Ухвала суду № 42912812, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5950/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Балицького Т.М., представника відповідача - Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2014 №0006422201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АБ Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Світоч Два» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки №327/10-06-22-01/37284619 від 12.06.2014, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 106116,70 грн.; пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 №0006422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159176 грн., в тому числі за основним платежем 106117 грн. і за штрафними санкціями 53059 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.05.2013 між ТОВ «Світоч Два» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір про надання послуг №13/35-А, відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням Замовника надавати останньому транспортні послуги, послуги будівельної та спеціальної техніки, машин та механізмів на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві надані послуги у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2 вказаного Договору передбачено, що фактичний обсяг послуг визначається на підставі змінних рапортів на транспортні засоби та відомості робочого часу на механізми, ТТН.

Послуги, не передбачені Договором, що виникли в процесі провадження послуг, оформлюються Додатковими угодами сторін у письмовій формі (п.1.3 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ «Світоч Два» позивачем надано до суду акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, платіжні доручення, відомість обліку робочого часу за період з 17.07.2013 по 01.08.2013.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, у зазначеній відомості обліку робочого часу відсутні відомості про машину, механізм, а біля підпису виконроба прізвище відсутнє, не вказано витрати палива за окремі дні роботи.

З наданих актів здачі-приймання робіт не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.

Тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вони не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було надано змінних рапортів на транспортні засоби та відомості робочого часу на механізми, які підлягали обов'язковому оформленню відповідно до Договору про надання послуг №13/35-А від 01.05.2013.

При цьому, між позивачем (продавець) та ТОВ «Техенерготрейд» (покупець) укладено договір поставки товару (пісок яружний) №17-05/13 від 17.05.2013. В договорі сторонами визначено адресу об'єкта оподаткування: Київська область, Броварський район, с. Димитрово, вул. Гоголівська, 1а. З метою виконання умов цього договору по транспортним послугам позивачем залучено ТОВ «Світоч Два».

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні.

З метою виконання умов цього договору по транспортним послугам позивачем залучено ТОВ «Світоч Два».

На підтвердження виконання зазначених транспортних послуг позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, пісок яружний, який у подальшому перевозило ТОВ «Світоч Два», ТОВ «АБ Груп» купувало у ТОВ «Торгово-промисловий альянс «Україна», про що оформлено договір поставки №05/20-2013 від 20.05.2013, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, позивачем у ТОВ «Перітус Альянс» в липні 2013 року придбано товар (сипучі будівельні матеріали), про що оформлено договір поставки №01-07/13 від 01.07.2013, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Проте, як вірно зазначено податковим органом та встановлено судом першої інстанції, в наданих товарно-транспортних накладних не внесено відомості про вантажно-розвантажувальні операції, відсутня повна інформація щодо змісту здійснюваних господарських oпeрацій, вони не дають змоги ідентифікувати де саме здійснено навантаження та розвантаження піску.

Як вбачається з матеріалів справи, для з'ясування певних обставин, судом першої інстанції було запропоновано позивачу подати додаткові докази.

Крім того, суд першої інстанції з власної ініціативи витребувано докази, яких, на його думку, не вистачало, а саме: всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій, проте цих документів позивачем до суду надано не було.

Колегія суддів не вважає належним підтвердженням фактичного отримання послуг від ТОВ «Світоч Два» надані позивачем первинні документи, оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону та в окремих із них відсутня точна інформація про зміст послуг, місце, час, спосіб надання послуг, кількість використаних матеріалів, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АБ Груп" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Ю.А. Ісаєнко

Судді:

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 02.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.