Постанова № 42909558, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 року Справа № 904/9481/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Бардаченко В.В.

представники відповідача: Меркулова О.О., Михайлець І.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ», м.Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 р. у справі № 904/9481/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ZED RK Company», м.Актау, Мангистауская область, Республіка Казахстан,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ», м.Дніпропетровськ,

про стягнення 286 653 доларів США 59 центів, що еквівалентно 4290994,60 гривень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ZED RK Company» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення 286 653 доларів США 59 центів, що еквівалентно 4 290 994,60 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014р. по справі №904/9481/14 (суддя -Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ZED RK Company» суму попередньої оплати у розмірі 244 406,40 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 01.12.2014р. становить 3 658 585,10 грн., судовий збір в розмірі 62 309,42 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1000,00 доларів США. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014р. у справі № 904/9481/14, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/9481/14 від 16.12.2014р. та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ZED RK Company» до ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення 286 653 доларів США 59 центів, що еквівалентно 4290994,60 грн. відмовити в повному обсязі Стягнути з ТОВ «ZED RK Company» на користь ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ» судовий збір в розмірі 36 540, 00 грн. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що строк поставки сторонами було продовжено до 03.08.2014р., але до настання цього строку позивач відмовився від договору. Вважає, що строк повернення попередньої оплати є таким, що не настав.

Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 20.02.2015р., справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 24.02.2015р. представники відповідача підтримали апеляційну скаргу; представник позивача просить рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладений контракт № К-ДЗБО-00081 (надалі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в обумовлений даним контрактом строк, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, труби бурильні (товар) в номенклатурі, кількості, за цінами та в строки у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту, на умовах ОАР-ж/д ст. Актау - Порт ЗКЖД, Республіка Казахстан (відповідно ЇНКОТЕРМС 2010). Загальна вартість даного контракту складає 349 152 долари США 00 центів (п.2.1). Згідно із специфікацією № 1 до контракту № К-ДЗБО-00081 від 03.10.2013, найменування товару: труби бурильні, виробництва 2013 року на загальну вартість 349 152 доларів США. Контракт вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.8.1).

Згідно преамбули Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон встановлює порядок врегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження.

В зв'язку з тим, що позивач набув право вимоги до відповідача, який знаходиться на території України, то позивач отримав право звернутись з відповідним позовом до суду за місцезнаходженням відповідача. Крім того, пунктом 7.2 контракту, Сторони визначили територіальну підсудність спорів за контрактом - Арбітражний суд за місцем знаходження відповідача.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Згідно п. 1 ст. 32 цього ж закону, відповідно до розділу ІІІ «Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Також, відповідно до ст. 32 Розділу III Колізійні норми щодо правочинів, довіреності, позовної давності Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то застосовується правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Сторони в контракті не визначили право, яке застосовується під час розгляду спорів. За змісту позовної заяви вбачається, що стороною, яка повинна здійснити виконання, є відповідач, місцезнаходження якого має вирішальне значення для змісту правочину. Таким чином, право чин є більш тісно пов'язаним з правом держави Україна, тобто до цього спору слід застосовувати право України, що не заперечується сторонами.

За своєю правовою природою, контракт №к-ДЗБО-00081, є договором поставки. Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зі змісту ст.ст. 525, 526 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 2.2 контракту, оплата за товар здійснюється на наступних умовах: 70 % передплата від загальної вартості контракту здійснюється на протязі п'яти робочих днів з моменту підписання контракту; сплата інших 30 % від загальної вартості контракту здійснюється на протязі десяти робочих днів після проведення комісійного приймання товару на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБСГ».

07.10.2013р. на виконання умов контракту, позивачем було здійснено передплату у розмірі 244 406 доларів США 40 центів (платіжне доручення № 72156 (а.с.12).

Відповідно до п. 3.1 Контракту, поставка товару здійснюється залізницею на протязі семидесяти календарних днів з моменту перерахування покупцем передплати н розрахунковий рахунок постачальника, у відповідності до п. 2.2 контракту, з правом дострокового відвантаження товару.

Крім того, 31.03.2014р. сторони підписали додаткову угоду №2 до Контракту (а.с.23), відповідно до якої змінено пункт 3.1 Контракту і вказано, що строк поставки складає 300 календарних днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати. Таким чином, строк поставки було продовжено до 03.08.2014р.

За вказаних обставин, на момент подання позовної заяви 02.12.2014р. строк поставки продукції, є таким, що настав і протилежне відповідачем не доведено.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови контракту і не здійснив поставку товару в обумовлені сторонами строки.

Позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача листи з проханням повідомити дату відвантаження товару. Згідно листів відповідача, останній повідомляв те, що строки були порушені через недобросовісне відношення постачальника трубної заготовки. Листом № 479 від 19.12.2013р. відповідач повідомив, що відвантаження продукції здійсниться у січні. Потім, листом № 03:01/14 від 13.01.2014р. - дату поставки змінив на лютий 2014р., а листом № 92 від 12.03.2014р. - на травень 2014р..

Також, 23.04.202014р. та 12.05.202014р. позивач звертався до відповідача із претензійними листами із проханням щодо розірвання контракту № К-ДЗБО-00081 від 03.10.2013р. та додаткових угод до нього № 1 від 29.10.2013 року та № 2 від 21.03.2014р. та в триденний строк з дня отримання цього листа здійснити повернення суми передплати за даним контрактом у розмірі 244 406 доларів США 40 центів. Листом №43-05/14 від 28.05.2014р. року відповідач повідомив позивача про те, що готовий повертати грошові кошти рівними частинами за запропонованим графіком. В черговий раз позивач 04.06.2014р. звернувся до відповідача із претензійним листом №01-041 із вимогою щодо повернення передплати у розмірі 244 406 доларів США 40 центів не пізніше 01.08.2014р.

Листом № 01/-067 від 24.11.2014р., тобто після спливу строку поставки товару (який склав відповідно до нової редакції п.3.1 Контракту-до 03.08.2014р.) позивач повідомив відповідача про відмову від контракту № К-ДЗБО-00081 (що має наслідком його розірвання). Також, цим листом позивач просив відповідача повернути суму передоплати. Лист був надісланий відповідачу поштою 24.11.2014р. (а.с.52-53).

Станом на день розгляду справи, відповідач суму авансу не повернув і колегія суддів вважає, що доводи відповідача стосовно того, що строк повернення попередньої оплати є такими ,що спростовуються доказами по справі та не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відмовився від договору, розірвавши його в односторонньому порядку та стягнув з відповідача суму попередньої оплати (авансу) в розмірі 244 406,40 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 01.12.2014р. становить 3 658 585,10 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Пунктом 5.1 контракту передбачено, у випадку порушення строків поставки товару, вказаного в п. 3.1 цього контракту, за виною постачальника, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % від вартості не поставленого в строк товару. На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 34 915 доларів США. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Листом № 01-067 від 24.11.2014р. позивач повідомив відповідача про відмову від контракту та повернення перерахованих коштів в розмірі 244 406 доларів США. Суд дійшов висновку, що на час розгляду справи контракт є розірваним, тому відсутні підстави для застосування п. 5.1 контракту та стягнення пені, з чим позивач погодився і в цій частині рішення суду не оскаржувалось.

Крім цього, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7332 доларів США 19 центів. Згідно Інформаційного листа ВГСУ № 01-06/1666/14 від 27.10.2014р., обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (постанова від 16.09.2014р. N 921/266/13-г/7). Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення сум 3 % річних, судом обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір було покладено на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Таким чином, рішення суду є обґрунтованим, законним і підстави для зміни чи скасування рішення суду, передбачені ст.104 ГПК України, відсутні ,тому рішення суду необхідно залишити без змін, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ», м.Дніпропетровськ, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року по справі №904/9481/14, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 02.03.2015р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

О.Г. Іванов