Рішення № 42909923, 19.02.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19611/14-ц

Провадження № 2/161/538/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Марчак Е.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № 1216/К від 05 серпня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 25000 гривень терміном до 04 червня 2009 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, у нього станом на 01 жовтня 2014 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 45249,40 доларів США, що еквівалентно 585979, 73 гривень, яка складається з: 10728 дол. США - заборгованість за кредитом, 17636, 73 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом, 16883, 82 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно заборгованість в сумі 585979 гривень 73 копійки та судові витрати по справі.

В ході розгляду справи представником позивача зменшено позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно заборгованість в сумі 18357, 40 доларів США та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явилась, подала суду заяву, в якій просила справу слухати в її відсутності, зменшені позовні підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 подала суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутності та застосувати строки позовної давності.

Відповідачі в судове засідання не з'явилась з невідомих на те суду причин, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № 1216/К від 05 серпня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 25000 гривень терміном до 04 червня 2009 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 14 лютого 2012 року, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору в розмірі 220 743,82 грн. -27 634,43 долари США за курсом 7,988 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.02.2012 року.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути солідарно з відповідачів 18357, 40 дол. США, яка складається з відсотків та пені в розмірі 7807,1 дол. США, а також з пені 10550,3 дол. США.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до п.1.3 кредитного договору № 1216/К від 05 червня 2006 року, термін повного погашення кредиту 04 червня 2009 року.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Перевіряючи доводи відповідача в частині застосування судами норм закону щодо позовної давності, суд виходять із наступного.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору до 04 червня 2009 року. (а.с. 10-11).

Таким чином, умовами договору встановлено погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до п.4.7. кредитного договору сторони встановили, що строк позовної давності по вимогам за вказаним кредитним договором встановлюється строком на 5 років.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Крім того, відповідно до п. 5.1. кредитного договору № 1216/К від 05 червня 2006 року, кредитний договір діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов'язання за ним.

Таким чином строк позовної давності слід рахувати з 04 червня 2009 року з дати закінчення строку дії договору. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до позивача 03 грудня 2014 року.

Крім того банком реалізовано своє право звернення до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимогу банку щодо стягнення з відповідачів відсотків за кредитним договором № 1216/К від 05 червня 2006 року, строк дії якого закінчився 04 червня 2009 року та пені, суд розцінює як зловживання своїми процесуальними правами з метою отримання додаткових коштів.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд прийшов до висновку, що з слід відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 264, 267, 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.