Постанова № 42909579, 25.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р. Справа № 804/20771/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М.,

судді Прудника С.В.,

судді Ількова В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» (далі - ТОВ «Дніпроазот», позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Мінприроди, яка виразилась у неприйнятті рішення за результатам розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот» про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - хлору та доданих до неї документів, що були подані 23.10.2014 р.;

- скасувати рішення Мінприроди про відмову ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору, оформлене наказом Мінприроди від 22.01.2015 р. № 8;

- зобов'язати Мінприроди прийняти рішення про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору строком дії з 24.11.2014 р. на підставі поданої 23.10.2014 р. заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - (хлору) та доданих до неї документів і направити повідомлення в письмовій формі про прийняття такого рішення на адресу ПАТ «Дніпроазот» протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення;

- зобов'язати Мінприроди видати ПАТ «Дніпроазот» ліцензію на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору строком дії з 24.11.2014 р. на підставі поданої 23.10.2014 р. заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - хлору та доданих до неї документів.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зазначено, що позивачем 23.10.2014 р. подано до Мінприроди заяву про видачу ліцензії на виробництво (хлору) з додатками, в порядку та спосіб, що передбачені Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III (далі - Закон № 1775-III), проте відповідачем вчасно вказана заява розглянуто не була, жодного рішення за результатами розгляду заяви прийнято та направлено на адресу підприємства не було. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка виразилась у неприйнятті рішення за результатам розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот», є протиправною. 27.01.2015 р. позивачем отримано рішення Мінприроди про відмову ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору, оформлене наказом Мінприроди від 22.01.2015 р. № 8. Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає необґрунтованим та таким, що прийняте суб'єктом владних повноважень з суттєвим порушенням ліцензійного законодавства і перевищенням повноважень. В судових засіданнях представник позивача адміністративний позов підтримував, просив задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача направлені до суду заперечення проти адміністративного позову в обґрунтування яких вказано, що заява ПАТ «Дніпроазот» була розглянута Мінприроди по суті та прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії у зв'язку з невідповідністю заяви вимогам чинного законодавства України, а отже, бездіяльність Мінприроди не мала місця, оскільки заява та подані позивачем документи розглядались відповідачем відповідно до вимог законодавства. Щодо вимог позивача зобов'язати Мінприроди видати ПАТ «Дніпроазот» ліцензію на виробництво хлору строком дії до 24.11.2014 р., представником відповідача вказано, що прийняття судом відповідного рішення буде втручанням суду в повноваження центрального органу виконавчої влади та є недопустимим. 24.02.2015 р. до суду надійшли заперечення відповідача на заяву позивача про збільшення позовних вимог, в яких зазначено, що відповідно до протокольного рішення Ліцензійної комісії від 16.02.2015 р. № 03/15 відповідачем прийнято рішення про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору. На думку відповідача, Мінприроди діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ «Дніпроазот» (код ЄДРПОУ 05761620) зареєстроване 18.07.1996 р., основним видом діяльності підприємства є виробництво добрив і азотних сполук. 14.11.2011 р. Міністерством промислової політики України позивачу видано ліцензію серії АГ № 596076 на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України) строком дії до 23.11.2014 р.

23.10.2014 р. ПАТ «Дніпроазот» подано до Мінприроди заяву про видачу ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (хлору). До заяви позивачем додані наступні документи: відомості про наявність у позивача матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності з виробництва рідкого хлору; відомості про наявність у позивача власних виробничих площ, необхідних для провадження господарської діяльності з виробництва рідкого хлору; технологічний регламент № 15 виробництва рідкого хлору ПАТ «Дніпроазот», перелік особливо небезпечних хімічних речовин із зазначенням їх найменування - рідкий хлор, ГОСТ 6718-93 «Хлор рідкий. Технічні умови»; сертифікат (свідоцтво) державної реєстрації небезпечного фактора, номер державної реєстрації - В000276, строком дії до 15.07.2019 р.

Заява про видачу ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (хлору) отримана відповідачем 23.10.2014 р., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Судом встановлено, що 05.12.2014 р. позивачем направлено до відповідача лист № 3073/01-6 про дотримання вимог чинного законодавства з питання видачі підприємству ліцензії на виробництво рідкого хлору, в якому, зокрема, вказано, що в порушення положень Закону № 1775-III, відповідачем у встановлений законом строк не розглянуто заяву ПАТ «Дніпроазот» про видачу ліцензії від 23.10.2014 р., підприємством ані рішення про видачу ліцензії, ані рішення про відмову у видачу ліцензії, ані рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду не отримано; будь-які відомості щодо розгляду відповідачем заяви про видачу ліцензії у позивача відсутні.

10.12.2014 р. позивач звернувся з листом № 3126/01-6 до Директора Департаменту дозвільної системи та ліцензування Держкомпідприємництва з проханням провести перевірку фактів щодо порушення Мінприроди та його посадовими особами вимог Закону № 1775-III при розгляді заяви ПАТ «Дніпроазот» від 23.10.2014 р. про видачу ліцензії, видати розпорядження про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування та притягнути винних осіб до відповідальності, зобов'язати Мінприроди прийняти та направити ПАТ «Дніпроазот» рішення про видачу ліцензії та видати зазначену ліцензію для провадження господарської діяльності.

За результатами розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот» від 10.12.2014 р. Державною служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва надано відповідь від 14.01.2015 р. № 180/0/20-15 з зазначенням того, що згідно з вимогами Закону № 1775-III з 24.12.2014 р. по 30.12.2014 р. було проведено позапланову перевірку Мінприроди, в ході якої підтверджено інформацію про порушення останнім законодавства у сфері ліцензування при розгляді заяви ПАТ «Дніпроазот» № 33236/10-4 про видачу ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (хлору). Керуючись ст. 20 Закону № 1775-III Держкомпідприємництвом України видано розпорядження про усунення Мінприроди порушень законодавства у сфері ліцензування від 15.01.2015 р. № 1/0/8-15.

З протоколу засідання Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на право провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, операцій у сфері поводження з небезпечними відходами Мінприроди (далі - Ліцензійна комісія) № 20/14 від 10.11.2014 р. вбачається, що питання щодо видачі ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (хлору) розглянуто не було.

Відповідно до протоколу засідання Ліцензійної комісії від 21.11.2014 р. № 21/14 у зв'язку з відсутністю кворуму засідання Ліцензійної комісії не відбулось.

01.12.2014 р. у зв'язку з відсутністю кворуму засідання Ліцензійної комісії також не відбулось, що зафіксовано в протоколі засідання Ліцензійної комісії № 22/14.

29.12.2014 р. на засіданні Ліцензійної комісії при розгляді питання щодо видачі ПАТ «Дніпроазот» ліцензії встановлено, що відомість про наявність матеріально-технічної бази оформлена не належним чином (наявне обладнання не в повному обсязі відповідає технологічному регламенту), у зв'язку з чим вирішено відмовити позивачу у видачі ліцензії на підставі невідповідності наданих документів Ліцензійним умовам. Вказані факти викладено у протоколі Ліцензійної комісії від 29.12.2014 р. № 23/14.

Відповідно до протокольного рішення Ліцензійної комісії від 29.12.2014 р. № 23/14 Міністерством екології та природних ресурсів України видано наказ від 22.01.2015 р. № 8 про відмову ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на підставі невідповідності документів заявника Ліцензійним умовам на провадження господарської діяльності із провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин.

Судом встановлено, що 20.02.2015 р. відповідачем видано наказ № 46 про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на провадження господарської діяльності із провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, визначено Законом № 1775-III, яким також встановлено державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 9 Закону № 1775-III передбачено, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності зокрема, виробництво особливо небезпечних хімічних речовин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню» від 17.08.1998 р. № 1287 хлор включено до переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню.

Згідно з Переліком органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 Мінприроди є органом ліцензування у сфері виробництва особливо небезпечних хімічних речовин.

Положеннями ч. 12 ст. 14 Закону № 1775-III визначено, що у разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, якщо такий строк встановлено Кабінетом Міністрів України, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно норм ст. 10 Закону № 1775-III суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Відповідно до п. 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України), затверджених Наказом Міністерства екології

та природних ресурсів України від 21.10.2013 р. № 430, зареєстрованих в Міністерстві

юстиції України 25 жовтня 2013 р. за № 1816/24348 (далі - Ліцензійні умови № 430), для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до Мінприроди України заяву про видачу ліцензії (далі - заява) за встановленою формою. Заява подається особисто суб'єктом господарювання або через уповноважений ним орган чи особу.

У відповідності до п. 1.5 Ліцензійних умов № 430, до заяви додаються документи, передбачені пунктом 3 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 712)

Згідно до п. 3 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 документами, які додаються до заяви про видачу ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин є: відомості за підписом заявника - суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про наявність: матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності, власних або орендованих виробничих площ (приміщень), копія технологічного регламенту виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік особливо небезпечних хімічних речовин із зазначенням їх найменування, копія сертифіката (свідоцтва) державної реєстрації небезпечного фактора хімічного походження.

Пунктом 1.5 Ліцензійних умов № 430 також визначено, що відомості про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України), та про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень), необхідних для провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України), оформлюються згідно з додатками 2, 3 до цих Ліцензійних умов.

При дослідженні матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що заява ПАТ «Дніпроазот» про видачу ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (хлору) від 23.10.2014 р. відповідає вимогам ст. 10 Закону № 1775-III та п. 1.5 Ліцензійних умов № 430, документи - додатки до поданої заяви відповідають положенням Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності.

Заява про видачу ліцензії від 23.10.2014 р. та додані до неї документи були прийняті посадовою особою відповідача 23.10.2014 р. за описом, а копія опису видана представнику позивача із зазначенням дати прийняття документів органом ліцензування та підписом уповноваженої особи.

Положеннями ст. 11 Закону № 1775-III встановлено, що орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Судом встановлено, що у визначений ст. 11 Закону № 1775-III відповідачем рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі прийнято не було, що безпосередньо підтверджено представником відповідача у письмових запереченнях.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на Наказ Мінприроди від 12.05.2014 р. № 148, яким затверджено Положення про ліцензійну комісію з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на право провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин; операцій у сфері поводження з небезпечними відходами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Положення № 148), як на підставу неприйняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у встановлений Законом № 1775-III строк.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Суд зазначає, що Закон № 1775-III має вищу юридичну силу, ніж Наказ Мінприроди від 12.05.2014 р. № 148.

Крім цього, нормами Положення № 148 передбачено, що оганізаційною формою роботи Ліцензійної комісії є засідання. Засідання Ліцензійної комісії проводяться, як правило, один раз на 10 робочих днів, а у разі необхідності частіше.

Члени Ліцензійної комісії беруть участь у засіданнях Ліцензійної комісії особисто. У разі відсутності члена Ліцензійної комісії (відрядження, хвороба, відпустка) - на засіданні Ліцензійної комісії повинна бути особа, яка заміщує його за посадою.

Отже, Положення № 148 містить альтернативну норму щодо періодичності засідань Ліцензійної комісії - один раз на 10 робочих днів (як правило), а у разі необхідності - частіше.

Таким чином, проаналізувавши положення ліцензійного законодавства та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльністі відповідача, яка виразилась у неприйнятті рішення за результатам розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот» про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - хлору та доданих до неї документів, що були подані 23.10.2014 р., у строк, визначений Законом № 1775-III.

Судом також враховано, що порушення Мінприроди законодавства у сфері ліцензування при розгляді заяви ПАТ «Дніпроазот» № 33236/10-4 про видачу ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (хлору) встановлені Держкомпідприємництвом України при проведенні позапланової перевірки відповідача з 24.12.2014 р. по 30.12.2014 р., за результатами якої Держкомпідприємництвом України видано розпорядження про усунення Мінприроди порушень законодавства у сфері ліцензування від 15.01.2015 р. № 1/0/8-15.

У зв'язку з викладеним, враховуючи положення ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у неприйнятті рішення за результатам розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот» про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - хлору та доданих до неї документів, що були подані 23.10.2014 р., у строк, визначений Законом № 1775-III.

Як вже було встановлено судом, станом на день подання адміністративного позову рішення за результатами розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот» про видачу ліцензії від 23.10.2014 р. прийнято не було.

22.01.2015 р. Мінприроди видано наказ № 8 про відмову ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на підставі невідповідності документів заявника Ліцензійним умовам на провадження господарської діяльності із провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, правомірність якого є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Положеннями ст. 11 Закону № 1775-III передбачено, що підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Судом встановлено, що наказом Мінприроди 22.01.2015 р. № 8 відмовлено ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності із провадження господарської діяльності з виробництва хлору з підстави невідповідності документів заявника Ліцензійним умовам.

Проте, ані повідомлення від 22.01.2015 р. № 7/162-15, ані протоколи Ліцензійної комісії не містять жодних інших зауважень до поданих позивачем документів або до відповідності позивача Ліцензійним вимогам.

Статтею 11 Закону № 1775-III встановлені виключні підстави для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Закон № 1775-Ш не передбачає будь-яких інших підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії та не наділяє орган ліцензування повноваженнями приймати рішення про відмову у видачі ліцензії з підстав, не передбачених Законом № 1775-Ш.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, судом з'ясовано, що повідомлення відповідача від 22.01.2015 р. № 7/162-15 про відмову у видачі ліцензії не містить визначених Законом № 1775-Ш підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії. У повідомленні відповідача не зазначено ані про виявлення відповідачем недостовірних даних у документах, поданих позивачем, для отримання ліцензії, ані про виявлення відповідачем невідповідності позивача згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Ненаведення позивачем у відомості про наявність матеріально-технічної бази всього обладнання, яке використовується при виробництві хлору, та зазначене в технологічному регламенті, не є недостовірністю даних у документах.

Поряд з цим, відповідно до п. 1.5 Ліцензійних умов № 430, відомості про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України) оформлюються згідно з додатком 2 до Ліцензійних умов. Жодних інших вимог щодо оформлення відомості про наявність матеріально-технічної бази Ліцензійні умови № 430 не встановлюють.

Додатком 2 до Ліцензійних умов № 430 передбачена форма Відомості про наявність матеріально-технічної бази, яка передбачає зазначення відомостей лише про основне технологічне обладнання.

Ліцензійні умови № 430 не встановлюють порядок заповнення наведеної відомості та не містять критеріїв визначення основного технологічного обладнання. Тому при заповненні відомості позивач виходив із характеру використання обладнання в технологічному процесі виробництва хлору.

Позивач як заявник не зобов'язаний у відомості перераховувати все обладнання, яке ним використовується для виробництва хлору, для цього передбачений Технологічний регламент виробництва рідкого хлору, який саме і конкретизує процес виробництва та містить опис обладнання, яке при цьому використовується. У відомості згідно з Ліцензійними умовами № 430 зазначається лише основне обладнання.

Отже подана позивачем разом із заявою про видачу ліцензії на виробництво хлору відомість про наявність матеріально технічної бази у повному обсязі відповідає вимогам Ліцензійних умов № 430 та оформлена згідно з додатком 2 до Ліцензійних умов № 430.

Закон № 1775-Ш та постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» не встановлюють будь-яких вимог, яким має відповідати відомість про наявність матеріально технічної бази. Відповідачем не зазначено, які саме вимоги Закону № 1775-Ш та постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» були порушені Позивачем при оформленні відомості про наявність матеріально технічної бази.

Таким чином, всі подані позивачем документи відповідають вимогам Закону № 1775-Ш, постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756 та Ліцензійним вимогам № 430, а саме: позивачем подана заява за встановленою формою; до заяви позивача надані всі документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756; подані позивачем документи оформлені у відповідності до вимог Ліцензійних умов № 430.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті Мінприроди рішення про відмову ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору, оформлене наказом Мінприроди від 22.01.2015 р. № 8, прийняте відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Мінприроди прийняти рішення про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору строком дії з 24.11.2014 р. на підставі поданої 23.10.2014 р. заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів і направити повідомлення в письмовій формі про прийняття такого рішення на адресу ПАТ «Дніпроазот» протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення та зобов'язання Мінприроди видати ПАТ «Дніпроазот» ліцензію на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору строком дії з 24.11.2014 р. на підставі поданої 23.10.2014 р. заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів, суд зазначає, що діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень органами ліцензування, а до повноважень адміністративного суду відноситься визначення порядку захисту порушеного права. Проте суд не може перебирати на себе функції інших органів, зокрема, щодо безумовного зобов'язання відповідача прийняти рішення про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії строком дії з 24.11.2014 р. на підставі поданої 23.10.2014 р. заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів і зобов'язати направити повідомлення в письмовій формі про прийняття такого рішення на адресу ПАТ «Дніпроазот».

Крім цього, суд враховує положення ст. 162 КАС України, якою визначені повноваження суду при вирішенні справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, якщо закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити дію. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд лише вправі вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно з нормами ст. 11 Закону № 1775-Ш у разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Судом встановлено, представником позивача підтверджено, що ПАТ «Дніпроазот» у 2015 р. подано нову заяву про видачу ліцензії.Відповідно до протокольного рішення Ліцензійної комісії від 16.02.2015 р. № 03/15 Мінприроди видано наказ від 20.02.2015 р. № 46 про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на провадження господарської діяльності із провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин.

Суд звернув увагу на те, що з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії ПАТ «Дніпроазот» (від 22.01.2015 р.) тримісячний строк, передбачений ст. 11 Закону № 1775-Ш для подання позивачем до органу ліцензування нової заяви про видачу ліцензії, не сплинув, проте рішення про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на виробництво хлору відповідачем прийнято вже 20.02.2015 р.

Отже, станом на день винесення рішення в адміністративній справі Мінприроди вже прийнято рішення про видачу ПАТ «Дніпроазот» ліцензії на виробництво хлору.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що належним способом поновлення порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Мінприроди щодо неприйняття рішення за результатам розгляду заяви ПАТ «Дніпроазот» від 23.10.2014 р. у строк, визначений Законом № 1775-Ш та скасування рішення Мінприроди про відмову ПАТ «Дніпроазот» у видачі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору, оформлене наказом Мінприроди від 22.01.2015 р. № 8.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно квитанції від 15.12.2014 р. № 4580538 в сумі 73, 80 грн., підлягає частковому стягненню з Державного бюжету України на користь позивача у розмірі 36, 90 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України, яка виразилась у неприйнятті рішення за результатам розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - хлору та доданих до неї документів, що були подані 23.10.2014 р., у строк, визначений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Скасувати рішення Міністерства екології та природних ресурсів України про відмову Публічному акціонерному товариству «Дніпроазот» у видачі ліцензії на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - хлору, оформлене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 22.01.2015 р. № 8.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» судовий збір у розмірі 36, 90 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.М. Неклеса С.В. Прудник В.В. Ільков