Рішення № 42913776, 02.02.2015, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/5485/14-ц

Провадження № 2/209/183/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2015 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Ковальової А.Б.

при секретарі Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абонент ХХІ" про визначення часток у спільній власності, усунення перешкод у здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, заперечення проти позову або заяви про розгляд справи за їх відсутності до судового розгляду справи від них не надійшло.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просять суд здійснити поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визначення у цій квартирі по 1/4 частці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визначити порядок користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користування ізольовану кімнату, площею 19,0 кв.м., а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дві ізольовані кімнати, площею 11,8 кв.м. та 9,8 кв.м., залишивши кухню, ванну кімнату, коридор, передпокій, вбудовану шафу та лоджію в спільному користуванні, вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утримуватися від будь-яких дій, які можуть порушити право користування позивачами зазначеною квартирою, згідно визначеного судом порядку користування, зобов'язати ТОВ "Абонент ХХІ" розподілити особовий рахунок на спірну квартиру на два окремих рахунки згідно визначеного порядку користування квартирою та визначити ОСОБА_1, як уповноваженого власника квартири, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного, по 2000 грн, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного, по 2000 грн. , а також стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

На обґрунтування позову посилаються на те, що 12 серпня 1989 року він, позивач ОСОБА_1, зареєстрував шлюб із відповідачем ОСОБА_3, яка на момент реєстрації шлюбу мала сина Романа, якого він, позивач, всиновив. В 1990 році йому, ОСОБА_1, та його сім'ї була виділена квартира, яка складається із трьох ізольованих кімнат, площею 19,0 квм., 11,8 кв.м. та 9,8 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 . В 1991 році в нього, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_2. В 1997 році зазначена квартира була приватизована, і кожен із членів його сім'ї, тобто вони, позивачі, та відповідачі були визнані власниками житлового приміщення, яке було передано їм у спільну власність без визначення часток співвласників. В грудні 2001 року він, ОСОБА_1, придбав житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, але придбання цього будинку було нотаріально оформлено як договір дарування нерухомого майна. Після виконання ремонтних робіт він, ОСОБА_1, та відповідач ОСОБА_3 стали постійно проживати у будинку в сел. Жовтневе, а в квартирі залишилися проживати син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_2. Згодом сімейні відносини між ним, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 стали погіршуватися, і в грудні 2013 року ОСОБА_3 переїхала в квартиру по АДРЕСА_1, а син ОСОБА_4 переїхав на проживання до будинку в сел. Жовтневе, який офіційно належав йому на праві приватної власності згідно нотаріально посвідченого договору дарування житлового будинку. Поселившись у спірній квартирі, відповідач ОСОБА_3 вигнала із квартири її, позивача ОСОБА_2, замінила замки на вхідних дверях, і тому вони, позивачі, не мають доступу до квартири, яка належить їм на праві спільної власності із відповідачами. Вважають, що кожному із чотирьох співвласників квартири на праві власності належить 1/4 частка спірної квартири, оскільки квартира була передана у спільну власність без визначення часток, і між ними та відповідачами відсутній договір про визначення часток співвласників. В зв'язку з тим, що відповідачі перешкоджають їм, позивачам, користуватися спірною квартирою, не пускають їх до квартири, погрожують, незаконно утримують належне їм майно, змінили замки на вхідних дверях до квартири, не погоджуються в добровільному порядку визначити частки співвласників нерухомого майна та порядок користування власністю, вони вимушені звернутися для судового захисту своїх прав. Також вважають, що діями відповідачів їм, позивачам, завдано моральної шкоди, оскільки відповідачі позбавили їх не тільки права на проживання у спірній квартирі, а й порушили їх права як власників нерухомого майна, при тому, що право власності є непорушним і охороняється державою, відповідачі самостійно користуються спільною власністю, поміняли замки на вхідних дверях до квартири, ображали та ганьбили їх, позивачів, незаконно утримують у квартирі їх особисті речі, що спричинило їм моральні страждання, завдало тривалого нервового та психологічного стресу, і що найболюче, що моральні страждання завдані близькими людьми.

До судового розгляду справи від представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачів, позовні вимоги по суті та за обставинами справи представник позивачів підтримав у повному обсязі, просять позов задовольнити, і у випадку неявки відповідачів - згодний на розгляд справи за їх відсутності та ухвалення заочного рішення, представнику позивачів роз'яснений порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідачів.

Представник третьої особи - ТОВ "Абонент ХХІ" в судове засідання не з'явився, до судового розгляду справи н від ТОВ "Абонент ХХІ" надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за відсутності їх представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачів, представника позивачів та представника третьої особи, згідно вимог частини 2 ст. 158 ЦПК України, згідно якої особа, що бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно вимог ч. 3 ст. 74 ЦПК України судовими повістками, які направлялися відповідачам поштовими відправленнями з рекомендованими повідомленнями за їх зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки відповідачі суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали. В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, які були повідомлені належним чином, і які про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надали, суд відповідно до ст. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), так як вважає, що є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, і потреба дачі особистих пояснень відповідачами відсутня.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв'язку з тим, що представник позивачів не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідачів, суд з їх згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом досліджені такі докази у справі: копія паспорту ОСОБА_1, копія паспорту ОСОБА_2, посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_1, свідоцтво по право власності на житло - квартиру по АДРЕСА_1, технічний паспорт на квартиру, акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, висновок за матеріалом ЖЄОЗПВКП № 8611 від 05 листопада 2014 року за заявою ОСОБА_2, договір про надання послуг з газопостачання, укладений з ОСОБА_1, свідоцтво про народження ОСОБА_4, висновок за матеріалами ЖЄОЗПВКП № 8679 від 07 листопада 2014 року за заявою ОСОБА_1, договір найма житла від 16 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 1997 році була приватизована квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого Відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міськвиконкому на підставі розпорядження від 23 вересня 1997 року № 07077 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 19), в якому було зазначено, що квартира дійсно належить на праві спільної власності позивачам та відповідачам, без визначення правового режиму спільності, тобто не зазначено, на праві якої спільної сумісної або спільної часткової власності належить співвласникам зазначена квартира.

Судом, на підставі зазначеного свідоцтва про право власності на житло та технічного паспорту на квартиру (а.с. 20-21), встановлено, що квартира по АДРЕСА_1, загальною площею 71,7 кв.м., в тому числі житловою площею 40,6 кв.м., дійсно належить позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної власності, без визначення часток співвласників, і будь яким договором правовий режим спільної власності та розмір часток співвласниками не визначався.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року (з наступними змінами) встановлювалося, що передача займаних квартир (будинків) в порядку приватизації здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частина 4 ст. 355 ЦК України встановлює презумпцію дії правового режиму права спільної часткової власності, якщо інше не встановлено договором або законом. Така презумпція застосовується в тих випадках, коли в договорі конкретно не визначено правовий режим спільності.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

В зв'язку з тим, що між співвласниками квартири по АДРЕСА_1 відсутня будь-яка домовленість щодо розміру часток, а в свідоцтві про право власності на житло не зазначений правовий режим власності, то приватизував квартиру, кожен набув рівну з іншим частку квартири у власність, тобто 1/4 частку в праві спільної власності.

А це означає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожний, є власниками 1/4 частки квартири по АДРЕСА_1.

Також судом встановлено, що в квартирі по АДРЕСА_1 проживають тільки відповідачі, які перешкоджають позивачам користуватися нерухомим майном, частка якого належить їм на праві власності, відповідачі замінили замки на вхідних дверях і не пускають позивачів до житлового приміщення, внаслідок чого позивачі вимушені орендувати квартиру для проживання, що підтверджується договором оренди житла (а.с. 57).

Факт створення позивачам перешкод з боку відповідачів в проживання в спірній квартирі підтверджується висновком за матеріалом ЖЄОЗПВКП № 8611 від 05 листопада 2014 року ( а.с. 23), в якому зазначено, що 05 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського РВ м. Дніпродзержинська із заявою, в якій зазначила, що її мати ОСОБА_3 перешкоджає проживанню в квартирі по АДРЕСА_1, та висновком за матеріалами ЖЄОЗПВКП № 8679 від 07 листопада 2014 року (а.с. 55), в якому зазначено, що 07 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського РВ м. Дніпродзержинська із заявою, в якій зазначила, що його жінка ОСОБА_3 не впускає його до житлового приміщення за місцем його реєстрації в квартирі по АДРЕСА_1

А тому суд вважає, що права позивачів як власників житлового приміщення дійсно підлягає захисту в судовому порядку і вони повинні бути вселені до житлового приміщення із зобов'язанням відповідачів не чинити позивачам перешкоди в проживання в спірній квартирі, і порушувати їх права як власників нерухомого майна, оскільки згідно ч.1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього прав чи обмежений в його здійсненні.

Згідно технічного паспорту на квартиру по АДРЕСА_1 вона складається із трьох житлових кімнат, площею 19,0 квм., 11,8 кв.м. та 9,8 кв.м.

Позивачі просять виділити їм у користування кімнату площею 19,0 кв.м., а відповідачам виділити дві ізольовані кімнати, площею 11,8 кв.м та 9,8 кв.м., що відповідає часткам сторін у праві спільної власності, оскільки кожен співвласник має право на користування належною йому 1/4 часткою житлової площі квартири, і із урахуванням того, що житлова площа квартири становить 40,6 кв.м., кожен із співвласників має право на користування 10,15 кв.м. житловою площею квартири. А тому виділення позивачам у користування ізольованої кімнати, площею 19,0 кв.м., при тому що вони мають право на виділення їм у користування 20,30 кв.м. житлової площі квартири, не порушить прав відповідачів, як співвласників спірної квартири.

Визначення порідку користування спірною квартирою між сторонами у справі дійсно є підставою для розподілу особового рахунку на квартиру відповідно до визначеного порядку користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має припущення щодо порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про здійснення певних дій для попередження такого порушення. Власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні їм права користування і розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Що стосується стягнення з відповідачів моральної шкоди, то суд вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме: ч.1 - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зважаючи на зазначені позивачами обставини та надані ними докази, з урахуванням розумності та справедливості, суд оцінює спричинену відповідачами позивачам моральну шкоду на суму 1000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів на корить кожного із позивачів по 500 грн. В іншій частині позову про стягнення моральної шкоди позивачам належить відмовити.

Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позову суд присуджує до стягнення понесених судових витрат позивачем ОСОБА_1 судового збору в сумі 243,60 грн. за вимогами немайнового характеру та 243,60 грн. за вимогами про стягнення моральної шкоди (а.с. 1,2, 8), що підлягає стягненню з кожного відповідача в рівних частках по 243,60 грн. на його її користь; інші судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись ст. ст. 319, 321, 355, 357, 360, 386, 391, 1167 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 57, 59, 60, 88, 158, 169, 209, 212-218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абонент ХХІ" про визначення часток у спільній власності, усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити частково .

Здійснити поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 71,7 кв.м., в тому числі житловою площею 40,6 кв.м., визначивши, що співвласникам квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожному, належить 1/4 частка зазначеної квартири.

Визначити порядок користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 71,7 кв.м., в тому числі житловою площею 40,6 кв.м., наступним чином: виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користування ізольовану кімнату, площею 19,0 кв.м.; виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користування дві ізольовані кімнати, площею 11,8 кв.м. та 9,8 кв.м., залишивши кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, передпокій, вбудовану шафу та лоджію в спільному користуванні, що є підставою для розподілу особового рахунку на квартиру на два окремих особових рахунки, та відкриття Товариством з обмеженою відповідальністю "Абонент ХХІ" особового рахунку на кімнату, площею 19,0 кв.м., на ім'я ОСОБА_1.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_2 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди в проживанні та користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 250 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 250 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 243,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 250 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою згодою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: А.Б. Ковальова