Постанова № 42909676, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3491/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІНК» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІНК» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІНК» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «ЛІНК») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про:

- визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.10.2014 р. №0003812200 та №0003802200 (далі - позовна вимога №1);

- визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Фірма «ЛІНК», сформованих на підставі придбання товару в ПП «Бізнес-Право» у березні, квітні 2013 року (далі - позовна вимога №2);

- зобов'язання відповідача відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковий кредит ТОВ «Фірма «ЛІНК», сформованого на підставі придбання товару у ПП «Бізнес-Право» у березні, квітні 2013 року (далі - позовна вимога №3);

- визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Фірма «ЛІНК» з податку на додану вартість по операціям з поставки товару, придбаного у ТОВ «Фірма «ЛІНК» у березні, квітні 2013 року ПП ОСОБА_2 (далі - позовна вимога №4);

- зобов'язання відповідача відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкові зобов'язання ТОВ «Фірма «ЛІНК» з податку на додану вартість по операціям з поставки товару, придбаного у ТОВ «Фірма «ЛІНК» у березні, квітні 2013 року ПП ОСОБА_2 (далі - позовна вимога №5).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фірма «ЛІНК» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ЛІНК» з питань правомірності декларування в податковій звітності з ПДВ за березень, квітень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «Бізнес-Право» та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, за результатами якої складено акт від 10.10.2014 р. №2311/22/24554789.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем занижено суму ПДВ по декларації за квітень 2013 року на 4413,00 грн., занижено суму податку на прибуток по декларації за 2013 рік в сумі 3668,00 грн., не підтверджено податкові зобов'язання на загальну суму 37218 грн., у тому числі за березень 2013 року на суму 10353,00 грн., за квітень 2013 року на суму 26865,00 грн., завищено суму податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 30259,00 грн., не підтверджено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 186090,00 грн., завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 148537,00 грн.

На підставі акту від 10.10.2014 р. №2311/22/24554789 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2014 р. №0003802200, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4585,00 грн., у тому числі 3668,00 грн. - за основним платежем і 917,00 грн. - штрафних санкцій, та №0003812200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 5516,00 грн., у тому числі, 4413,00 грн. - за основним платежем і 1103,00 грн. - штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ПП «Бізнес-Право», ФОП ОСОБА_2, не мають реального характеру.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (далі - Положення №88).

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що 200.1. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналогічні правові положення закріплені у ст.7 Закону №168/97-ВР.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток, ПДВ та формування податкового кредиту належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, що повинно підтверджуватись відповідною первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону №996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що між позивачем і ПП «Бізнес-Право» було укладено договір поставки (пиломатеріалів, автозапчастин, електрокабельної продукції) від 10.01.2013 р. №05-1, реальність фінансово-господарських операцій за яким підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: карткою рахунку, рахунками-фактури, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Переміщення товару від зазначеного контрагента до ТОВ «Фірма «ЛІНК» підтверджується відповідними залізничними накладними, а також карантинними сертифікатами, які в даному випадку є обов'язковою товаросупровідною документацією і видані компетентним органом державної влади саме з метою перевезення позивачем за допомогою послуг відповідних перевізників саме товарів, придбаних ним у ПП «Бізнес-Право» за договором поставки від 10.01.2013 р. №05-1.

Судова колегія зазначає, що всі перелічені документи складені з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88

Матеріалами справи також підтверджується подальший рух товару, придбаного позивачем у ПП «Бізнес-Право» за договором поставки від 10.01.2013 р. №05-1, шляхом його подальшої реалізації ФОП ОСОБА_2

Крім того, всі фінансові операції, що були вчинені між позивачем і ПП «Бізнес-Право», ФОП ОСОБА_2, відображені в бухгалтерській документації ТОВ «Фірма «ЛІНК», зокрема в оборотно-сальдових відомостях товариства.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним з ПП «Бізнес-Право», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим суб'єктом господарювання, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за таким договором, розрахунки між сторонами та господарська мета їх укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем реальності зазначених господарських операцій і показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ПП «Бізнес-Право», судова колегія вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі змісту ст.61 Конституції України вбачається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними ( у тому числі нікчемними ) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем, у порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, апелянтом надано суду достатні та необхідні докази, з яких вбачається реальність його фінансово-господарських правовідносин з ПП «Бізнес-Право» у спірний період часу та правомірність обчислення його податкових зобов'язань за їх результатами.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.10.2014 р. №0003812200 та №0003802200.

Разом з тим, судова колегія не вбачає жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову ТОВ «Фірма «ЛІНК» в частині позовних вимог №2-5, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі, у розумінні ст. 70 КАС України, докази, які б підтверджували, що відповідачем були здійснені протиправні дії з коригування показників податкової звітності позивача по його операціям з ПП «Бізнес-Право» і ФОП ОСОБА_2, а рішення суду в жодному разі не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, визнання судом протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування вже саме по собі призведе до відновлення порушених прав позивача і надасть змогу відповідачу самостійно реалізувати свої дискреційні повноваження щодо внесення відповідних змін до автоматизованих інформаційних систем податкового обліку.

Відтак, позовні вимоги №2-5 є безпідставними і передчасними, а отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для їх задоволення.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 р. №0003812200 та №0003802200 було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування в цій частині.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІНК» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 р. №0003812200 та №0003802200 та ухвалити нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІНК» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 р. №0003812200 та №0003802200 задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, від 22.10.2014 р. №0003812200 та №0003802200.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2015 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.