Рішення № 42911604, 25.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/2080/14 Головуючий у І інстанції Віговський С. І.Провадження № 22-ц/780/1322/15 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 47 25.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Поліщука М. А.,

при секретарі Лопатюк В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя,

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

Позов мотивувала тим, що 30 листопада 1974 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, ОСОБА_1, актовий запис № 39 від 30.11.1974 року зареєстровано Великополовецькою сільською радою Сквирського району Київської області. На даний час шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується рішенням Сквирського районного суду Київської області (справа № 2-852/2009 року).

В період шлюбу, починаючи з 1976 року, сторони за спільні кошти побудували житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 93,9 кв.м. з господарськими будівлями: сарай-літня кухня, погріб, гараж, убиральня, колодязь питний. Земельна ділянка, на якій розташований будинок і господарські споруди площею 0,08 га. не приватизована. Садиба має огорожу та ворота з хвірткою, вигрібну яму, жомову яму, будинок обладнаний системою газопостачання, електричною мережею, телефонним зв'язком, каналізацією.

Житловий будинок відповідно до технічного паспорта БТІ реєстровий номер 4-870 від 14.11.2002 року складається з наступних приміщень: сіней 1-1 площею 6,8 кв.м.; кухні 1-2 площею 11,5 кв.м. в якій розміщений газовий котел опалювання, газова плита, ванна кімната; житлових кімнат: 1-3 площею 16,6 кв.м.; 1-4 площею 16,6 кв.м.; 1-5 площею 21,3 кв.м.; 1-6 площею 11,7 кв.м.; коридору 1- 7 площею 9,2 кв.м.

Просила поділити будинок згідно другого варіанту висновку експерта, оскільки такий варіант є більш близьким до ідеальних часток та забезпечує більш комфортне використання всіх приміщень співвласників.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Поділено житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 позначеного у плані літ. "А" з прибудовою літ. "а" у складі квартири № 1, з наступними приміщеннями та господарськими будівлями: 1-1 площею 6,8 кв.м., вартістю 3403 грн.; 1-5 площею 21,3 кв.м., вартістю 10636 грн.; 1-6 площею 11,7 кв.м., вартістю 5842 грн.; 1-7 площею 9,2 кв.м., вартістю 4593 грн.; сарай-літня кухня, позначений у плані літ.«Б», вартістю 9933 грн., а всього в сумі 34 407,00 (тридцять чотири тисячі чотириста сім) грн. 00 коп.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, позначеного у плані літ. "А" з прибудовою літ. "а" у складі квартири № 2, з наступними приміщеннями та господарськими будівлями: 1-2 площею 11,5 кв.м., вартістю 5743 грн.; 1-3 площею 16,6 кв.м., вартістю 8287 грн.; 1-4 площею 16,6 кв.м., вартістю 8287 грн.; гараж, позначений літерою «Гг», вартістю 13710 грн., а всього в сумі 36 027,00 (тридцять шість тисяч) грн. 27 коп.

Залишено за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності наступні господарські будівлі та споруди житлового будинку АДРЕСА_1: погріб, позначений літ. «В», вартістю 2217 грн.; убиральню, позначену літ. «Д», вартістю 535 грн.; криницю, позначену літ. "М" вартістю 1811 грн., фундамент будинку, дах та горище, сходи на горище, огорожу та ворота з хвірткою, жомову яму.

Зобов'язано ОСОБА_1 відновити початковий стан приміщення веранди, позначеної в плані 1-1 площею 6,8 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом демонтажу дерев'яної перегородки в приміщенні 1-1, яка встановлена по діагоналі приміщення та розподіляє його навпіл.

Зобов'язано ОСОБА_1 відновити початковий стан приміщення веранди, позначеної в плані 1-1 площею 6,8 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом заміни дверного отвору на віконний отвір, який був демонтований для виконання входу в свою частину приміщення.

Зобов'язано ОСОБА_1 виконати окремий вхід у частину приміщення кухні, позначеної в плані 1-2 площею 11,5 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом демонтажу віконного та встановлення дверного отвору.

Зобов'язано ОСОБА_2 замурувати дверний отвір із приміщення веранди, позначеної в плані 1-1 площею 6,8 кв.м. в приміщення кухні, позначеної в плані 1-2 площею 11,5 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 переобладнати приміщення жилої кімнати, позначеної в плані 1-6 площею 11,7 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1 в кухню, де встановити кухонне обладнання та опалювальний котел.

Зобов'язано ОСОБА_2 переобладнати приміщення жилої кімнати, позначеної в плані 1-5 площею 21,3 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1 під приміщення змішаного санвузлу площею не менше 3,8 кв.м. та житлову кімнату площею не менше 15,0 кв.м., шляхом встановлення відповідних перегородок.

Надано дозвіл ОСОБА_2 на укладення угоди з організацією, що має ліцензію на виробництво проектних робіт пов'язаних з розробленням проектної документації по відокремленню інженерних мереж та обладнання у складі інженерних систем водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання та опалення у приміщеннях: веранди, позначеної в плані 1-1 площею 6,8 кв.м., жилої кімнати, позначеної в плані 1-5 площею 21,3 кв.м., жилої кімнати, позначеної в плані 1-6 площею 11,7 кв.м., коридору, позначеного в плані 1-7 площею 9,2 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1 відносно інших приміщень даного будинку, з подальшим погодженням з відповідними організаціями розробленого проекту.

Виділено ОСОБА_1 після відокремлення інженерних мереж та обладнання водопровід, зовнішнє електропостачання, каналізацію, твердопаливний котел та 1\2 частину системи опалення, ванну з водонагрівачем, сумарна залишкова вартість яких становить 7975,00 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Виділено ОСОБА_2 1\2 частину системи опалення, без котла, сумарна залишкова вартість якої становить 1211,00 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 795,00 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. грошової компенсації за відступ від ідеальних часток будинку і господарських будівель, 3382,00 (три тисячі триста вісімдесят два) грн. 00 коп. грошової компенсації за відступ від ідеальної частки в частині інженерних мереж та обладнання та 1\2 частину витрат пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 4250,00 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., а всього в сумі 8427 (вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та постановити нове рішення яким провести розподіл житлового будинку АДРЕСА_1 відповідально до першого варіанту перепланування будинку.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Задовольняючи позовні вимоги про поділ будинку відповідно до другого варіанту експертизи суд першої інстанції виходив з того, що другий варіант судової будівельно-технічної експертизи від 23 липня 2012 року є більш близьким до ідеальних часток та забезпечує більш комфортне використання всіх приміщень співвласників. Таким чином, суд приймаючи другий варіант поділу будинку зазначеного у висновку експерта № 549 від 23 липня 2012 року та письмового Пояснення до нього від 28 жовтня 2014 року, прийшов до висновку: 1) поділити житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2; 2) відступити від засади рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; 3) визнати за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 позначеного у плані літ. "А" з прибудовою літ. "а" у складі квартири № 1, з наступними приміщеннями та господарськими будівлями: 1-1 площею 6,8 кв.м., вартістю 3403 грн.; 1-5 площею 21,3 кв.м., вартістю 10636 грн.; 1-6 площею 11,7 кв.м., вартістю 5842 грн.; 1-7 площею 9,2 кв.м., вартістю 4593 грн.; сарай-літня кухня, позначений у плані літ.«Б», вартістю 9933 грн., а всього в сумі 34 407,00 (тридцять чотири тисячі чотириста сім) грн. 00 коп.; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, позначеного у плані літ. "А" з прибудовою літ. "а" у складі квартири № 2, з наступними приміщеннями та господарськими будівлями: 1-2 площею 11,5 кв.м., вартістю 5743 грн.; 1-3 площею 16,6 кв.м., вартістю 8287 грн.; 1-4 площею 16,6 кв.м., вартістю 8287 грн.; гараж, позначений літерою «Гг», вартістю 13710 грн., а всього в сумі 36 027,00 (тридцять шість тисяч) грн. 27 коп.; 5) розмір грошової компенсації за відступ від ідеальних часток будинку і господарських будівель стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в сумі 795,00 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.

Також суд прийшов до висновку про необхідність залишити за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності наступні господарські будівлі та споруди житлового будинку АДРЕСА_1: погріб, позначений літ. «В», вартістю 2217 грн.; убиральню, позначену літ. «Д», вартістю 535 грн.; криницю, позначену літ. "М" вартістю 1811 грн., фундамент будинку, дах та горище, сходи на горище, огорожу та ворота з хвірткою, жомову яму.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки неправильно застосовані норми матеріального права, якими врегульовано виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі під час якого побудували житловий будинок. Свідоцтво про право власності на житловий будинок від 19 листопада 2002 року, який розташований в АДРЕСА_1, видано на ім»я ОСОБА_1 (а.с.7). Згідно технічного паспорту на житловий будинок в ньому є веранда, кухня, чотири житлові кімнати та коридор. З господарських приміщень значаться сарай «Б», погріб «В», гараж «Г», убиральня «Д», колодязь «Н». Вказане майно є спільною сумісною власністю сторін.

Відповідно до довідки Великополовецької сільської ради від 29 жовтня 2009 року за будинком закріплена земельна ділянка площею 0, 08 га, яка не приватизована (а.с. 16).

Відповідно до вимог ст.. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 364 ЦПК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» визначено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Державними будівельними нормами (ДБН) передбачено, що встановлення можливості розподілу будинку з господарськими будівлями та спорудами, проводиться на основі визначення технічної можливості переобладнання приміщення будинку в ізольовані квартири. Відповідно до п. 2.22 ДБН В.3.2-2-2009 у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо.

В матеріалах справи міститься копія висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 липня 2012 року, в якому експертом запропоновано два варіанти поділу жилого будинку сторін. Вказана експертизи проводилася за ухвалою суду при розгляді справи № 2-552/2011р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя. Апеляційним судом Київської області по даній справі було ухвалено нове рішення від 01 липня 2013 року про відмову в позові. Обґрунтовуючи вказане рішення, апеляційний суд послався на те, що визнаючи за сторонами право власності на частину жилого будинку з виділенням конкретних приміщень в будинку, суд першої інстанції визнав за кожною стороною право власності на 1/2 частину погреба «Б», 1/2 убиральні «Д», 1/2 криниці, тоді як при виділі частки із майна право спільної часткової власності на це майно повинно бути припинено. Крім того апеляційний суд зазначав у рішенні про те, що судом не було вирішено питання щодо можливості поділу іншого майна, а саме : електричного і сантехнічного обладнання, огорожі, опалювального котла, вигрібної ями, системи газопостачання і електричної мережі, приладів обліку тощо. Також апеляційний суд вказав у рішенні про відсутність у висновку експерта та рішенні суду першої інстанції розрахунків про те, які роботи необхідно провести у зв'язку з поділом будинку, хто із сторін має провести такі роботи та яка їх вартість.

При розгляді вказаної справи суд першої інстанції долучив до матеріалів копію висновку експерта, який зберігається в справі № 2-552/2011р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, з урахуванням якого суд ухвалив рішення про відмову у поділі будинку.

Рішенням Сквирського районного суду від 27 листопада 2014 року, яке є предметом перегляду апеляційної інстанції, виділено сторонам по справі конкретні приміщення в будинку відповідно до другого варіанту експертизи, а

господарські будівлі та споруди: погріб літ. «В», вартістю 2217 грн.; убиральня літ. «Д», вартістю 535 грн.; криниця літ. "М" вартістю 1811 грн., фундамент будинку, дах та горище, сходи на горище, огорожа та ворота з хвірткою, жомова яма - залишені за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, тоді як позовні вимоги заявлені про виділ в натурі часток жилого будинку і господарських будівель, що є спільною власністю.

Також судом першої інстанції зобов'язано сторони провести роботи по переобладнанню будинку в ізольовані квартири, а саме: зобов'язано ОСОБА_1 виконати окремий вхід у частину приміщення кухні, позначеної в плані 1-2 площею 11,5 кв.м. житлового будинку,шляхом демонтажу віконного та встановлення дверного отвору, ОСОБА_2 зобов'язано замурувати дверний отвір із приміщення веранди, позначеної в плані 1-1 площею 6,8 кв.м. в приміщення кухні, позначеної в плані 1-2 площею 11,5 кв.м., переобладнати приміщення жилої кімнати, позначеної в плані 1-6 площею 11,7 кв.м. в кухню, де встановити кухонне обладнання та опалювальний котел, переобладнати приміщення жилої кімнати, позначеної в плані 1-5 площею 21,3 кв.м. під приміщення змішаного санвузлу площею не менше 3,8 кв.м. та житлову кімнату площею не менше 15,0 кв.м., шляхом встановлення відповідних перегородок.

Проте висновки про технічну можливість такого переобладнання у висновку експерта та його поясненнях до висновку від 28 жовтня 2014 року, відсутні. Також не визначено вартість робіт по переобладнанню будинку.

Відповідно до вимог ст. 152 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконкому місцевої Ради. Проте такий дозвіл виконкому в матеріалах справи відсутній, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Крім того не була з'ясована технічна можливість відокремлення інженерних мереж та обладнання у складі інженерних систем водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання та опалення в жилому будинку, який підлягає поділу між співвласниками, вартість таких робіт та хто із сторін має нести такі витрати.

В апеляційній інстанції представнику позивача було роз'ясненні його права і обов'язки та попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (ст. 10 ЦПК України), проте клопотання про призначення експертизи для з»ясування вказаних вище питань, до суду не надійшло.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Допущене судом неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, не може бути усунено в апеляційній інстанції, тому в позові необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 листопада 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді