких була почата позивачем ще у 2005 році.

У зв'язку з чим вважає, що його право власності на недобудови, право користування земельними ділянками та першочергове право на оформлення відведення земельних ділянок було порушене відповідачами, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати за ними право першочергового виділення у користування земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1 за фактичним розташуванням об'єктів; визнати недійсним протокол обґрунтування щодо виділення частини земельної ділянки за адресою, АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 №103 від 22 січня 2014 року рішення/розпорядження від 29 січня 2014 року №26/47; визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради щодо виділення частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ім'я ОСОБА_2 № 26/47 від 29 січня 2014 (а.с.4-7, 192-194 Т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 41 Т.2).

У апеляційній скарзі ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення їх позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2005 року визнано за ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" право власності на майно, а саме на незавершені будівництвом житлові будинки №1 за будівельним номером 7, №2 за будівельним номером 8, №3 за будівельним номером 9 та №4 за будівельним номером 10, що знаходяться по АДРЕСА_2 (на цей час АДРЕСА_1) (а.с.14-16 Т.1).

Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради від 29 березня 2007 за № 258 р "Про присвоєння адреси незавершеним будівництвом житловим будинкам по АДРЕСА_1 присвоєно незавершеним будівництвом житловим будинкам по АДРЕСА_1 такі адреси: житловому будинку №4 - АДРЕСА_3 (будівельна адреса - АДРЕСА_4); житловому будинку №3 - АДРЕСА_1 (будівельна адреса - АДРЕСА_5); житловому будинку №2 - АДРЕСА_7 (будівельна адреса - АДРЕСА_6) (а.с.28 Т.1).

Пунктами а,б,в частини 1 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 122 Закону сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом частин 1 та 2 статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, згідно ч.1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням сесії VІ скликання Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 за №26/47 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с.205 Т.1), а 02 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під №293, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.137-138 Т.1).

Відповідно до ч.1-3 ст. 331 ЦК України ((в редакції яка діяла до внесення змін Законом України від 15.12.2005 № 3201-IV) право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанів процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

А частиною четвертою цієї статті за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано було доказів, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, звернення до Дніпропетровської міської ради щодо відведення спірної земельної ділянки, як і не надано доказів набуття права власності на незавершені будівництвом об'єкти, оскільки рішення господарського суду про визнання права власності за позивачем на нерухоме майно не реєструвалося у встановленому законом порядку.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги не грунтуються на законі, а тому вони задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія" про те, що для вирішення питання користування земельними ділянками, вони зверталися у 2007 році до Дніпропетровської міської ради з питанням підготовки документів на право користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню будинків НОМЕР_1 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи дане звернення спрямоване лише до міського голови ОСОБА_5 (а.с.29 Т.1), тоді як до повноважень голови міської ради не відноситься розпорядження землями територіальної громади, а доказів такого звернення до місцевої ради суду надано не було.

Крім того, доводи апеляційної скарги, як на підставу скасування скасування судового рішенні про те, що позивач має першочергове права на виділення у користування земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законодавством України не передбачено надання першочергового права юридичним особам щодо відведення землі.

Інші доводи апеляційної скарги не спортовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного судового рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська торгово-інвеститаційна компанія" відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді