Ухвала суду № 42909669, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15829/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна сервісна компанія «Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна сервісна компанія «Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна сервісна компанія «Україна» (далі - позивач, ТОВ «БСК «Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 року №0001112204 та №0001122204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «БСК «Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, у зв'язку з чим складено акт від 14.03.2014 року №534/26-53-22-04-36971905 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «БСК «Україна»:

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 5975,00 грн.;

п. 198.3, п. 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 21038,00 грн., в тому числі по періодам: березень 2013 року у сумі 4182,00 грн., квітень 2013 року у сумі 10090,00 грн., травень 2013 року у сумі 4185,00 грн., листопад 2013 року у сумі 2581,00 грн.;

пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 3907,90 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік - 3907,90 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 року:

№0001112204, яким ТОВ «БСК «Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 21 038,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10520,00 грн.;

№0001122204, яким ТОВ «БСК «Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5975,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2988,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Для встановлення правомірності обчислення платником податків витрат, що враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, необхідно визначити, що такі витрати були понесені суб'єктом господарювання для провадження його господарської діяльності, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Дніпро-Холдинг», ТОВ «Стиль Медіа», ПП «Рекламне агентство «Планета Оболонь», ТОВ «МГП Спецавтоматика», ПП «Адвертинський».

Так, між позивачем та ТОВ «Дніпро-Холдинг» укладено договір у прощеній формі, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів: рахунків-фактур та видаткових накладних.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних, останні з боку позивача підписані прорабом ОСОБА_2

В якості доказів наявності у вказаної особи повноважень на приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Дніпро-Холдинг» за оспорюваними правочинами позивачем надано копії довіреностей №164 від 15.04.2013 року та №153 від 08.04.2013 року, які не містить підписів ані керівника, ані головного бухгалтера ТОВ «БСК «Україна». Інших доказів на підтвердження повноважень вказаної особи на прийняття товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Дніпро-Холдинг» за оспорюваними правочинами позивачем не надано.

Крім того, згідно виписки з банківського рахунку позивача, наданої останнім на підтвердження оплати поставлених товарів, у відповідності до графи «призначення платежу» вказано рахунки №187 від 04.04.2013 року, №208 від 08.04.2013 року, №210 від 09.04.2013 року та №235 від 12.04.2014 року, які відмінні від реквізитів рахунків-фактур.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Стиль Медіа», ПП «Рекламне агентство «Планета Оболонь», ТОВ «МГП Спецавтоматика», ПП «Адвертинський», які у відповідності до змісту акту перевірки стали об'єктом перевірки, колегія суддів враховує, що ухвалою суду першої інстанції від 17.10.2014 року від позивача витребовувалися копії договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних (актів-прийому-передачі), податкових накладних, складених за результатами оспорюваних фінансово-господарських операцій з ТОВ «Стиль Медіа», ПП «Рекламне агентство «Планета Оболонь», ТОВ «МГП Спецавтоматика», ПП «Адвертинський», які позивачем не надані, а також не зазначено причин неможливості їх надання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи не є достатніми і беззаперечними доказами правомірності обчислення позивачем ПДВ та податку на прибуток за періоди часу щодо яких проводилася податкова перевірка.

Отже, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

При цьому, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна сервісна компанія «Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.