Рішення № 42913246, 02.03.2015, Оболонський районний суд міста Києва

02.03.2015 Справа № 756/11970/14-ц

Унікальний № 756/11970/14-ц

Справа № 2/756/386/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарі Івченко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства завод „Генератор" про стягнення заробітної плати, компенсації та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що з 08.10.1970 р. по 11.11.2008 р. на посаді начальника бюро. 11.11.2008 року позивач була звільнена з роботи згідно наказу № 275-К від 07.11.2008 р., у зв'язку із скороченням посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зі слів позивача, відповідач заробітну плату регулярно не виплачував та згідно з довідкою виданою відповідачем, заборгованість із заробітної плати переді позивачем за період часу з січня по листопад 2008 р. включно склала 22852 грн. 08 коп. На неодноразові звернення позивача до посадових осіб відповідача були проігноровані, і позивач отримувала лише обіцянки про погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, але жодних кроків до розрахунку зроблено не було.

Також позивач вважає, що день пред'явлення позову до суду їй було затримано виплату заробітної плати на 2119 днів, з 11.11.2008 року по 31.08.2014 р., яка складає середній заробіток в сумі 294583 грн. 38 коп. (6256 грн. 24 коп. - фактична заробітна плата за останні 2 міс. роботи/ : 45 днів/ кількість фактично званих робочих днів за два останні місяці роботи/ = 139 грн. 02 коп. розмір середньоденної заробітної плати/ х 2119 днів /кількість днів затримки/).

Тому просить суд стягнути із відповідача середній заробіток за час затримки у сумі 22852 грн. 08 коп., стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати з урахування індексації у розмірі 11255 грн. 33 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 294583 грн. 38 коп., стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 3% річних за користування коштами у розмірі 3977 грн. 88 коп.

Також позивач просить суд стягнути із відповідача - ДП «Завод «Генератор» на свою користь 60000 грн. моральної шкоди, яка заподіяна діями відповідача при не виплаті грошових коштів та душевні страждання. .

У судовому засіданні позивач та її представник зменшили розмір позовних вимог та просили суд стягнути з ДП «Завод «Генератор» на свою користь заробітну плату в сумі 22852 грн. 08 коп., стягнути з ДП «Завод «Генератор» на свою користь компенсацію втрати частини заробітної плати з урахування індексації у розмірі 11505 грн. 06 коп., стягнути із відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 161462 грн. 60 коп., стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за користування коштами у розмірі 4148 грн. 80 коп., а в іншому залишили без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позов частково. При цьому вказав, що 29.04.2014 р. ДП завод «Генератор» уклав договір позики № ПОР-2.011-70-Д-14 від 29.04.2014 року на суму 9239000 грн., які були спрямовані на погашення заборгованості по заробітній платні та реанімування виробництва ДП завод «Генератор». Про виплату заборгованості позивача було неодноразово повідомлено в усній та письмовій формі, однак нею даний факт було проігноровано. Тому вважає, що позивач у будь-який момент могла отримати свої кошти, і спеціально та свідомо затягує зі строком отримання заборгованих коштів заради власної наживи, особливо враховуючи дану ситуацію, що склалася в країні. А тому просить зменшити суму нарахування частини заробітної плати з урахуванням індексації до 7940,45 грн.; зменшити суму нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати до 103014,60 грн. та відмовити у задоволені позовних вимог, щодо стягнення 3% річних за користування коштами у розмірі 3977 грн. 88 коп. та у стягнення моральної шкоди у сумі 60000 грн.

У подальшому представник відповідача надав ще одні письмові пояснення щодо визнання позовних вимог у сумі 10419,59 грн. - компенсації втрати частини зарплати з урахуванням індексації, зменшити суму стягнення із відповідача - ДП завод «Генератор» на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати зарплати до 108274,92 грн. та відмовити у задоволені позовних вимог позивача щодо стягнення 3% річних за користування коштами у розмірі 4148 грн. 80 коп. та стягненні моральної шкоди у сумі 60000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку сторін, з'ясував наступне.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Судом встановлено, що дійсно позивач працювала на підприємстві відповідача з 08.10.1970 р. по 11.11.2008 р. на посаді начальника бюро. З 11.11.2008 року позивач була звільнена з роботи згідно наказу № 275-К від 07.11.2008 р., у зв'язку із скороченням посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 закону України „Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше 2 разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, довідкою від 16.12.2014 р. відповідачем було не доплачено позивачу за період 2008-2009 р. заробітної плати у сумі 22852 грн. 08 коп., тобто дана сума підлягає стягнення разом із 11505 грн. 06 коп. - компенсації втрати частини зарплати з урахуванням індексації.

При цьому суд з'ясував, що позивач у категоричній формі відмовлялась та даний час продовжує відмовлятись з'явитись до відповідача - ДП завод «Генератор» та отримати вищевказані грошові кошти.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник бо уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, перебування позивача ОСОБА_1 у відпустці та нарахування компенсації підтверджується її обліковими рахунками та особистою карткою. При цьому позивач у жовтні та вересні брала основну та додаткову відпустку, також їй нараховувалась компенсація, і тому ці суми при розрахунку середнього заробітку за останні два місяці роботи не враховуються. У відповідності до п. 8 вищезазначеної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 міс. роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, сторони не заперечують того, що середньоденний заробіток складає 73 грн. 06 коп., а кількість робочих днів за період з 12.11.2008 р. по 09.10.2014 р. - моменту належним чином оформленого повідомлення позивача про необхідність прийти та отримати заробітну плату становить вже 1482, а не 2210 днів, як вказано позивачкою.

Тому суд вважає, що сума середнього заробітку за час прострочення виплати заробітної плати становить 161462 грн. 60 коп. Таким чином суд вважає, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження .

Як вбачається із ст. 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто іі дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 р. № 10-74/0/4-13 «відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності».

Таким чином суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 2 625 ЦК України законодавство не поширюється на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, у зв'язку із завданням шкоди останнім, а тому відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення із відповідача 3% річних за користування коштами у розмірі 4148 грн. 80 коп.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як з'ясовано судом, несплатою відповідачем позивачу ОСОБА_1 усіх належних їй при звільненні виплат, позивачу було завдано моральні страждання, був порушений звичний уклад її життя, а тому враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у сумі 5000 грн., яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись . 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4, ст. 40, 44, 47, ст. 97, ст. 115-117, ст. 233, 237-1 КЗпП України, ст. 625 ЦК України, ст 10, 60, ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП завод „Генератор" (МФО 322119, ЄДРПОУ 14312453) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 22852 грн. 08 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати з урахуванням індексації у розмірі 11505 грн. 06 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 161462 грн. 60 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.А. Васалатій